Про своє захворювання Євгенія дізналася чотири роки тому. Це було вдома. ЇЇ родина тестувала навушники. Малі погукали маму, щоб вона послухала якусь мелодію. Євгенія вставила навушник у ліве вухо, але нічого не почула. Подумала, що діти жартують. Але по їхніх здивованих обличчях було зрозуміло, що такої цілі вони не мали. Тоді Євгенія вставила навушник у праве вухо, і там дійсно грала музика.
Наступного дня молода жінка звернулася до ЛОРа однієї з лікарень Запоріжжя. Після аудіометричного дослідження Євгенія почула: «Вам потрібна консультація сурдолога. Найкращий спеціаліст у цьому питанні – Олександра Гусакова».
Саме тоді, у 2019 році, Євгенія познайомилася з Олександрою Олександрівною, яка працювала (та працює) у відділенні мікрохірургії ЛОР-органів Запорізької обласної лікарні. Тоді дізналася і про свій діагноз – «лівобічний отосклероз тимпанальної форми, приглухуватість 1 ступеня».
«Отосклероз – це дегенеративне захворювання, що прогресує. При ньому порушується функціонування слухових кісточок у середньому вусі (через фіксацію стремінця до овального вікна вестибулярного апарату), що призводить до поступового зниження слуху. Якщо не втрутитися у процес, слух можна втратити. Медикаментозне лікування не допомагає. Єдиний спосіб відновити слух – провести стапедопластику. Це хірургічне втручання, при якому відбувається видалення ніжок стремінця з подальшою установкою спеціального стапедіального протеза, що нагадує поршень. Аби стапедопластика була результативною, її потрібно зробити вчасно», – розповідає лікар-отоларинголог вищої категорії, сурдолог, кандидат медичних наук, доцент кафедри оториноларингології ЗДМУ Олександра Гусакова.
На той момент проводити операцію було зарано. Поршневу стапедопластику роблять при розвитку отосклерозу до 2-3 ступені приглухуватості. Єдине, що можна було робити, – спостерігати за самопочуттям і раз на пів року проходити аудіометричне дослідження.
Влітку 2023 року Євгенії призначили операцію.
«Я дуже-дуже хвилювалася. Мене турбували і сам процес, і реабілітація, і результат. Я буквально зводила себе з розуму полохливими думками. Якщо починала читати різноманітні форуми та коментарі, ставало ще гірше.
Втім, це – нічого, порівняно із самопочуттям. Постійний шум у вусі, частий головний біль, запаморочення й усвідомлення того, що із кожним днем ти гірше і гірше чуєш. Наче молода, а телевізор вмикаєш на всю, голосно говориш, усе перепитуєш і комплексуєш від того, що не можеш почути відповіді на свої ж запитання з першого разу. Тож, я розуміла, що операції не уникнути, не зважаючи на страх.
За день до хірургічного втручання мене госпіталізували. Олександра Олександрівна приділила мені максимум уваги, розповіла про всі моменти операції та запевнила, що все обов’язково буде добре», – згадує Євгенія.
Стапедопластика проводилася під місцевою анестезією та тривала менш ніж годину. Вже на операційному столі Євгенія змогла відмітити покращення слуху. Хірургічні дії Олександра Гусакова коментувала, тож молода жінка розуміла, що відбувається у той чи інший момент.
Потім почалося найцікавіше – реабілітація. Якщо коротко, то було все: і різноманітна поліфонія звуків у прооперованому вусі (то шум, то пульсація, то відсутність будь-якого звуку взагалі, то відчуття закладеності), і запаморочення, і нудота. Все це – нормальна реакція організму. Просто треба пережити вказані симптоми.
Протягом доби після операції не можна було вставати. Спати треба було або на спині, або на протилежному боці. Ніяких різких рухів, підйомів сходинками, їзди на ліфті тощо. Втім, найбільшим шоком для пацієнтки стало те, що не можна мити голову протягом 10 днів. Дівчата – такі дівчата!
«Я можу впевнено сказати: заради результату варто потерпіти. За цей результат висловлюю величезну подяку команді відділення мікрохірургії ЛОР-органів. Хірургині Олександрі Гусаковій, яка є не тільки справжнім професіоналом своєї справи, а ще й відмінним психологом! Лікуючому лікарю Богдану Грибенькову, який не лише контролював перебіг реабілітації, а й надавав відповіді на всі мої запитання (їх було чимало). Персоналу відділення, який про мене турбувався. Усі маніпуляції робилися вчасно та вправно. Медичні сестрички завжди питали: чи все у мене добре? За потреби приходили за кілька секунд. Тепер я точно знаю, що в Запорізькій обласній лікарні працюють не лише висококласні фахівці, а й чуйні добрі люди. Доволі часто пацієнту потрібна не лише медична, а й моральна підтримка», – ділиться враженнями Євгенія.
Реабілітаційний період у нашої пацієнтки продовжується. Потрібно уникати надмірних фізичних навантажень, переохолодження та перегрівання. Треба запобігати потраплянню води та бруду в ліве вухо. Не можна здійснювати авіаперельоти, не варто перебувати у місцях із гучними звуками та вібраціями. Забороняються пірнання на глибину та стрибки із парашутом. Найголовніше – це те, що Євгенія тепер може чути. Порівняно із цим, усі обмеження стають неважливими.
Якщо ви помічаєте негаразди зі слухом у себе чи близьких людей – не ігноруйте це. Допомога існує, головне – за нею звернутися!
