Гіперплазія – це посилення клітинного росту в органі. Що стосується надниркових залоз, то гіперплазія надниркових залоз або гіперплазія кори надниркових залоз буває односторонньою та двосторонньою. Через це захворювання змінюється розмір надниркових залоз зі збереженням їхньої форми. Якщо є вузлові утворення, це називається «нодулярна гіперплазія надниркових залоз».
Найчастіше патологія проявляється у віці 50-60 років. Гіперплазія надниркових залоз у жінок і чоловіків трапляється з однаковою частотою. Від моменту прояву симптоматики патології до встановлення точного діагнозу проходить близько 8 років. Так, у пацієнта спостерігається процес збільшення структурних елементів – значне двостороннє збільшення надниркових залоз із вузлами діаметром до 5 см.
«При гіперплазії маса надниркових залоз збільшується до 500 г (одна здорова залоза важить близько 13 г). Для типового клінічного випадку характерні два типи клітин, із яких складаються вузли:
- Зі світлою цитоплазмою, що утворюють шнуроподібні структури;
- Із щільною цитоплазмою – це патологічні утворення, що нагадують гнізда.
При прогресуванні процесу міжвузлові тканини або змінюються через хворобу, або їхня будова залишається нормальною», – пояснює Олена Солов’юк, завідувач відділення ендокринології ЗОКЛ.
Анатомія надниркових залоз
Надниркові залози складаються із мозкової речовини (джерело адреналіну та норадреналіну) та кіркової речовини, яка своєю чергою ділиться на наступні відділи:
- сітчаста зона, де синтезуються андрогени (статеві гормони);
- пучкова (синтез глюкокортикоїдів. Вони ж беруть участь у білковому, вуглеводному та жировому обмінних процесах в організмі);
- клубочкова (мінеральний обмін в організмі).
Придбана гіперплазія надниркових залоз: симптоми
Гіперплазія надниркових залоз проявляється поступово.
Гіперплазія кори надниркових залоз – симптоми у жінок та чоловіків:
- нестабільність артеріального тиску;
- хронічне відчуття спраги;
- підвищення рівня цукру в крові;
- збільшення маси тіла;
- порушення травлення;
- різкі зміни настрою/поведінки (психози, дратівливість, депресивні стани);
- погіршення пам’яті;
- низький імунітет.
Гіперплазія надниркових залоз? Симптоми захворювання не повинні залишатися без уваги!
Набута форма гіперплазії надниркових залоз: діагностика
Для початку пацієнту потрібно прийти на консультацію до ендокринолога. Лікар вивчає скарги, збирає анамнез і проводить огляд. Якщо необхідно, призначаються консультації із суміжними фахівцями та додаткові методи діагностики для дослідження дисфункції ендокринної залози:
- лабораторні аналізи крові
; - УЗД надниркових залоз;
- КТ;
- МРТ та інші.
Результати обстежень дозволяють ендокринологу підібрати найефективнішу методику лікування гіперплазії кори надниркових залоз.
Варто зазначити, що гіперплазія надниркових залоз може мати вроджений характер. Однак це досить велика та складна тема, тому ми поговоримо про неї пізніше.
Нодулярна гіперплазія надниркових залоз: лікування
Методи лікування гіперплазії надниркових залоз залежать від індивідуальних особливостей організму пацієнта, виду гіперплазії надниркових залоз (придбана/вроджена), причини розвитку хвороби парної залози, а також – від ендокринолога. Звертаючись до обласної лікарні Запоріжжя, ви гарантовано отримаєте якісну медичну допомогу та всю необхідну інформацію щодо можливостей розв’язання вашої проблеми. Гіперплазія надниркових залоз лікується!
Варто зазначити, що люди, які схильні до стресів і депресій, а також ті, хто має хвороби надниркових залоз, повинні регулярно навідуватися до ендокринолога. Особливо після потрясінь і серйозних захворювань, тому що у ці періоди надниркові залози досить активні.
Безсимптомна гіперплазія надниркових залоз особливого лікування не вимагає.
Здоровій людині рекомендується один раз на рік з’являтися на профілактичні огляди до ендокринолога. Пацієнту, якого щось турбує, – частіше.
Гіперплазія надниркових залоз має контролюватись лікарем! Звертайтесь до кращих – до обласної лікарні Запоріжжя!
«При гіперплазії маса надниркових залоз збільшується до 500 г (одна здорова залоза важить близько 13 г). Для типового клінічного випадку характерні два типи клітин, із яких складаються вузли: