Багато хвороб серця називають «мовчазними вбивцями». Дійсно, адже часто вони тривалий час безсимптомно розвиваються і проявляються раптово важкими незворотними наслідками.
Ірина Миколаївна у відділення кардіології Запорізької обласної лікарні звертається за допомогою вже четвертий раз. До запорізьких кардіологів вона приїжджає з прифронтової зони – Волноваського району: «При моєму діагнозі у мене в районі лікарі безсилі. А в Запорізькій обллікарні мене кожного разу рятують», – розповідає пацієнтка.
Жінка вже більше 15 років хворіє на серйозне захворювання – гіпертрофічну кардіоміопатію. Говорячи простою доступною мовою, це генетична хвороба, при якій серцевий м'яз стає товще, а лівий шлуночок зменшується в об'ємі. Через це організм недостатньо забезпечується кров'ю, починаються перебої в серцевому ритмі. Серце не виконує свої функції і працює буквально на межі. «Така патологія зустрічається у двох-трьох чоловік з тисячі. Найчастіше вона протікає безсимптомно, але іноді проявляється порушенням серцевого ритму, тяжкою серцевою недостатністю або раптовою смертю пацієнта », – коментує Марина Шевченко, лікар-кардіолог Запорізької обласної лікарні, к. мед. н, доцент кафедри внутрішніх хвороб №3 ЗДМУ.
У Ірини Миколаївни захворювання виявили вчасно, до розвитку загрозливих для життя наслідків. Про свій діагноз за роки хвороби жінка дізналася майже все. Але колись він пролунав для неї як грім серед ясного неба: «Я ветеринарний лікар, працювала не покладаючи рук на агрофірмі. До 40 років я взагалі не знала, що таке «лікарняний». Потім ні з того ні з сього у мене з'явився біль у грудях і стало пекти під лопаткою. І ще з'явилося відчуття, що на грудну клітку хтось тисне, я кроку ступити не могла. Так я потрапила до Донецька, де і дізналася про свій діагноз. 10 років я лікувалася в одного лікаря, а потім почалася неоголошена війна … », – ділиться пацієнтка.
Щоб повноцінно жити, пацієнтам з будь-якими серцево-судинними захворюваннями необхідно виконувати всі приписи кардіолога і регулярно проходити лікування в стаціонарі. Ірині Миколаївні терапія життєво необхідна раз на півроку. Тим більше, що ускладнюють і так нелегку ситуацію жінки два перенесених інсульти і аномальна будова судин. Але кардіологи Запорізької обласної лікарні за допомогою індивідуально підібраної терапії нормалізують стан пацієнтки, і вона повертається додому з відмінним самопочуттям.
«У нашому відділенні накопичений передовий досвід лікування різних серцево-судинних захворювань, а тому числі і кардіоміопатії. Ми застосовуємо сучасні методики лікування, які дають можливість не тільки загальмувати розвиток хвороби, але і в значній мірі поліпшити якість життя пацієнтів, – коментує Олена Литвиненко, завідуюча відділенням кардіології Запорізької обласної лікарні, – Для кожного пацієнта розробляється індивідуальна тактика лікування, при необхідності залучаються вузькоспеціалізовані фахівці (неврологи, ендокринологи) щоб досягти максимальних результатів ».
Ірина Миколаївна гортає пухку папку з виписками, напрямами, рекомендаціями донецьких медиків, фахівців інституту Амосова. Жінка зізнається: довго шукала лікарів, які зможуть їй допомогти, і знайшла в Запоріжжі, в обласній лікарні. «Багато лікарів, побачивши мій діагноз, розводили руками і казали, що я слягу. Але кожен раз після критичного стану я піднімалася. Ми, «сердечники», особливо з такими важкими діагнозами під час нападу йдемо до лікаря, як до Бога. І я вдячна кардіологам обласної лікарні, що вони кожного разу мене рятують, приймають без направлень, не дивлячись на те, що я з іншої області. Після лікування я повертаюся додому і півроку відчуваю себе людиною, по-справжньому живу», – ділиться пацієнтка.
