Артроз хребта – це хронічне захворювання, яке характеризується поступовим руйнуванням хрящової тканини у суглобах хребта. Хрящі є важливою складовою суглобів, забезпечуючи їм гнучкість та амортизацію при рухах. При артрозі відбувається втрата хрящової тканини, що призводить до тертя кісток один про одного під час руху та утворення шипів (остеофітів) на краях суглобів.
Цей стан може викликати больовий синдром, обмеження рухливості та запалення в ділянці уражених зчленувань. Артроз хребта може торкатися різних частин хребетного стовпа, включаючи шийний, грудний та поперековий відділи.
Остеоартроз хребта в основному діагностується у людей похилого віку, але його симптоми можуть заявити про себе і в молодшому віці (30-45 років). В осіб молодше 35 років це захворювання виявляється випадково під час рентгенологічного обстеження і може протікати безсимптомно. У більш зрілому віці від 50 до 75 років жінки схильні до цього захворювання частіше, ніж чоловіки. Після 75 років захворювання спостерігається з однаковою частотою у представників обох статей.
Причини та фактори ризику
Остеоартроз хребта розвивається через дегенеративно-дистрофічні зміни в хрящових тканинах суглобових поверхонь, викликаних як природними процесами старіння, так і впливом негативних факторів. Постійне функціональне навантаження суглобів хребта, обумовлене надмірною вагою, збільшеним фізичним навантаженням та дисбалансом між окремими анатомічними елементами хребта, має значний вплив на розвиток артрозу.
Уроджені дефекти розвитку хребта можуть сприяти ранній маніфестації артрозу. Тяжкі травми, такі як компресійні переломи хребців, і менші ушкодження, наприклад, травматичні підвивихи фасеткових суглобів, збільшують ризик виникнення артрозу.
Люди у віці 25-35 років, які не мають досвіду тренувань, зазнаючи разових інтенсивних фізичних навантажень, можуть також бути піддані ризику травматичних ушкоджень, наприклад, при піднятті тяжкості, у повсякденній діяльності або під час відпочинку.
Серед інших факторів артрозу хребта можна виділити:
- малорухливий спосіб життя, що призводить до ослаблення м’язів спини та знижує їхню здатність правильно підтримувати хребет;
- інфекційні процеси;
- природний процес старіння;
- ожиріння;
- гормональні порушення (наприклад, при гіпотиреозі чи діабеті порушується обмін речовин, що призводить до дисбалансу вітамінів, кальцію та інших елементів, необхідних для здоров’я хрящів);
- порушення постави;
- плоскостопість.
Ці чинники часто взаємодіють, збільшуючи загальний ризик розвитку патологічних процесів.
Класифікація
Артроз хребта проходить через кілька стадій розвитку, що характеризуються погіршенням стану хряща та суглобів. Загальноприйнятою класифікацією є така:
- І стадія. На першій чи початковій стадії артрозу відсутні помітні морфологічні зміни у тканинах суглоба. Можуть з’являтися перші ознаки запалення та незначні болі під час руху.
- ІІ стадія. Спостерігається руйнування суглобового хряща та менісків, з’являються кісткові вирости – остеофіти. Остеоартроз міжхребцевих суглобів на даному етапі розвитку проявляється сильними болями та обмеженням рухливості. На рентгенограмах видно перші ознаки звуження суглобових щілин та утворення остеофітів (кісткових виростів).
- ІІІ стадія. Характеризується сильним руйнуванням хряща, повною відсутністю суглобового простору та формуванням великих остеофітів. Рухливість суглобів суттєво обмежена, і біль стає інтенсивним та постійним.
Крім того, розрізняють артроз суглобів хребта первинний та вторинний. Якщо причина розвитку захворювання невідома, такий артроз називають первинним, або ідіопатичним. Вторинний остеоартроз розвивається внаслідок травматичного ушкодження, при порушеннях метаболізму, ендокринних захворюваннях чи є наслідком запального процесу.
