За кордоном ерготерапія давно стала незамінною в реабілітації пацієнта. В Україні ж цей напрямок відновлювальної медицини тільки початок свій розвиток. Одною з перших медустанов, де почали застосовувати ерготерапію і де в штатному розкладі з’явився фахівець-ерготерапевт стала Запорізька обласна лікарня. Сьогодні тут активно працює кабінет ерготерапії, щоб адаптувати пацієнтів до життя в побуті і соціумі.
Ерготерапія – діяльність як лікування
«Ерготерапія показана пацієнтам після інсульту, спинномозкової або черепно-мозкової травми, у яких порушена рухова функція верхніх і / або нижніх кінцівок. Наша мета – допомогти їм знову рухатися, адаптуватися до свого нового стану, відновити свою самостійність в побуті. Для цього був необхідний кабінет ерготерапії. За підтримки адміністрації ЗОКЛ і наших спонсорів БФ «Меннонітський центр» ми відкрили його, щоб повертати якість життя нашим пацієнтам», – коментує Тетяна Кулюпіна, завідуюча відділенням реабілітації ЗОКЛ.
Після травми всі такі прості і звичні речі стають для пацієнта недосяжними: сходити у ванну кімнату, дістати щось з верхнього шафки на кухні, приготувати поїсти. Пацієнтам на кріслі важко не те, щоб вийти на вулицю, але і пересуватися власною домівкою. Ерготерапевт в команді з фізичним терапевтом працюють над відновленням рухових функцій, допомагають після травми жити по-новому, при цьому залишаючись максимально самостійним.
Кімната для занять ерготерапією на перший погляд схожа на звичайну квартиру. Тут є зручний стіл, комп’ютер, кухня з плитою, мийкою, шафками з посудом. Але у кожного предмета тут своя особлива задача. Справа в тому, що «ерготерапія» походить від «occupation», що в перекладі означає «заняття, активність», тобто це відновлення через діяльність. Тому навіть такі прості заняття, як, наприклад, приготування чаю – це маленький крок до головної мети реабілітації.
«Як тільки до нас звертається пацієнт, ми проводимо огляд і разом ставимо мету ерготерапії (як короткострокову, так і довгострокову), тобто визначаємо, чого пацієнт хоче досягти за час лікування. Виходячи з цього розробляємо план занять, і поступово йдемо до поставленої мети», – ділиться ерготерапевт відділення реабілітації Анна Тоцька.
До відновлення крок за кроком
Про результати реабілітації в обласній лікарні розповідає Влад, молодий хлопець з Токмака. У 2015 році він отримав травму шийного відділу хребта (компресійний перелом хребця С-5, забій спинного мозку). Через що пройшла сім’я Влада, складно навіть уявити: операція у відділенні нейрохірургії з установки пластини, важкі місяці в реанімації. І ось нарешті стан стабілізується, і хлопця виписують додому. «Нам дали виписку з рекомендацією спостерігатися за місцем проживання і проходити санаторно-курортне лікування. У нас в районі ні у кого немає досвіду роботи з такими пацієнтами, я теж не знала, як бути. Таким чином, ми упустили дорогоцінний час, і потрапили у відділення реабілітації обласної лікарні тільки недавно. Зараз тут цілий комплекс: кабінет ерготерапії, зал кінезотерапії, фізіопроцедури, – все необхідне, щоб відновитися», – ділиться Марина, мама Влада.
Після травми у Влада не було чутливості і в руках, і в ногах, він був нерухомий і потребував постійної допомоги. З підтримкою фахівців він крок за кроком робить успіхи: самостійно пересідає в інвалідне крісло, пересувається на ньому, розробляє руки, займається з ерготерапевтами і фізичним терапевтом. Також молода людина з ретельністю намагається працювати на комп’ютері, поступово тренується писати від руки.
«Головне в нашій роботі – це суто індивідуальний підхід. Це означає, що ми ні в якому разі не ставимо пацієнта в будь-які рамки, адже навіть у пацієнтів зі схожою травмою одні і ті ж методи працюють по-різному. Якщо, наприклад, йому зручно саме так взяти ложку і поїсти, і цей варіант конкретно в його випадку працює, то який сенс нав’язувати йому інший спосіб?», – коментує Анна Тоцька.
Ерготерапевт допомагає подолати бар’єри і самому пацієнту, і його сім’ї
До слова, в кабінеті ерготерапії є безліч прикладів девайсів, які значно спрощують пацієнтам після травми життя. Це тримачі для чашки, столових приладів, ключів та ін. І найголовніше – їх дуже легко можна зробити своїми руками з підручних засобів. Наприклад, завдяки такій спеціальній накладці Влад може тримати ложку і самостійно поїсти, адже звичайним приладом йому це робити незручно.
«Після травми ти раптом усвідомлюєш, що все просте насправді дуже складно. Коли раніше я хотів чаю, я вставав, йшов і робив його, не замислюючись ні про що. Тільки зараз я почав розуміти, наскільки це багатокомпонентний процес: мені потрібно одягнутися, дістатися до кухні, дістати чашки з шафи, набрати води в чайник і включити його, насипати чай або каву в чашки і т.д. А здавалося все так просто, але коли рухи в руках ще не відновилися, багато з чим виникають труднощі. Зараз я вільно виконую всі ці етапи, хоча чесно зізнаюся, що вперше після операції на приготування чашки чаю витратив близько півгодини», –ділиться Влад.
