Вчені уми всього світу до цих пір не можуть пояснити причини, через які імунна система, що покликана захищати організм від інфекцій, вірусів, паразитів, сама ж його атакує. Як грім серед ясного неба в благополучне життя Романа, 38-річного жителя Запоріжжя, увірвалася невиліковна хвороба – аутоімунний гепатит. Тепер його єдина надія на одужання – пересадка печінки в Запорізькій обласній лікарні.
Навесні минулого року міцний і абсолютно здоровий чоловік раптово почав втрачати у вазі, на очах «пожовтів» – це перший симптом проблем з печінкою. Тільки Роман почав проходити обстеження, щоб зрозуміти причину його нездужання, як хвороба дала про себе знати новим симптомом – внутрішньою кровотечею.
«Почалося все з сильної слабкості, болю при цьому я не відчував, хотілося лише прилягти, щоб ніхто не чіпав. Тепер я розумію, що коли шлунок повністю наповнився, мене почало нудити кров’ю. Одразу викликали швидку. У міській лікарні мені зупинили кровотечу, встановили зонд Блекмора і відправили додому », – розповідає пацієнт.
Не гаючи часу, Роман звернувся в гепатоцентру. Перші аналізи на гепатит (запальне захворювання печінки) були негативними, і тільки біопсія печінки показала – у пацієнта розвинувся аутоімунний гепатит. Руйнування печінки власною імунною системою призвело до цирозу печінки 3 стадії і спричинило за собою не менш небезпечне, але часте при такому діагнозі ускладнення – портальну гіпертензію. Саме вона і стала причиною внутрішньої кровотечі, яка з тих пір у пацієнта повторювалося більше 10 разів (!).
«Кожен раз при кровотечі я втрачав близько 2 літрів крові, моє самопочуття після було дуже поганим. До хвороби я важив 108 кг, вів активний спосіб життя, займався спортом, зараз моя вага – 73 кг. Одна з останніх кровотеч застала мене зненацька на дачі, за містом. Я сам навчився встановлювати зонд для зупинки кровотечі – це трубка, яка через ніс вставляється в шлунок, процедура дуже болюча. Але якщо хочеться жити, доводиться за своє життя боротися», – каже Роман.
Як розповіла нам Олександра Любина, лікар-куратор Романа, портальна гіпертензія – це синдром підвищеного тиску в венах, які доставляють кров до печінки. Через високий тиск на стінки судин, вони руйнуються (варикозне розширення вен) і згодом лопаються. Це і призводить до рясних внутрішніх кровотеч, які в будь-який момент можуть вбити пацієнта. Єдиний вихід для Романа – це трансплантація печінки від померлого донора.
«Статистика трансплантацій печінки по всій країні невтішна – за останні 30 років сумарно виконано всього 14 операцій з пересадки цього органу. Причин тому безліч: від недосконалості законодавчої бази до непідготовленості нашого соціуму до посмертного донорства. Все, що залишається таким пацієнтам, як Роман, це стати в лист очікування пересадки і сподіватися, що незабаром з’явиться орган, який йому підходить», – констатує Ігор Русанов, завідуючий відділенням трансплантації Запорізької обласної лікарні, к.мед.н., головний позаштатний спеціаліст – трансплантолог Департаменту охорони здоров’я Запорізької ОДА.
Період очікування донорського органу не визначений, тому головне завдання фахівців Запорізької обласної лікарні – зберегти життя пацієнта і максимально стабілізувати його загальний стан. Для цього деякий час назад пацієнтові було виконано склерозування вен стравоходу. Це високотехнологічна процедура, яка проводиться хірургами-трансплантологами спільно з бригадою лікарів-ендоскопістів за допомогою сучасного ендоскопічного обладнання. Її суть полягає в тому, що в варикозно розширені вени вводиться спеціальна речовина – склерозант, вона ніби склеює уражені ділянки вени, тим самим перешкоджаючи утворенню внутрішніх кровотеч. На жаль, склерозування не гарантує повної відсутності кровотеч, але на час все ж покращує стан пацієнта.
Зараз же фахівці Запорізького центру трансплантації провели пацієнтові ще кілька одномоментних операцій для поліпшення його стану – азігопортальное роз’єднання, видалення селезінки і забір клітин печінки для їх дослідження. Це більш радикальні заходи, які застосовуються, коли склерозування вже «не справляється». До слова, такі щадні лапароскопічні операції проводяться в Запоріжжі тільки на базі Запорізької обласної лікарні в центрі трансплантації – єдиному в регіоні і одним з небагатьох в Україні.
Хірурги відділення трансплантації та ендокринної хірургії в операційній
Сьогодні Роман отримує виписку з відділення і відправляється додому до родини. Чоловік зізнається, що його самопочуття стало набагато краще, з’явилася стабільність і найголовніше – впевненість, що у нього тепер є шанс дочекатися пересадки печінки. «Я дуже вдячний фахівцям Запорізької обласної лікарні, особливо завідуючому Ігорю Русанову за професіоналізм. Зараз я відчуваю себе добре, аналізи в нормі, все відмінно, тільки печінку потрібно поміняти, – жартує пацієнт. – Я вірю, що доживу до того дня, коли мені подзвонять і покличуть на операцію».
