Лейкоплакія – це захворювання, при якому на слизовій оболонці різних органів з’являються білі чи сірі плями, спричинені ороговінням покривного епітелію різного ступеня виразності. Лейкоплакія вульви може бути пов’язана із хронічним роздратуванням, запаленням, гормональними порушеннями чи генетичними факторами.
Лейкоплакія може вражати слизову оболонку порожнини рота, дихальних шляхів, сечостатевих органів та інших частин тіла. Лейкоплакія шийки матки залишається одним із найпоширеніших видів патології.
Лейкоплакія шийки матки частіше виникає в осіб середнього та похилого віку, особливо поширена серед жінок, які досягли 35 років.
Лейкоплакія належить до передракових станів і може зазнавати злоякісного переродження у 5-25% випадків.
Види лейкоплакії
З урахуванням характерних морфологічних ознак лейкоплакію класифікують так:
- пласка – характеризується яскраво вираженою однорідною зміною слизової оболонки, що має вигляд плівки чи світлої плями. Колір плями може бути від блідо-сірого до білого, поверхня суха та трохи шорстка. Пласка лейкоплакія часто локалізується на слизовій порожнині рота, та може вражати слизову оболонку вульви, піхву, шийку матки та інші органи;
- верукозна (бородавчаста) лейкоплакія – з’являються молочно-білі гладкі бляшки, що ніби височать, або щільні горбисті сірувато-білі, що виступають на 2-3 мм, бородавчасті розростання. Верукозна лейкоплакія виникає на тлі пласкої форми та має вищий ризик злоякісного переродження;
- ерозивна – утворюються різної форми та величини ерозії поверх пласкої та верукозної лейкоплакії. Ерозивна форма може викликати біль, печіння чи дискомфорт у місці ураження, а також – кровотечі. Ерозивна лейкоплакія вульви та шийки матки має найвищий ризик злоякісного переродження та потребує обов’язкового лікування.
Кожна наступна форма хвороби формується на основі попередньої та є одним з етапів розвитку патологічного процесу.
Запис до лікаря гінеколога здійснюється лише за попереднім записом
Причини виникнення
Слизова оболонка реагує на різні зовнішні подразники та може змінюватися під впливом внутрішніх факторів. Ці зміни особливо часто відбуваються, якщо пацієнт має патологію шлунково-кишківникового тракту. Важливо, що така патологія виявляється у 80% пацієнтів.
Крім того, лейкоплакія вульви, шийки матки та інших органів виникає через вплив сприятливих факторів:
- куріння тютюну;
- нестача вітаміну А, що необхідний для функціонування епітелію та для його захисту від ушкоджень;
- генетична схильність;
- лейкоплакія вульви може розвиватися на фоні запального процесу, ВПЛ;
- розлади метаболізму.
Клінічна картина
Симптоми лейкоплакії варіюються залежно від розташування та ступеня тяжкості патології.
Лейкоплакія вульви проявляється такими симптомами:
- утворення білих або сірих плям;
- відчуття печіння, свербіння чи дискомфорту в області уражених ділянок;
- дискомфорт і незначні болі при статевому контакті.
Лейкоплакія сечового міхура – це досить рідкісний стан, що супроводжується такими порушеннями й ознаками:
- прискорене сечовипускання (особливо – у нічний час) або відчуття повного сечового міхура навіть після відвідин туалету;
- дискомфорт або біль унизу живота.
Лейкоплакія шийки матки характеризується безсимптомним перебігом і частіше діагностується під час гінекологічного обстеження. Розвиток симптомів пов’язаний із прогресуванням хвороби. Лейкоплакія шийки матки проявляється таким чином:
- збільшена кількість виділень із піхви (сірі, білі чи слизові);
- невеликі кровотечі після статевого акту чи між менструальними циклами;
- біль і дискомфорт;
- порушення менструального циклу.
Лейкоплакія вульви, сечового міхура та шийки матки зазвичай має хронічний характер. За умови, що джерело роздратування було усунене чи його вплив значно ослаблений, і проведене комплексне лікування, спостерігається припинення подальшого прогресування лейкоплакії.
За відсутності лікування хвороба поступово розвивається, що згодом може призвести до розвитку раку. Особливо високі ризики малігнізації при верукозній та ерозивній формах лейкоплакії.
Запис до лікаря гінеколога здійснюється лише за попереднім записом
Діагностика
Підтвердження діагнозу здійснюється шляхом проведення цитологічного та гістологічного аналізу тканин, отриманих під час біопсії зі зміненої ділянки слизової оболонки.
Цитологічне дослідження є невіднятною частиною процесу діагностики, оскільки за його допомогою вдається виявити зміни у клітинах, які характерні для передракових станів.
Діагноз «лейкоплакія шийки матки» встановлюється гінекологом у ході огляду за допомогою дзеркал і при проведенні кольпоскопії.
Лейкоплакія сечового міхура та сечівника діагностується за допомогою ендоскопічних досліджень – уретроскопії та цистоскопії.
Лікування лейкоплакії
Лейкоплакія вульви чи сечового міхура вимагають проведення консервативної чи хірургічної терапії. Консервативні методи лікування включають застосування медикаментозних засобів для підвищення імунітету, антибіотиків, антигістамінних препаратів, гормональних та ін.
Хірургічне лікування полягає у видаленні уражених ділянок слизової оболонки за допомогою сучасних методів, що включають:
- хімічну коагуляцію;
- електрокоагуляцію;
- кріодеструкцію;
- лазерну вапоризацію;
- радіохвильову хірургію.
Це мінімально інвазивні методи, що дозволяють зберегти функцію органу та мінімізувати ризик ускладнень.
Вибір методу лікування лейкоплакії у Запорізькій обласній лікарні підбирається індивідуально для кожного пацієнта. Фахівець враховує особливості перебігу хвороби, побажання пацієнтів, а також – наявність супутніх захворювань.
У відділенні гінекології ЗОКЛ створені комфортні умови перебування, що дозволяє уникнути відчуття типової лікарняної атмосфери та швидше повернутися до звичного ритму життя. Не відкладайте лікування – звертайтесь до найкращих фахівців регіону вже зараз!
