Артроз променево-зап’ясткового суглоба – це хронічне захворювання, що характеризується поступовим руйнуванням хряща в променево-зап’ястковому суглобі, який з’єднує передпліччя і кисть. Остеоартроз променево-зап’ясткового суглоба, хоч і зустрічається рідше, ніж патології великих суглобів (тазостегнового, колінного або гомілковостопного), є серйозною проблемою, що впливає на якість життя і працездатність.
Так, за відсутності своєчасної медичної допомоги та за тривалого прогресування хвороби, дегенеративно-дистрофічні процеси призводять до обмежень у рухах, зокрема, при самообслуговуванні.
Остеоартроз променево-зап’ясткового суглоба виникає не тільки через старіння хряща, але і при підвищеному навантаженні на зап’ястя при професійній діяльності (наприклад, у малярів, музикантів, художників), а також через травми та запальні процеси. Це несе ризик як для людей похилого віку, так і для активних молодих людей.
Причини захворювання
Артроз променево-зап’ясткового суглоба є багатофакторним захворюванням. Існує ряд факторів, що впливають на його появу і темп прогресування, включаючи:
- вікова дегенерація: старіння хряща в суглобі призводить до його поступового зношування, тягне за собою патологічні зміни в суміжних кісткових та м’якотканних структурах;
- підвищене навантаження: професійна діяльність, пов’язана з підвищеним навантаженням на променево-зап’ястковий суглоб, наприклад, у операторів ПК, а також постійні
- побутові навантаження на зчленування;
- мікротравми, що повторюються, викликані частим повторенням однотипних рухів або перевантаженням;
- травми: переломи або вивихи призводять до порушення структури, внаслідок чого згодом розвивається артроз променево-зап’ясткового суглоба;
- запальні процеси: ревматоїдний артрит з часом може призвести до руйнування хрящової тканини;
- генетична схильність: структурні особливості та процеси старіння хряща можуть передаватися у спадок, що пояснює, чому артроз часто зустрічається у кровних родичів,
- особливо у разі ураження дрібних суглобів;
- системні захворювання або зміни в організмі можуть впливати на стан суглобів, наприклад зміни гормонального фону у жінок в період менопаузи.
Класифікація
Остеоартроз променево-зап’ясткового суглоба характеризується повільним розвитком протягом кількох років, при цьому не виявляючись у вигляді будь-яких симптомів. У міру прогресування захворювання хрящ стає м’яким, порушується його регенерація, а синовіальна рідина втрачає в’язкість, виробляється у менших кількостях. Залежно від ступеня ураження виділяють три стадії патології:
Перший ступінь:
- легкі болі в області зап’ястя після фізичного навантаження;
- незначне обмеження рухливості зап’ястя.
Другий ступінь:
- руйнування суглобових поверхонь;
- освіту остеофітів, видимих на рентгенівському знімку;
- постійні болючі відчуття;
- хрускіт під час руху.
Третій ступінь:
- стійкі обмеження функції кінцівки;
- суглоб стає повністю нерухомим;
- можливе неправильне положення пензля (наприклад, відведення);
- остеофіти деформують суглобові поверхні, змінюючи кут дотику;
- відновлення рухливості потребує хірургічного втручання.
Симптоми остеоартрозу променево-зап’ясткового суглоба
Деформуючий артроз променево-зап’ясткового суглоба проявляється такими симптомами:
- постійний або періодичний біль, який може посилюватися при русі суглоба та навантаженнях;
- обмеження рухливості;
- набряк та запалення;
- під час руху суглоба пацієнт може відчувати хрускіт чи скрип;
- при прогресуванні патології з’являється деформація суглоба;
- слабкість у руці.
На ранніх етапах розвитку хвороби після розминки болю вщухають. Однак надалі починають формуватися остеофіти, які обмежують рухи в пензлі.
Діагностика та лікування
Обстеження та постановка діагнозу здійснюється ревматологом або ортопедом-травматологом. Діагноз деформуючий остеоартроз променево-зап’ясткового суглоба встановлюється на підставі анамнезу, клінічних даних та результатів додаткових досліджень.
Діагностика включає виконання рентгенографії для візуалізації ступеня зношування хрящової тканини, наявності остеофітів та деформацій суглоба. При необхідності призначають МРТ або КТ, які дозволяють детальніше вивчити структури суглоба, включаючи хрящ, кістки та м’які тканини. Для виключення інших можливих причин больового синдрому та запалення проводяться лабораторні дослідження.
Артроз променево-зап’ясткового суглоба потребує тривалого лікування та застосування наступних методів консервативної терапії:
- Фармакотерапія – призначаються НПЗЗ для зниження болю та запалення, ін’єкції глюкокортикостероїдів у суглоб.
- Лікувальна гімнастика та масаж – спрямовані на покращення рухливості кисті та кровообігу.
- Ортези та допоміжні пристрої: використання лікувальних ортезів або бандажів для зменшення навантаження на суглоб та покращення його стабільності.
- Корекція способу життя – пацієнту рекомендують знизити навантаження руки, робити регулярні перерви при однотипних рухах рук або повністю змінити сферу діяльності.
Артроз лівого або правого променево-зап’ясткового суглоба – важке захворювання, при якому поступово повністю втрачаються функції зчленування. За наявності інтенсивного больового синдрому та відсутності рухливості суглоба проводиться хірургічне втручання.
Лікарі Запорізької обласної клінічної лікарні виділяють важливість комплексного підходу, ретельно розробляють тактику лікування, що повністю відповідає індивідуальним особливостям кожного пацієнта. Досвідчений медичний персонал та сучасне обладнання забезпечать комплексний підхід до діагностики, лікування та реабілітації.
Фахівці ЗОКЛ використовують сучасні методи лікування, зокрема консервативну терапію та малоінвазивні хірургічні втручання.
