Пілонідальна кіста (епітеліальна, куприкова) – це досить підступне вроджене захворювання. Існує думка, що кіста виникає через те, що волосся, котре виростає, вростає у клітковину в області крижів і куприка. Патологія може не виявлятися роками, і людина нічого не знатиме про неї.
Найчастіше пілонідальна кіста діагностується у віці 16-25 років у людей, які багато сидять або ходять. Проблема виникає із різною частотою, залежно від расової приналежності (частіше – у представників балкано-кавказької раси)
Через збій ембріонального розвитку плода формується пілонідальна кіста. Один її кінець йде у жирову клітковину, інший упирається у міжягідну складку, утворюючи непомітний неозброєним оком отвір (або отвори). Через нього іноді виходить речовина, що схожа на слиз. Головною характерною ознакою аномалії є наявність у міжягідній складці первинних вроджених нориць.
Для своєчасної діагностики дермоїдної та пілонідальної кіст, заповніть онлайн форму зворотного зв’язку та запишіться на прийом до проктолога обласної лікарні Запоріжжя.
Симптоми дермоїдної та пілонідальної кіст
При найменшій травмі, переохолодженні чи закорковуванні зовнішнього отвору обов’язково виникають характерні симптоми:
- відчуття стороннього об’єкта в області міжягідної складки, що викликають дискомфорт при ходьбі та сидінні, стає незручно лежати на спині;
- якщо отвір закорковується, відбувається почервоніння шкіри, з’являється помітний набряк. Часто припухлість сповзає праворуч або ліворуч від сідничної лінії;
- отвір у міжягідній складці збільшується, звідти виливається слизовий субстрат;
- у період загострення на куприку з’являється ще кілька отворів. Кіста «виштовхує» слизову рідину. Там, де цей процес відбувається інтенсивно, канали живуть, інші пасивні отвори закриваються, на їхньому місці утворюються рубці;
- у хворого може підійматися температура, при сидінні з’являється сильний біль.
Якщо такі симптоми проігноровані, і пацієнт не звернувся до фахівця, наслідки можуть бути доволі неприємними. Існує ймовірність розвитку таких ускладнень:
- абсцеси;
- рецидиви;
- генералізовані інфекції;
- переродження у плоскоклітинний рак.
Якщо гнійник розкривається самостійно чи за допомогою хірургів, які не видаляють субстрат, з’являються вторинні нориці. Без належних лікування й уваги пілонідальна кіста прогресує та призводить до рецидиву.
Іноді після сильного переохолодження, грипу чи сильної застуди на тілі в області куприка з’являється хворобливий невеликий пагорб, який може свідчити про формування дермоїдної кісти. Вона відрізняється від епітеліального перебігу тим, що у пацієнта не спостерігається отвір. На його місці з’являється пухлинне утворення, що має доброякісну структуру. Пухлина може будь-якої миті загноїтися. У випадках, коли пацієнт не почав лікування вчасно, відбувається утворення точної капсули в області куприка, що здатна прорватися будь-якої миті.
Дермоїдна кіста: лікування, причини, симптоми
Дермоїдна кіста небезпечна навіть у своєму «сплячому» стані, тому що вона постійно росте, та поступово виникають симптоми, що характерні для епітеліального перебігу. Нерідко пацієнти роблять спроби самолікування, але це лише погіршує ситуацію та призводить до закорковування відкритого каналу. Закорковування, своєю чергою, обов’язково спровокує інфікування та розвиток сильного запалення. Самолікування у цьому разі неприпустиме. Усе тому, що дермоїдна кіста піддається лише хірургічному методу терапії. Врятувати такого пацієнта може ТІЛЬКИ операція під наркозом, у ході якої на куприку вирізаються капсула, можливі нориці та рубці.
Важливо розуміти, що дермоїдна кіста – це доброякісне новоутворення на куприку. Іноді вона здатна перероджуватися на злоякісну пухлину. Саме тому завжди під час проведення операції обов’язково виконують гістологічне дослідження. Дані дослідження й оперативні маніпуляції виконуються у відділенні проктології Запорізької обласної лікарні.
Хірургічне втручання виправдане на будь-якій стадії захворювання. Чим раніше буде проведено таке лікування, тим легше організм впорається із наслідками, і тим менше ускладнень спровокує операція на куприку.
Найчастіше операція призначається на момент рецесії. Саме втручання – процес нескладний. Повне загоєння рани відбувається за місяць. До звичного способу життя пацієнт повертається за 2-3 тижні.
Подібна терапія має одну незаперечну перевагу – після неї настає повне одужання. Операція дозволяє раз і назавжди позбутися кісти на куприку. Дотримання пацієнтом усіх рекомендацій лікаря – можливість значно скоротити тривалість реабілітаційного періоду.
Сучасні методики дозволяють проводити оперативне лікування кісти куприка, не викликаючи хворобливих відчуттів. Пацієнти легко переносять операцію на куприку.
Слід пам’ятати, що при першій появі симптомів слід негайно звернутися до лікаря. Це не тільки позбавить незворотних наслідків, а навіть стане запорукою якнайшвидшого одужання.
