Валентині Федорівні 76 років. Останні чотири вона провела в повній темряві, але завдяки професіоналізму лікарів Запорізької обласної клінічної лікарні жінка знову може бачити світ навкруги.
Змолоду Валентина Федорівна важко працювала, щоб забезпечити своїх дітей усім необхідним. Велику частину життя пропрацювала на заводі «Комунар»: почала з прибиральниці, потім перейшла в цех, стала за верстат. Багато возилася і удома по господарству.
На своє здоров'я рідко звертала увагу. На візити в лікарню не було ні часу, ні засобів : діти були маленькі, а як виросли – з'явилися інші причини. Хоча проблеми із зором у неї були з юності. Не звернулася Валентина Федорівна до фахівця і коли зір зовсім погіршав.
«А до кого звертатися, адже в нашій лікарні в селі Кушугум немає окуліста», – скаржиться жінка.
Дні йшли, а хвороба прогресувала – Валентина Федорівна зовсім втратила зір.
«Я скільки її пам'ятаю, вона завжди ходила в окулярах з товстими стеклами, у неї з дитинства був поганий зір. Потім – гірше: це вам не передати, вона фактично боялася в двір вийти, тому що могла заблукати. Син Валентини Федорівни натягнув мотузку від її будинку до мого, щоб вона могла приходити до мене у гості. А одного разу ця мотузка обірвалася і пішла Валентина Федорівна блукати, я вийшла і відвела її додому», – згадує сусідка і близька подруга Раїса Андріївна.
Згодом саме вона узяла ситуацію у свої руки: «Я звернулася в районну поліклініку, звідти нас направили в Запорізьку обласну клінічну лікарню. Після обстеження нам поставили серйозний діагноз: зріла ускладнена катаракта, підвивих кришталика, вікова макулярна дегенерація, міопія високої міри обох очей, вторинна дистрофія рогівки правого ока. За словами лікарів, праве око безперспективне, а для лівого потрібний особливий кришталик.
Лікарі не давали ніяких гарантій: можливо жінка бачитиме світло, тінь, день, ніч, силуети – це максимум, що обіцяли фахівці.
«Перед операцією ми не давали гарантії на успіх, адже хвороба була ускладнена і дуже запущена. Підвивих кришталика – це складна патологія, коли кришталик не фіксується у своєму нормальному положенні правильно. З нашого боку зроблено максимум. Каламутний кришталик замінили на прозорий, через яке світло проходить і потрапляє на сітківку. Але у Валентини Федорівни в центрі сітківки, на тій ділянці, яка відповідає за гостроту зору, велика дистрофічна пляма. Ми не можемо вилікувати цю патологію. Це обумовлено різними чинниками: її високою короткозорістю, віком, занедбаністю хвороби», – коментує стан своєї пацієнтки Наталія Унгурян, завідуюча відділенням мікрохірургії ока Запорізької обласної клінічної лікарні.
Операція пройшла дуже вдало, хоча і тривала 40 хвилин – це майже удвічі довше за подібну середньостатистичну операцію. Валентина Федорівна зараз бачить на 6%: на відстані розрізняє силуети, світло, предмети, переміщається по кімнаті без сторонньої допомоги. У неї немає високої гостроти зору, але предметне, яке дає можливість жити і обслуговувати себе самостійно.
Пацієнтка не нарадується персоналом відділення : «Я ніколи не бачила такого відношення. А така чистота не у кожної хазяйки у будинку є. Це не лікарня – це рай, а які тут медсестри! Я обов'язково піду в нашу лікарню, попрошу дозволу виступити на п'ятихвилинці, щоб розповісти про таких чудових професіоналів своєї справи». Дійсно, керівництво лікарні вважає, що людський чинник не менш важливий для успіху: кожен співробітник повинен робити свою справу.
Під керівництвом головного лікаря Ігоря Шишки організовано злагоджену роботу усіх підрозділів лікарні : багатопрофільність, висококваліфіковані фахівці, новітнє устаткування установи дозволяє паралельно вирішувати декілька проблем, адже дуже часто при обстеженні перед операцією, у пацієнта діагностують і інші супутні хвороби.
«Я у власному будинку плуталася, потім по предметах орієнтувалася. Що таке не бачити свій будинок? У мене кольорів багато, дерева – так раділа їх цвітінню. Зараз я найщасливіша людина на світі, тому що, нарешті, за багато років можу бачити свою сім'ю, свій двір і улюблені піони», – не приховує своєї радості Валентина Федорівна.
«Досягнутий результат – це один з численних прикладів злагодженої, організованої і професійної роботи команди наших фахівців. В даному випадку від лікарів мало що залежало – хвороба була дуже запущеною. Але досвідчені офтальмологи нашої лікарні приклали максимум зусиль, і дали можливість жінці піклуватися про себе самостійно, пересуватися по будинку і бачити її улюблений сад», – відмітив Ігор Шишка, головний лікар Запорізької обласної клінічної лікарні.
