Є люди, до яких тягнеться душа. Вони відкриті, позитивні, комунікабельні. Вони наче випромінюють світло, а ти, немов той метелик, летиш до цього світла та залишаєшся із ним. Так відбувається й у взаєминах із нашою героїнею. Адже із нею хочеться товаришувати, спілкуватися або ж просто бути поряд.
ВАЛЕНТИНА ГАВРИЛЮК – анестезіолог вищої категорії, завідувачка відділення анестезіології, голова атестаційної комісії Департаменту охорони здоров’я Запорізької облдержадміністрації за спеціальністю Анестезіологія» та «Медицина невідкладних станів», експерт із питань проведення інгаляційної анестезії (однією із перших почала застосовувати її у нашому регіоні, ще й навчала інших лікарів). Має спеціалізацію «Дитяча анестезіологія». Є членом Європейської та Української асоціацій анестезіологів, неодноразовим учасником європейського конгресу «Euroanaesthesia» тощо. З 2023 року має звання «Заслужений лікар України»!
Загальний стаж роботи – 34 роки, і усі вони присвячені обласній лікарні.
ДИТИНСТВО ТА ШЛЯХ ДО ПРОФЕСІЇ
Валентина Петрівна родом із Вільнянського району. Вона – третя дитина в сім’ї. Якщо ви думаєте, що нею лише милувалися, то дуже помиляєтеся. Заради родини трудилися всі – від малого до великого. Тож, до праці наша героїня привчена із самого дитинства. У дорослому житті це їй стало у пригоді. Адже у лікарській справі інакше не можна.
Ще тоді, у дитинстві, Валентина Петрівна обрала свій професійний шлях. Вона багато читала. Її уяву захоплювали розповіді про подвиги, подорожі, пригоди. Але найбільше – про лікарів! Ці книги надихали. І вже тоді вона почала рятувати життя! Щоправда, поки тварин (доглядала їх, лікувала, накладала шини). Вже тоді вона співчувала та раділа першим перемогам.
Після закінчення школи (між іншим, завершила її із золотою медаллю) Валентина Петрівна пішла працювати до дитячого садочку. Паралельно готувалася до вступу до Запорізького медичного інституту. Потім були підготовчі курси й у 1983 році вона стала студенткою омріяного ВНЗ! Інститут, до речі, також завершила на відмінно!
Спеціальність обрала не випадково. У студентські роки працювала медичною сестрою у відділенні реанімації одного із пологових будинків Запоріжжя. Тоді вперше усвідомила: наскільки ж потрібна професія анестезіолога! Адже ти можеш допомогти людині тут і зараз, а ще – одразу ж бачиш результат!
РОДИНИ, ЯКІ ОБОЖНЮЄ
У героїні нашої розповіді є дві родини: колектив та донька із сім’єю.
Під керівництвом Валентини Петрівни працює 17 лікарів та 20 медсестер. Вона – керівник вимогливий, але за своїх працівників – горою! Колектив у неї дружній і злагоджений. Але найголовніше, що у відділенні працюють лише порядні люди. У колективі заведено говорити правду, підтримувати один одного та нікому ніколи не заздрити!
У родині діють ті самі принципи. Найрідніша душа Валентини Петрівни – донька Юля. Нині вона – волонтер, загалом же займається економічною діяльністю. А от йти професійним шляхом мами Юля не захотіла. Принаймні, у дитинстві. Тепер жалкує; час від часу запитує: «Ну, чого ж ти не наполягла?» Хоча, чесно кажучи, Валентина Петрівна легенько натякала. Бо ще тоді знала: професія лікаря доньці точно підійшла б.
Ще одна справжня радість у житті – онучки Соня та Ліза. Як же вона їх любить! Увесь вільний час намагається присвячувати саме цим зірочкам. І постійно підгодовує – то пиріжечки для них спече, то желейний десерт зі свіжими фруктами приготує.
КРАЇНА, ЯКА ВРАЖАЄ
Валентина Петрівна полюбляє подорожі. Багато де була, але найбільше вразив Ізраїль.
«Держава, що створена у пустелі, цвіте та процвітає. Гарна, економічно розвинена, сповнена загадковості та історичного надбання. Місцеві жителі – справжні патріоти! У своєму ставленні до батьківщини вони є прикладом для багатьох», – ділиться враженнями героїня нашої розповіді.
Ще її увагу привертають ізраїльські лікарні! У Валентини Петрівни чимало друзів працюють лікарями. Тож, коли вона приїздить у гості, обов’язково ходить із ними на роботу. Щось дивиться, чомусь навчається, а потім нові знання впроваджує у нас.
ЗАХОПЛЕННЯ, ДОВЖИНОЮ У ЖИТТЯ
З дитинства у доросле життя Валентина Петрівна взяла свою любов до книг. Якщо раніше її увагу привертала художня література, то зараз це – публіцистика та історія України.
Протягом життя зберігається особливе ставлення до тварин (це у неї від тата). Вдома у нашого лікаря живуть дві кішки – Моніка та Марго. Вона їх підібрала просто серед вулиці. Не змогла дивитися на те, як тварини страждають.
А ще наша героїня любить співати українські пісні. Особливо до вподоби «Сіла птаха» та «Черемшина». Втім, про велику сцену ніколи не мріяла – співає для себе, для душі.
Найбільше ж захоплення – робота. Вона дійсною нею та на ній живе. Скільки разів ночувала на диванчику у своєму кабінеті й не перелічити. Адже якщо є «важкі» пацієнти, вона з роботи ні на крок.
От і зараз, поки ви читаєте цей текст, Валентина Петрівна працює!