Симптоми артрозу хребта
Артроз хребта може вражати різні відділи хребетного стовпа – шийний, грудний та поперековий. Найбільш поширеним симптомом артрозу є біль. Вона може бути тупою, постійною або виникати під час руху. Біль посилюється під час фізичної активності та зменшується у спокої. Навколо уражених суглобів виникає легкий набряк та запалення.
Артроз міжхребцевих суглобів проявляється залежно від місця локалізації ураження:
Шийний відділ:
- біль у шиї, може поширюватися на плечі та верхню частину спини;
- головний біль, особливо в потиличній ділянці;
- обмеження рухів, утруднення поворотів та нахилів голови;
- запаморочення та шум у вухах.
Грудний відділ:
- біль у ділянці грудей та спини, між лопатками;
- утруднення поворотів тулуба та нахилів уперед;
- почуття напруги у грудях.
Поперековий відділ:
- біль у нижній частині спини, може поширюватися на сідниці та ноги;
- обмеження рухів, утруднення при нахилах та поворотах тулуба;
- можуть виникнути оніміння або слабкість у ногах.
Діагностика
Діагностика остеоартрозу хребта включає збір анамнезу, огляд і пальпацію хребта. Лікар розпитує про симптоми, тривалість болю, фактори, що підсилюють або зменшують біль, а також про попередні травми або захворювання.
Інструментальні методи, такі як рентгенографія, дозволяють візуалізувати зміни в суглобах – потовщення кісток та утворення остеофітів. Магнітно-резонансна томографія надає вичерпну інформацію про стан навколишніх м’яких тканин.
Для виявлення запального процесу в ділянці дугоподібних суглобів використовується радіоізотопне сканування хребта.
Лікування остеоартрозу хребта
Лікування остеоартрозу хребта на базі ЗОКЛ спрямоване на вирішення наступних завдань:
- ліквідацію больового синдрому;
- оптимізацію навантаження на хребет;
- запобігання подальшому прогресу захворювання.
Для досягнення цих цілей використовуються різні методи:
- Фармакотерапія. При сильних болях застосовують нестероїдні протизапальні засоби. При виражених спазмах м’язів використовують міорелаксанти центральної дії.
- Блокади уражених суглобів. Проводяться при інтенсивному больовому синдромі з використанням суміші анестетиків (новокаїн або лідокаїн) та глюкокортикоїдів. Процедура здійснюється під контролем апарату комп’ютерної томографії чи рентгенографії.
Фізіотерапевтичні методи: фонофорез з гідрокортизоном, магнітотерапія, ультразвук та ін.- Лазеротерапія. Чинить протизапальну, аналгетичну та стимулюючу дію. Лікування ефективно, як у ранніх стадіях захворювання, і на II і III стадіях .
- Споживання продуктів, багатих на колаген. При остеоартрозі хрящова тканина піддається деформації, і для її зміцнення рекомендується включати в раціон продукти з колагеном, такі як желе та холодець. Виключають із раціону цукор, газовану воду, солодощі.
У період без загострень рекомендується проводити ЛФК з метою зміцнення м’язового корсету хребта, покращення кровообігу та метаболічних процесів.
У ряді випадків для розвантаження хребта використовують спеціальні корсети. В останні роки активно застосовують хондропротектори, такі як глюкозамін сульфат та хондроїтин сульфат, для уповільнення дегенерації хрящової тканини.
При сильних болях та відсутності полегшення після консервативних методів деформуючий артроз хребта потребує хірургічного лікування. Використовуються різні хірургічні методи, що розробляються відповідно до показань та індивідуальних особливостей пацієнта, у тому числі денервація – процедура термічного руйнування нервових закінчень у суглобі, та трансплантація – заміна пошкодженого хребця протезом.
У Запорізькій обласній клінічній лікарні ми прагнемо надати якісне та дієве лікування для наших пацієнтів. Пам’ятайте, що артроз хребетних суглобів є хронічним захворюванням і не піддається повному лікуванню. Але при ранньому початку терапії та грамотно підібраній схемі лікування вдається досягти високих позитивних результатів. Фахівці ЗОКЛ надають необхідну допомогу, спрямовану на усунення симптомів, уповільнення прогресування хвороби та підвищення якості вашого життя.
