Коли Валентина Іванівна згадує ті події, її очі знову наповнюються сльозами:
«21 день я молилася лише про одне — щоб мій син знову розплющив очі», — тихо промовляє жінка.
Уже 15 років 48-річний Валерій жив із хронічною хворобою нирок і регулярно проходив гемодіаліз. До постійних процедур він давно звик, навчився планувати життя між ними й не дозволяв хворобі повністю підпорядкувати своє життя. Втім, того дня ні він, ні його рідні навіть не здогадувалися, що звичайна поїздка до Пенсійного фонду розділить їхнє життя на «до» і «після».
Та поїздка тривала недовго. За мить усе змінилося: просто на очах у відвідувачів Валерію раптово стало зле, і він знепритомнів. Уже за лічені хвилини чоловіка доправили до реанімації Запорізької обласної клінічної лікарні, де лікарі діагностували обширний інсульт. Наслідки були тяжкими: Валерій утратив здатність самостійно рухатися, говорити та розуміти рідних.
Не менш болючим це випробування стало для його 79-річної мами Валентини Іванівни. Вона зізнається: у її віці їй вже самій потрібна допомога, але щодня знаходила сили сідати в маршрутку й їхати до сина, бо вірила, що він неодмінно знову стане на ноги.
«21 день син лежав у реанімації. Не міг навіть сісти. Потім нам призначили заняття з фізичної терапії. Більше місяця з нами займався реабілітолог Сергій Олександрович. Було дуже важко. Він же їв через зонд, не міг навіть сісти, доти як лікар не навчив його сідати, підняв на ноги. Спочатку посадив у коляску, вивозив у коридор, а потім Валєра вже потроху почав ходити вздовж поручнів — туди й назад…», — згадує пані Валентина з тремтінням у голосі.
Після стабілізації стану Валерія перевели до відділення фізичної та реабілітаційної медицини. Над його відновленням працювала мультидисциплінарна команда: фізичний терапевт, ерготерапевт, терапевт мови та мовлення та інші фахівці. Крок за кроком вони допомагали чоловікові відновити втрачені функції та повернутися до повноцінного життя.
«З пацієнтом ми познайомилися ще у відділенні нейрохірургії. Тоді він не міг поворушити ні правою рукою, ні правою ногою. Реабілітацію розпочали одразу, а після переведення до нашого відділення працювали над відновленням ходьби та рівноваги. На момент виписки Валерій уже може пройти щонайменше 50 метрів у супроводі та піднятися сходами з допомогою. Цього достатньо, щоб самостійно пересуватися квартирою, виходити на вулицю й повертатися до звичних справ», — фізичний терапевт відділення фізичної та реабілітаційної медицини Сергій Дяченко.
Попереду на Валерія чекає тривалий шлях відновлення. Та вже сьогодні лікарі підготували його до наступного етапу реабілітації — вдома. Тому на запитання, чого він хоче найбільше, чоловік без вагань відповідає: «Хочу додому!». Саме заради таких моментів щодня працює мультидисциплінарна команда Запорізької обласної клінічної лікарні, допомагаючи пацієнтам якомога швидше повернутися до звичного ритму життя. Телефони контакт-центру Запорізької обласної клінічної лікарні: Адреси у Запоріжжі:
