Неметастатичний рак товстої кишки є однією з найпоширеніших онкологічних хвороб, яка, за умов своєчасної діагностики та правильного лікування, має високі шанси на повне вилікування. Основою терапії є видалення поліпів або пухлин, які ще не поширилися за межі первинного органу, що дозволяє уникнути розвитку метастазів. Лікувальний процес передбачає різноманітні підходи, такі як хірургічне втручання, хіміотерапія та спостереження, що обираються залежно від характеристик пухлини та загального стану пацієнта.
ЛІКУВАННЯ ЗЛОЯКІСНИХ ПОЛІПІВ
Поліп – це розростання клітин на слизовій оболонці товстої кишки. Найпоширеніший тип – аденома. Аденоми вважаються передраковими утвореннями, оскільки становлять потенційний ризик трансформації в інвазивний рак товстої кишки. При цьому процес трансформації може тривати багато років. Існує дві основні форми поліпів: на широкій основі й на ніжці. Поліпи на ніжках мають грибоподібну форму і стирчать зі стінки товстої кишки. Поліпи на широкій основі більш пласкі й не мають ніжки.
Поліп, у якому пухлина тільки почала рости, називається злоякісним поліпом. Більшість поліпів можна видалити під час колоноскопії за допомогою хірургічної процедури, яка називається поліпектомією. Іноді після поліпектомії подальше лікування не потрібно. За інших умов потрібна операція (резекція) більшої ділянки товстої кишки. Це залежить від розміру та форми поліпа (на ніжці чи на широкій основі), результатів поліпектомії та результатів дослідженої видаленої тканини.
Перш ніж вирішити, чи потрібна резекція після поліпектомії, лікар перегляне результати обстежень разом з пацієнтом та обговорить доступні методи лікування.
Для оцінки стану та визначення найбільш відповідного методу лікування, заздалегідь, запишіться на прийом.
ЯКІ ВВАЖАТИ РЕЗУЛЬТАТИ ПОЛІПЕКТОМІЇ ХОРОШИМИ?
Якщо злоякісний поліп на ніжці був повністю видалений, а результати обстежень свідчать про низький рівень ризику, то продовжувати лікування немає потреби. Однак злоякісні поліпи на широкій основі з більшою ймовірністю рецидивують після поліпектомії. З цієї причини хірургічна резекція (операція) є рекомендованим методом лікування злоякісних поліпів на широкій основі, навіть за умови хороших результатів поліпектомії й обстежень. Спостереження – також можливий варіант контролю у разі поліпів на широкій основі.
ЯКЩО Є ІНШІ РЕЗУЛЬТАТИ ПОЛІПЕКТОМІЇ
Якщо поліп не видаляється суцільно або під час перевірки видаленого поліпа буде виявлено ознаки високого ризику, може знадобитися хірургічне втручання. Якщо виявлені ознаки високого ризику, рекомендується провести додаткові обстеження для визначення ступеня поширеності раку. До них належать аналізи крові та комп’ютерна томографія (КТ) органів грудної клітки, черевної порожнини та тазу. Якщо за результатами обстежень потрібна операція, рекомендується хірургічне втручання – резекція товстої кишки. Хіміотерапія може бути призначена після операції.
РАК ТОВСТОЇ КИШКИ, ЗА ЯКОГО ПОТРІБНА ОПЕРАЦІЯ
Якщо рак не виявлено досить рано, щоб видалити за допомогою поліпектомії, потрібна операція – резекція товстої кишки. Хірургічне втручання є варіантом вибору, якщо пухлину товстої кишки можна повністю видалити. Іноді хіміотерапію проводять перед операцією. Мета полягає в тому, щоб зменшити пухлину товстої кишки, що дасть змогу повністю видалити її під час операції. Хіміотерапія може бути призначена перед операцією за наведених далі умов:
- пухлина проросла крізь стінку товстої кишки та поширилася на сусідні структури;
- спостерігаються численні або дуже великі лімфовузли, щодо яких є підозра на ураження раком.
Схеми хіміотерапії, які зазвичай використовують перед операцією, включають FOLFOX (фторурацил, лейковорин, оксаліплатин) і CAPEOX (капецитабін, оксаліплатин).
Тканину, видалену під час операції, передають патоморфологу. Патоморфолог оцінює ступінь поширення пухлини в межах стінки товстої кишки та перевіряє видалені лімфатичні вузли на наявність раку. За результатами обстеження визначається стадія раку. Стадія допомагає визначити, чи потрібна хіміотерапія після операції.
У РАЗІ ОБСТРУКЦІЇ КИШКІВНИКА
Рідко пухлина може розростатися настільки, що блокує пересування калових мас кишківником. У такому разі є кілька варіантів лікування. Перший – резекція частини кишківника з накладанням анастомозу. Наступний – резекція з колостомією. Під час такої операції верхню частину товстої кишки, що залишилася, виводять в отвір на передню черевну стінку. Цей отвір називається стома. Кал виходить з організму через стому та потрапляє в мішок, закріплений на шкірі. Зазвичай це потрібно лише на короткий період. Інша можливість полягає в тому, що спочатку роблять колостому, а потім проводять другу операцію з видалення пухлини. Зрештою спочатку може бути розміщена сітчаста металева трубка, яка називається стентом, а потім проводиться друга операція з видалення пухлини. Стент дає можливість запобігти обструкції товстої кишки, пропускаючи гази та кал.
ЯКЩО ХІРУРГІЧНЕ ВТРУЧАННЯ НЕМОЖЛИВЕ
Хірургічне втручання може бути неможливим через розташування пухлини або через інші проблеми зі здоров’ям. У цьому разі методи лікування передбачають системну терапію або хіміотерапію з променевою терапією (в особливих випадках). Після лікування з допомогою системної терапії або хіміопроменевої терапії розмір пухлини перевіряють, щоб побачити, чи є вона резектабельною (чи можна її видалити за допомогою операції). Якщо пухлина нерезектабельна, системну терапію продовжують. Якщо пухлина стає резектабельною, рекомендується хірургічне втручання. Після операції рекомендується хіміотерапія для знищення всіх ракових клітин, що залишилися. Наразі рекомендовані схеми хіміотерапії – FOLFOX, CAPEOX, капецитабін і 5-фторурацил/лейковорин.
ХІМІОТЕРАПІЯ ПІСЛЯ ОПЕРАЦІЇ
Хіміотерапія може бути призначена після операції. Мета – знищити ракові клітини, які можуть залишитися в організмі. Можливість проведення хіміотерапії після операції залежить від факторів, зазначених нижче.
- стадія раку;
- класифікація пухлини за наявністю MSI-H/dMMR (для раку товстої кишки ІІ стадії);
- ризик повернення раку після лікування (рецидиву).
Стадія І – спостереження (без хіміотерапії), рекомендується після операції для всіх різновидів раку товстої кишки І стадії.
Стадія ІІ – спостереження (без хіміотерапії), рекомендується після операції для більшості онкологічних захворювань ІІ стадії низького ризику, особливо пухлин MSI-H/dMMR.
Для раку ІІ стадії, який не належить MSI-H/dMMR, ефективність хіміотерапії після операції сумнівна. Вони називаються пухлинами з мікросателітною стабільністю (MSS) або профіцитом системи репарації неспарених основ (pMMR).
Рак MSS/ pMMR можна спостерігати або лікувати за допомогою хіміотерапії. Щоб допомогти ухвалити рішення, ваш лікар візьме до уваги ризик повернення раку після лікування (рецидиву). Ризик рецидиву залежить від результатів, отриманих під час операції і аналізу видаленої тканини.
Стадія ІІІ – хіміотерапія рекомендована в усіх випадках після хірургічного лікування.
СПОСТЕРЕЖЕННЯ
Обстеження в межах подальшого спостереження починають, коли після лікування не має ознак раку. Це корисно для раннього виявлення новоутворення.
На першому році спостереження планові огляди та відповідні обстеження проводять 1 раз на 3 місяці, на 2-3 році – 1 раз на 6 місяців, на 4-5 році – 1 раз на рік.
Перелік обстежень під час спостереження пацієнтів з раком товстої кишки:
- збір скарг та анамнестичних даних, фізикальне обстеження;
- лабораторні дослідження крові з обов’язковим виконанням загальних аналізів крові та сечі;
- визначення РЕА;
- УЗД органів черевної порожнини, малого таза та заочеревинного простору та РГ грудної клітки;
- КТ органів грудної клітки, черевної порожнини, малого таза та заочеревинного простору з внутрішньовенним контрастуванням;
- колоноскопія: якщо колоноскопія всіх відділів кишківника не виконувалася перед операцією – через 3–6 міс. після операції. Якщо колоноскопія всіх відділів кишківника виконувалася перед операцією – повторити колоноскопію через 1 рік після операції. Якщо аденома розповсюджена повторити колоноскопію через 1 рік. Якщо при обстеженні не буде виявлено розповсюдженої аденоми – через 3, потім – через 5 років.
Як бачимо, лікування неметастатичного раку товстої кишки вимагає індивідуального підходу, який включає хірургічні втручання, хіміотерапію та ретельне спостереження після лікування. Вибір оптимальної терапевтичної стратегії залежить від багатьох факторів, таких як стадія пухлини, характер поліпів та результати попередніх обстежень. Важливою частиною лікування є спостереження для своєчасного виявлення рецидивів та запобігання подальшому поширенню захворювання. Сучасні методи лікування дозволяють значно підвищити шанси на одужання та поліпшення якості життя пацієнтів.
