Якщо у Центрі мікрохірургії ока ви зустрінете високого, мужнього, симпатичного лікаря із впевненим поглядом і приємною посмішкою, знайте – це Олександр Крайній. Саме з ним ми вас сьогодні познайомимо.
Олександр Вікторович – лікар-офтальмолог вищої категорії, учасник всеукраїнських, міжнародних, конференцій і симпозіумів, співавтор патенту по хірургії катаракти, кількох статей і тез.
Експерт у питаннях хірургічного лікування катаракти, консервативного й оперативного лікування глаукоми, пластичних і реконструктивних операцій повік. Є провідним спеціалістом у використанні анти-VEGF терапії у хворих із діабетичною ретинопатією, віковою дегенерацією макули тощо.
Загальний стаж роботи у медицині – 15 років. І всі вони присвячені обласній лікарні Запоріжжя.
ШЛЯХ ДО ПРОФЕСІЇ
Головну роль в обранні майбутньої спеціальності відіграла його мама. Наталя Миколаївна – лікар-офтальмолог. Вона багато років працює у лікарні Світловодська (Кіровоградська область). Із самого малечку Олександр часто бував у неї на роботі. І доки вона вела прийом та аналізувала захворювання, він у щілинну лампу роздивлявся все, що було у кабінеті. Так і відбувалося знайомство із майбутньою професією.
А ще саме мама стала для малого хлопця прикладом чуйності та гуманності, без чого у професії лікаря просто неможливо. Наталя Миколаївна співпрацювала зі Світловодською школою-інтернатом для дітей із вадами зору. Вона допомагала малюкам, робила все, що було в її силах. Олександр же не лише спостерігав, а й брав безпосередню участь у допомозі. До речі, із деякими вихованцями інтернату родина й досі підтримує зв’язок.
Надихнувшись сімейним прикладом, у 2002 році Олександр Вікторович вступив до Запорізького державного медичного університету. Мрія стати хорошим лікарем ставала ближчою.
По закінченню університету проходив навчання в інтернатурі на базі кафедри очних хвороб Запорізької медичної академії післядипломної освіти. Далі – у клінічній ординатурі. І все це відбувалося у стінах ЗОКЛ, які й понині залишаються для нього найріднішими.
СІМЕЙНІ СПРАВИ СУЧАСНОСТІ
В юнацтві Олександр Вікторович був яскравим представником кіношного образу «поганого хлопця» (але при цьому він дуже добре навчався). От лише уявіть – спортивний, підкачаний (усе дитинство займався східними єдиноборствами), ще й на мотоциклі! При цьому поведінка погана, складні взаємини із дорослими… Ну, як зазвичай буває у кіно. Не один раз чув на свою адресу: «І що ото із тебе буде?!» А з нього вийшов прекрасний фахівець, хороший чоловік і люблячий батько.
Свою кохану зустрів на 5-му курсі університету. Анна – лікар-педіатр, кандидат медичних наук. Одружені вже 11 років. За цей час багато чого досягли разом. Але найголовніше – змогли створити міцну люблячу родину. Разом виховують двох дітей – Іллю та Варвару. Хлопцю 10. Він добре вчиться та серйозно займається карате кіокушинкай. Та його справжня любов – то театральне мистецтво. Він є актором Запорізького дитячого театру «СВІЯ»! Вже зіграв чимало ролей. Втім, найголовніша – попереду! У майбутньому хоче втілити на сцені образ справжнього українського козака! Варварі – 1,7. Поки що вона лише балується, але вже має чимало творчих задатків.
ЩО Б ТАКОГО З’ЇСТИ?
Олександр Вікторович не палить і не п’є. А от смачно поїсти можна! Вміє чудово готувати. І робить це із 6 років! Перші страви – оладки та коржі для торта. Батьки постійно працювали, а йому так хотілося зробити для них сюрприз! Потім були різноманітні смаколики на свята, борщі тощо.
Своє кулінарне мистецтво вдосконалив під час життя у гуртожитку. Саме там навчився добре смажити картоплю. І вже багато років це його коронна страва. Смачно вміє запікати рибу.
Серед напоїв віддає перевагу чаю. Вдома завжди має від 3 до 5 видів чорного чаю. І кожен із них – зі своїм неповторним смаком, яскравим ароматом та особливим настроєм. Олександр Вікторович безпомилково може визначити різновид чаю, зробивши лише один ковток або ж просто занурившись у його пахощі.
ПОЛЮВАННЯ. МУЗИКА. ДАЛЬНЯ КОСА
Олександр Вікторович захоплюється полюванням. Точніше – фотополюванням. Адже мета – насолодитися життям і помилуватися природою, а не вполювати, скажімо, зайця. Ранішня тиша заворожує та надихає. А пройдені 35 кілометрів тонізують і дисциплінують. Гуляючи зі своєю мисливською собакою Ельзою лісами Кіровоградщини, він подумки планує наступний робочий тиждень і навіть розробляє тактику лікування того чи іншого пацієнта. Але зараз такі прогулянки – рідкість. Адже і до батьків у Світловодськ їздить значно рідше, ніж до війни.
Полюбляє читати спеціалізовану літературу. Цікавиться історією України. Захоплюється музикою (у дитинстві 5 років ходив до музичної школи, грав на козацькому інструменті).
ТРИ ВАЖЛИВІ МРІЇ
Має чимало мрій. Втім, ми озвучимо лише три.
Перша. Хоче якомога скоріше поїхати на Дальню косу Бердянська. Адже саме там, за твердженням Олександра Вікторовича, – найкращий відпочинок.
Друга. Мріє про власний приватний будинок. І обов’язково з дитячим майданчиком, щоб малі гралися на свіжому повітрі з ранку до вечора (і, мабуть, не чіпали батьків).
До речі, а малих хоче не двоє, а троє.
Третя. Прагне працювати у ЗОКЛ ще багато-багато років. Адже для нього це – зразкова лікарня, в якій працюють справжні професіонали, присутній високий рівень обслуговування пацієнтів і використовується потужна технологічна база.
Віримо, що всі мрії Олександра Крайнього обов’язково здійсняться. А ще хочемо почути його гру на музичному інструменті.
