Пухлина спинного мозку – це новоутворення, що розвивається у спинному мозку через порушення процесу поділу клітин. Буває доброякісна та злоякісна, первинна або може мати метастатичний характер. Підступність цього новоутворення – у тому, що на початковій стадії розвиток пухлини може не проявлятися клінічно. З її розвитком виникають порушення неврологічного характеру, що можна переплутати із симптомами інших неврологічних патологій. 
Частка спинномозкових пухлин у дорослих становить 12-15% від усіх пухлин центральної нервової системи. Найчастіше пухлину спинного мозку діагностують у дорослих віком від 30 до 50 років, незалежно від статі; у дітей виявляється рідко.
Точних причин виникнення патології не встановлено. Виходячи із численних досліджень, відомо, що вплив на патологічний процес можуть спричиняти мутації у генах. Наприклад, поява пухлинних клітин спинного мозку пов’язують із генетичними захворюваннями – нейрофіброматозом 2 типу та цереброретинальним ангіоматозом (хвороба Гіппеля-Ліндау). Ризик підвищується у людей, в анамнезі яких є рак, оскільки будь-яка онкологія може давати метастази до хребта.
У тактиці ведення пацієнта дуже важлива кваліфікована діагностика пухлини спинного мозку, що дозволяє своєчасно розпочати терапію. Запишіться на прийом онлайн.
Класифікація пухлин спинного мозку
Спинномозкові пухлини у сучасній клінічній медицині класифікуються відповідно до локалізації, ступеня злоякісності та гістогенезу.
Щодо розташування пухлини бувають екстрамедулярні та інтрамедулярні.
Екстрамедулярні – це утворення, що формуються поза мозком із клітин оболонок органу, корінців і прилеглих тканин. Найчастіше впливають на мозок за допомогою його стискання, а не проростання до структури паренхіми. Такі пухлини, своєю чергою, поділяються на:
- інтрадуральні, коли утворюються всередині твердої оболонки, на поверхні мозку (часто несуть доброякісний характер). До них відносять менінгіому, нейрофіброму та невриному;
- екстрадуральні, коли локалізуються над твердою оболонкою мозку та відрізняються варіативною морфологією, мають метастатичний характер. Більшість метастазів проникають до кісток і руйнують їх. Це нейрофіброми, лімфоми, ліпоми, остеосаркоми, мієломи, нейробластоми.
Інтрамедулярні – внутрішньо мозкові новоутворення, що виникають із клітин мозкової речовини та розростаються всередині спинного мозку, руйнуючи паренхіму. Найбільш поширене утворення цього виду – гліома.
Залежно від розташування щодо довжини хребетного стовпа пухлина спинного мозку класифікується на такі типи:
- краніоспінальна;
- грудна;
- шийна;
- попереково-крижова;
- пухлина кінського хвоста.
Понад половини від усіх клінічних випадків припадає на пухлини грудного та шийного відділів.
Розрізняють первинну та метастатичну пухлини головного мозку. Остання група становить 1% від усіх пухлин спинного мозку. Метастазування переважно поширюється з молочної залози, легень, передміхурової залози, нирок, органів ШКТ.
За даними гістологічного обстеження, онкологічні пухлини класифікуються за тканинами, з яких вони утворюються, – з тканин мозку, судин, оболонок, сполучнотканинних структур, жирової тканини.
Симптоми пухлини спинного мозку
Швидкість прогресування симптомів залежить від локалізації пухлини, напрямку її розвитку, гістогенезу. Спершу хвороба протікає без симптомів. Далі, у ході розвитку вогнища, відбувається тиск на спинномозкові нерви та порушення спінального кровообігу, що виявляються такими симптомами:
- больовий синдром у спині та шиї (частий біль іррадіює в інші частини організму);
- порушення чутливості у кінцівках;
- слабкість у м’язах, можлива їхня атрофія;
- складнощі у пересуванні, ризики падіння під час ходьби;
- зміна сприйняття високих і низьких температур повітря;
- порушення функцій тазових органів (енурез, енкопрез).
Місце вогнища ураження визначає ступінь виразності та асиметричність симптомів. Двигуни та чутливі ознаки наростають, знизу – вгору. Злоякісне новоутворення прогресує швидше, ніж доброякісне.
