Унковертебральний артроз є однією з форм дегенеративних змін у суглобах шийного відділу хребта. Зазвичай цей стан спостерігається у людей віком від 55 років. Проте внаслідок травматичних ушкоджень, надмірних навантажень на шию та патологічних станів ознаки остеоартрозу можуть проявлятися у молодих людей та осіб середнього віку.
Шийний артроз рідко розвивається як самостійне захворювання, зазвичай він виникає на тлі інших патологічних процесів хребта, таких як остеохондроз і спондильоз. Патологічні зміни, зумовлені поєднанням інших захворювань, можуть спричиняти різноманітні симптоми, зокрема неврологічні порушення та ознаки дефіциту кровопостачання головного мозку.
Як виявляється унковертебральний остеоартроз?
Основними симптомами унковертебрального артрозу є больовий синдром та неприємні відчуття в ділянці шиї. Болючість відчувається постійно, посилюється при рухової активності. Зазвичай біль виникає в шийному відділі хребта, але може поширюватися в ділянку голови, плечей та рук.
Серед інших характерних симптомів можна виділити:
- обмеження рухливості: поступово зменшується область руху у шийному сегменті, особливо при поворотах та нахилах голови;
- хрускіт і тріск у шиї, що зі зносом хрящових тканин;
- відчуття печіння чи оніміння: деякі люди можуть відчувати поколювання, печіння чи оніміння у сфері шиї, чи плечового пояса;
- м’язові спазми;
- запаморочення та головні болі, особливо в області потилиці;
- зміни чутливості шкіри в ділянці шиї або рук.
Важливо відзначити, що унковертебральний остеоартроз може виявлятися по-різному залежно від тяжкості захворювання та індивідуальних особливостей пацієнта.
Діагностика
Діагноз та план лікування зазвичай встановлюються на основі комплексного підходу, враховуючи результати всіх проведених досліджень та особливості клінічної картини.
Діагностика шийного спондилоартрозу зазвичай включає кілька етапів:
- медичний огляд та збір анамнезу;
- рентгенографія: дозволяє візуалізувати структури хребта та виявити ознаки дегенерації, деформації суглобів та змін у структурі хребців;
- магнітно-резонансна томографія: надає більш детальне зображення м’яких тканин, хрящів та структур хребта;
- комп’ютерна томографія: використовується для створення тривимірних зображень хребта та суглобів, що може допомогти у визначенні ступеня змін;
- лабораторні тести допомагають виключити інші можливі причини симптомів та виявити запальні процеси або ревматичні маркери;
- електрофізіологічні тести: використовуються для оцінки функції нервів та м’язів у зоні шийного відділу.
Для своєчасної діагностики унковертебрального артрозу запишіться на прийом онлайн:
Причини та сприятливі фактори
Основні причини розвитку унковертебрального артрозу:
- вікові інволюційні зміни;
- аномалії розвитку (недостатньо сформовані дуги хребців, асиметрії відростків);
- травми хребта;
- схильна патологія (за її наявності спондилоартроз може розвиватися навіть у молодому віці);
- навантаження на шийний відділ хребта (наприклад у спортсменів, осіб, які займаються важкою фізичною працею, а також у людей, які тривалий час перебувають в тому самому положенні);
- спадкова схильність;
- аутоімунні захворювання;
- гормональний дисбаланс;
- Порушення обмінних процесів.
При розвитку унковертебрального артрозу фасеткові суглоби зазнають змін: зменшується кількість суглобової рідини, стоншується хрящ, його поверхня стає менш гладкою. Часто суглобові поверхні зміщуються через зміни в суглобовій капсулі та зайвому навантаженні.
Згодом обсяг рухів у суглобах зменшується. Комплекс патологічних змін при одночасному ураженні фасеткових суглобів (суглобів між сусідніми хребцями) та дисків призводить до утиску нервових корінців та розвитку неврологічних симптомів. Виникають запаморочення, головний біль, миготіння мушок перед очима, порушення координації рухів і шум у вухах.
Лікування
Лікування шийного спондилоартрозу потребує індивідуального підходу, враховуючи ступінь тяжкості захворювання, симптоми та загальний стан пацієнта.
Загальне лікування включає консервативні методи, фізіотерапію, фармакотерапію, а в деяких випадках може знадобитися і хірургічне втручання.
Немедикаментозні методи включають:
- лікувальну гімнастику: вправи, спрямовані на зміцнення м’язів шиї, покращення гнучкості та підтримання правильної постави;
- фізіотерапію: ультразвук, електротерапія, лазерна терапія для покращення кровообігу, зняття болю та зменшення запалення;
- масаж: спрямований на розслаблення м’язів, покращення кровообігу та зниження болю.
Медикаментозна терапія:
- застосування нестероїдних протизапальниківьних препаратів для зниження запалення та полегшення болю;
- м’язові релаксанти: застосовуються для зняття спазмів м’язів;
- аналгетики для усунення больового синдрому;
- хондропротектори для захисту та відновлення хрящової тканини у суглобах.
- Ін’єкції в ділянку пошкодженого суглоба:
- блокада фасеткових (міжхребцевих) суглобів
Ортези та підтримуючі пристрої:
- використання ортопедичних подушок, валиків та комірів для підтримки шиї та зменшення навантаження.
Управління способом життя:
- регулювання фізичної активності, підтримання нормальної ваги, покращення постави та уникнення тривалих поз в одному положенні.
Як правило, унковертебральний артроз вдається контролювати за допомогою консервативної терапії, значно підвищуючи якість життя пацієнта. Але у випадках, коли консервативні методи не дають очікуваних результатів, проводиться хірургічне втручання. Залежно від характеру патологічних змін існує три види операцій:
стабілізуючі операції (застосовуються при динамічних порушеннях, викликаних зміщенням відростків та тиском остеофітів на нервові структури);
хірургічна декомпресія (проводиться при порушеннях, пов’язаних із надмірним зростанням кісток, дегенерацією міжхребцевих дисків та стенозом хребетного каналу);
денервація фасеткових суглобів (використовуються малоінвазивні методи, включаючи радіохірургічні процедури).
Класифікація патологічного процесу
З урахуванням ступеня виразності патоморфологічних та клінічних проявів розрізняють 4 стадії патологічного процесу:
- Унковертебральний артроз 1 ступеня. Характеризується безсимптомним перебігом. У зчленування починаються перші зміни.
- Остеоартроз 2 ступеня. З’являються перші клінічні ознаки – неприємні відчуття, болючість та незначне зменшення рухливості. Унковертебральний артроз 2-го ступеня стає помітним на рентгенографічних знімках.
- Артроз 3 ступеня. На рентгенограмах видно деформаційні процеси та появу кісткових наростів.
- Артроз 2 ступеня розвитку. Виникають виражені порушення рухливості ураженого відділу, порушення кровопостачання мозку і неврологічні розлади.
Шийний артроз – хронічне захворювання, і зміни у дуговідросткових суглобах є незворотним процесом. Однак своєчасне лікування та корекція рухового режиму можуть уповільнити розвиток захворювання. На ранніх стадіях прогноз найчастіше сприятливий. За дотримання рекомендацій лікаря пацієнти зберігають працездатність протягом багатьох років, а симптоми відсутні.
У Запорізькій обласній клінічній лікарні особлива увага приділяється пацієнтам, які страждають на артроз шийного відділу хребта. Команда висококваліфікованих спеціалістів ретельно розробляє індивідуальні програми лікування з урахуванням особливостей кожного пацієнта.
