Кіста нирки – це доброякісне утворення, що розвивається із паренхіми нирки та складається з тонкої оболонки та рідини. Кісти нирок бувають поодинокими чи множинними. Залежно від їхніх розмірів і локалізації, кісти викликають різні клінічні симптоми. В окремих випадках кіста може збільшуватися у розмірі, чинячи тиск на навколишні органи. Утворення може також інфікуватися.
Кіста правої нирки та кіста лівої нирки – одна з найчастіших патологій в урології. За статистикою ВООЗ, зміни певною мірою зустрічаються майже у половини людей віком 45 років і старших.
Причини розвитку кісти нирки
Кіста нирки буває вродженою або набутою. Існує кілька факторів, які сприяють розвитку кісти нирки, серед яких:
- хронічні чи гострі захворювання нирок, такі як гломерулонефрит, пієлонефрит, туберкульоз. Ці патології часто призводять до пошкодження ниркових канальців, викликають їхні обструкцію чи запалення, що спричиняє утворення порожнин із рідиною;
- травма нирок;
- раніше перенесені ниркові оперативні втручання;
- генетичний фактор. Йдеться про вроджені аномалії нирок, такі як полікістоз, медулярна губчаста дисплазія. Це спадкові захворювання, при яких у нирках формуються множинні кісти різних розмірів і локалізації.
Класифікація
Кіста нирки класифікується на основі різних параметрів, таких як походження кісти, характер її вмісту та потенційна злоякісність.
Особливо важливим у клінічній практиці є метод класифікації за Bosniak, який оцінює ризик злоякісної трансформації кісти Ця класифікація заснована на комп’ютерній томографії (КТ) і дозволяє розділити кісти нирки на п’ять категорій (I, II, IIF, III та IV), залежно від їхніх морфологічних характеристик (товщина стінки, наявність перегородок, кальцинатів).
Варто зазначити, що злоякісна трансформація кісти нирки означає, що вона зазнає структурних змін і стає злоякісною, тобто кісти стають раковими пухлинами. Онкологія нирки має потенціал поширення на інші частини тіла.
Також утворення класифікують за розташуванням:
- субкапсулярні (під нирковою капсулою);
- кортикальні (утворюються у нирковій корі);
- інтрамедулярні (розташовані у мозковій речовині нирки);
- навкололоханкові (поблизу ниркової балії);
- парапельвікальна кіста нирки (біля балії чи всередині неї).
Розташування, розмір кісти та її характер – основні параметри, що впливають на вибір стратегії лікування та прогноз розвитку хвороби.
Кіста нирки – симптоми
Кісти нирок, як правило, не викликають виражених симптомів і виявляються випадково під час проведення медичних досліджень, таких як ультразвук або комп’ютерна томографія нирок.
У деяких випадках кіста нирки викликає такі симптоми:
- біль або дискомфорт у ділянці нирок, які можуть посилюватися при фізичному навантаженні;
- кров у сечі, що видна неозброєним оком або виявляється при лабораторному аналізі сечі;
- гіпертензія (підвищений артеріальний тиск);
- схильність до набряків;
- порушення функції нирок;
- хронічна хвороба нирок (ХХН);
- рецидиви інфекції нирок (хронічний пієлонефрит);
- інфікування чи нагноєння кісти – з’являються лихоманка, озноб, підвищена пітливість, слабкість, нудота, блювання, посилюються болючі відчуття.
Діагностика кісти нирки
- УЗД нирок;
- комп’ютерна (КТ) або магнітно-резонансна томографія (МРТ).
Варто зазначити, що іноді КТ не здатна надати 100% інформації про кісту нирки (особливо – при паренхіматозних кістах і пухлинах усередині кісти). Критерії КТ для кістозних уражень нирок відповідають критеріям, що застосовуються під час проведення ехографії: точні, тонкі, чітко виражені, гладкі стінки та контури; кругла чи овальна форма; однорідний вміст;
- лабораторні тести (дозволяють визначити загальний стан здоров’я, наявність запалення, інфекції, анемії, порушення обміну речовин).
Для діагностики також показане дренування кісти нирки. При малих розмірах утворень лікування не потрібне. Важливо регулярно перевіряти зростання кісти за допомогою ультразвукового дослідження. Лікування простих кіст нирок рекомендується, якщо вони надають компресію на структури нирки та супроводжуються певними ознаками, про які потрібно доповідати лікарю.
Кіста нирки – лікування
У Запорізькій обласній лікарні терапія кіст нирки здійснюється досвідченими фахівцями, які мають в арсеналі сучасне обладнання та доступ до передових методів діагностики та лікування. Це дозволяє точно встановити діагноз і розробити найкращий індивідуальний план лікування для кожного пацієнта.
У деяких випадках достатньо динамічного спостереження за кістою, якщо вона не викликає дискомфорту та не порушує функцію нирок.
Якщо кіста нирки викликає симптоми, може знадобитися оперативне лікування. Зазвичай терапія кістозних утворень виконується із використанням пункційних або лапароскопічних методів. На базі ЗОКЛ проводяться:
- пункційна аспірація – мінімально інвазивний метод, при якому під контролем УЗД або КТ вводиться тонка голка у порожнину кісти. З її допомогою вилучається вміст кісти. Після видалення рідини із кісти проводиться склеротерапія, при якій вводиться спеціальна речовина (склерозант), що викликає зрощення стінок кісти та запобігає рецидивам. Цей метод застосовується для простих кіст, які мають тенденцію до зростання чи рецидиву;
- лапароскопічна резекція кісти (кістектомія) – радикальний хірургічний метод, при якому видаляються (висікаються) стінки кісти у межах здорової тканини нирки. Цей метод застосовується для кіст великих розмірів і тих, які часто призводять до рецидивів.
Вартість операції при кисті нирки покривається Програмою медичних гарантій України. Після діагностики уролог повідомить пацієнта про необхідність втручання, а також – озвучить ціну оперативного втручання. Пацієнт оплачує лише витратні матеріали, що не входять до переліку НСЗУ.
Попри те, що більшість кіст є безсимптомними та не вимагають лікування, для деяких пацієнтів вони можуть стати джерелом болю та серйозних ускладнень. Важливо пам’ятати про те, що звернення до лікаря за будь-яких підозр на патологію та регулярний моніторинг у фахівця – це перші кроки на шляху до піклування про своє здоров’я. Довірте його найкращим урологам Запоріжжя та області – спеціалістам Запорізької обласної клінічної лікарні!