Якщо ви помітили у себе болі у спині, що посилюються у нічний час, м’язову слабкість, зміну чутливості у кінцівках, порушення сечовипускання та (або) дефекації, терміново звертайтеся до фахівця. Правильний діагноз можуть встановити неврологи, онкологи або нейрохірурги.
У Запоріжжі із цією проблемою найчастіше стикаються фахівці обласної клінічної лікарні – щороку тут проходять комплексну діагностику із подальшим лікуванням сотні жителів міста й області.
Діагностика
В обласній лікарні Запоріжжя використовуються сучасні алгоритми діагностики, що дозволяють за короткий термін встановити наявність або виключити рак спинного мозку. Тактика включає такі етапи:
- бесіда з пацієнтом, збір анамнезу захворювання, визначення скарг і його хронології;
- неврологічний огляд із тонічною діагностикою ураження;
- рентгенографія хребта, що дозволяє виявити руйнування хребців, зміну та усунення їхніх структур;
- комп’ютерна томографія (КТ), магнітно-резонансна томографія (МРТ хребта) – «золоті стандарти» діагностики пухлин мозку. Методи дозволяють візуалізувати утворення, оцінити його локалізацію, структуру, обсяг і розповсюдження на прилеглі тканини;
- лабораторні аналізи крові з визначенням онкомаркерів;
- люмбальна пункція – це забір і дослідження цереброспінальної рідини.
Точний діагноз можна встановити після морфологічного дослідження патологічних тканин, забір яких проводиться у рамках біопсії у процесі хірургічного втручання.
Методи лікування пухлини спинного мозку
Отримані під час діагностики результати дозволять лікареві підібрати оптимальне лікування. Вибір тактики спеціалістами обласної лікарні Запоріжжя ґрунтується на багатьох факторах: вік пацієнта, стан його здоров’я, локалізація пухлини, її величина та тип. Програма лікування обговорюється та підбирається у ході консиліуму міждисциплінарної команди фахівців: невропатолог, онколог, нейрохірург, а також – інші фахівці за напрямками (залежить від супутніх захворювань пацієнта).
Мікрохірургічне видалення – основний метод боротьби з пухлиною хребта. Такому лікуванню добре піддаються доброякісні пухлини – більшість пацієнтів згодом відновлюються та повертаються до колишнього рівня працездатності. При злоякісному перебігу також застосовується видалення вогнища із наступною променевою терапією. Вона сприяє затримці розвитку пухлини та зменшує симптоми захворювання. Прогноз визначається своєчасністю постановки діагнозу та гістологічним результатом утворення.
Коли висічення пухлини головного мозку неможливе, застосовують лише променеву терапію (доза опромінення залежить від гістогенезу новоутворення), що можуть поєднувати із застосуванням хіміопрепаратів. Хіміотерапія посилює результат променевої терапії, уповільнюючи розвиток пухлини.
Для зменшення компресії у спинному мозку та для збереження його функцій пацієнту призначають медикаментозне лікування – приймання кортикостероїдів до або після операції, а також – одночасно з опроміненням.
Особливості спинних пухлин вимагають проведення хірургічного втручання лише за допомогою мікрохірургічної техніки та інтраопераційного моніторингу. Інноваційні методики та сучасне обладнання, яке застосовується у відділенні нейрохірургії обласної лікарні Запоріжжя, дозволяють нейрохірургам оперувати складну онкологічну патологію спинного мозку. Потужний мікроскоп полегшує процес розпізнавання злоякісних тканин від здорових, а досвід хірургів сприяє проведенню роботи філігранно.
Після проведеного лікування пацієнта чекає реабілітація, яка включає медикаментозну терапію, лікувальну гімнастику, заняття на тренажерах. Усі ці процедури доступні для пацієнтів обласної лікарні Запоріжжя. Якісна реабілітація, дотримання лікарських рекомендацій і своєчасні профілактичні огляди допомагають пацієнтам Запорізької обласної клінічної лікарні повернутися до нормального життя, а також – звести до мінімуму ризики, пов’язані з рецидивом онкології у майбутньому.
Пухлина спинного мозку – це новоутворення, що розвивається у спинному мозку через порушення процесу поділу клітин. Буває доброякісна та злоякісна, первинна або може мати метастатичний характер.
Спинномозкові пухлини у сучасній клінічній медицині класифікуються відповідно до локалізації, ступеня злоякісності та гістогенезу.
Щодо розташування пухлини бувають екстрамедулярні та інтрамедулярні.
Екстрамедулярні – це утворення, що формуються поза мозком із клітин оболонок органу, корінців і прилеглих тканин. Найчастіше впливають на мозок за допомогою його стискання, а не проростання до структури паренхіми. Такі пухлини, своєю чергою, поділяються на:
· інтрадуральні, коли утворюються всередині твердої оболонки, на поверхні мозку (часто несуть доброякісний характер). До них відносять менінгіому, нейрофіброму та невриному;
· екстрадуральні, коли локалізуються над твердою оболонкою мозку та відрізняються варіативною морфологією, мають метастатичний характер. Більшість метастазів проникають до кісток і руйнують їх. Це нейрофіброми, лімфоми, ліпоми, остеосаркоми, мієломи, нейробластоми.
Інтрамедулярні – внутрішньо мозкові новоутворення, що виникають із клітин мозкової речовини та розростаються всередині спинного мозку, руйнуючи паренхіму. Найбільш поширене утворення цього виду – гліома.
Швидкість прогресування симптомів залежить від локалізації пухлини, напрямку її розвитку, гістогенезу. Спершу хвороба протікає без симптомів. Далі, у ході розвитку вогнища, відбувається тиск на спинномозкові нерви та порушення спінального кровообігу, що виявляються такими симптомами:
· больовий синдром у спині та шиї (частий біль іррадіює в інші частини організму);
· порушення чутливості у кінцівках;
· слабкість у м’язах, можлива їхня атрофія;
· складнощі у пересуванні, ризики падіння під час ходьби;
· зміна сприйняття високих і низьких температур повітря;
· порушення функцій тазових органів (енурез, енкопрез).
Місце вогнища ураження визначає ступінь виразності та асиметричність симптомів. Двигуни та чутливі ознаки наростають, знизу – вгору. Злоякісне новоутворення прогресує швидше, ніж доброякісне.
Діагностика:
· бесіда з пацієнтом, збір анамнезу захворювання, визначення скарг і його хронології;
· неврологічний огляд із тонічною діагностикою ураження;
· рентгенографія хребта, що дозволяє виявити руйнування хребців, зміну та усунення їхніх структур;
· комп’ютерна томографія (КТ), магнітно-резонансна томографія (МРТ хребта) – «золоті стандарти» діагностики пухлин мозку. Методи дозволяють візуалізувати утворення, оцінити його локалізацію, структуру, обсяг і розповсюдження на прилеглі тканини;
· лабораторні аналізи крові з визначенням онкомаркерів;
· люмбальна пункція – це забір і дослідження цереброспінальної рідини.
Точний діагноз можна встановити після морфологічного дослідження патологічних тканин, забір яких проводиться у рамках біопсії у процесі хірургічного втручання.
Отримані під час діагностики результати дозволять лікареві підібрати оптимальне лікування. Вибір тактики спеціалістами обласної лікарні Запоріжжя ґрунтується на багатьох факторах: вік пацієнта, стан його здоров’я, локалізація пухлини, її величина та тип. Програма лікування обговорюється та підбирається у ході консиліуму міждисциплінарної команди фахівців: невропатолог, онколог, нейрохірург, а також – інші фахівці за напрямками (залежить від супутніх захворювань пацієнта).
Мікрохірургічне видалення – основний метод боротьби з пухлиною хребта. Такому лікуванню добре піддаються доброякісні пухлини – більшість пацієнтів згодом відновлюються та повертаються до колишнього рівня працездатності. При злоякісному перебігу також застосовується видалення вогнища із наступною променевою терапією. Вона сприяє затримці розвитку пухлини та зменшує симптоми захворювання. Прогноз визначається своєчасністю постановки діагнозу та гістологічним результатом утворення.
Коли висічення пухлини головного мозку неможливе, застосовують лише променеву терапію (доза опромінення залежить від гістогенезу новоутворення), що можуть поєднувати із застосуванням хіміопрепаратів. Хіміотерапія посилює результат променевої терапії, уповільнюючи розвиток пухлини.
Для зменшення компресії у спинному мозку та для збереження його функцій пацієнту призначають медикаментозне лікування – приймання кортикостероїдів до або після операції, а також – одночасно з опроміненням.
