Абдомінальний ішемічний синдром (АІС) – це захворювання, яке виникає внаслідок оклюзії вісцеральних гілок черевної аорти і дефіциту кровопостачання органів травлення, що розвивається у зв’язку з цим.
Основні вісцеральні гілки черевного відділу аорти:
Черевний стовбур – найбільша гілка черевної аорти, представлена короткою (1,5-2,0 см) артерією діаметром близько 8 мм, яка відходить від аорти на рівні XII грудного хребця в місці аортального отвору діафрагми.
Верхня брижова артерія відходить від аорти в тому ж напрямку нижче черевного стовбура і йде в щілину між нижнім краєм підшлункової залози спереду і горизонтальною частиною дванадцятипалої кишки ззаду, входить в брижі тонкої кишки і спускається до правої
клубової ямки.
Нижня брижова артерія відходить на рівні нижнього краю III поперекового хребця і направляється вниз, трохи ліворуч, розташовуючись позаду очеревини на передній поверхні лівого поперекового м’язу.
Причини
В основі виникнення хронічного абдомінального ішемічного синдрому лежить атеросклероз (порушення реологічних властивостей крові, діслепідемії). Причинами гострої ішемії можуть бути: тромбоз, емболія, травма, лігування вісцеральних артерій, післяопераційний синдром «обкрадання» при реваскуляризації артерій нижніх кінцівок.
Клінічна картина абдомінального ішемічного синдрому
Для абдомінального ішемічного синдрому характерна тріада:
- Біль в животі (інтенсивний, у вигляді спазмів або кольок, який виникає через 20-40 хвилин після прийому їжі, який триває до декількох годин. В основному, виникає в епігастральній зоні живота, іноді поширюється на весь живіт).
- Порушення моторної, секреторної та всмоктувальної функцій шлунково-кишкового тракту (прояви характерні для динамічної кишкової непрохідності як спастичного, так і паралітичного характеру. Часто спостерігають розлади шлунку (діарея і запори). Кал неоформлений, з різким неприємним запахом.
- Прогресуюча втрата ваги (за рахунок відмови від їжі внаслідок страху перед появою болю, зневоднення організму, порушення білкового і вуглеводного обміну).
Діагностика абдомінального ішемічного синдрому
В даний час не існує чітких клініко-лабораторних показників, які б характеризували перебіг АІС. Досить часто пацієнти з клінікою абдомінального ішемічного синдрому проходять тривалі курси лікування у гастроентерологів без позитивної динаміки. Найбільш часті захворювання, при яких необхідно проводити диференційну діагностику АІС: хронічний панкреатит, хронічний і / або гострий гастродуоденіт, виразки шлунка і дванадцятипалої кишки, хронічний холецистит.
Інструментальні методи діагностики АІС можна розділити на 4 групи:
- дослідження функцій всмоктування і виділення кишечника;
- неінвазивні методи дослідження (УЗД, УЗДС, КТ, МСКТ і т.д.);
- контрастна ангіографія;
- иінтраопераційна діагностика.
Найвірогіднішим неізвазівним методом дослідження АІС, є мультиспіральна комп’ютерна томографія (МСКТ). Яка завдяки 3D візуалізації дозволяє оцінити протяжність і ступінь звуження вісцеральних артерій.
Контрастна ангіографія залишається до теперішнього часу основним методом дослідження в діагностиці АІС, вона показана при наявності клініки черевної ангіни з підозрою на стеноз вісцеральних гілок. Інформація, яку отримують в результаті дослідження, має більше значення для хірурга, ніж для інших фахівців, тому проводити дослідження доцільно хворим, які згодні на хірургічне лікування і якщо у них немає до нього протипоказань.
Лікування абдомінального ішемічного синдрому
У лікуванні АІС використовують два шляхи – оперативний і консервативний. Гемодинамічні зміни непарних вісцеральних гілок, окрім розвитку хронічної абдомінальної ішемії, становлять загрозу розвитку гострих порушень мезентеріального кровообігу. Показання до хірургічного лікування грунтується на тому, що на сьогоднішній день немає достатньо ефективних консервативних засобів лікування, здатних зупинити прогресування хронічної абдомінальної ішемії. Консервативна терапія носить симптоматичний характер і тому ефективність її дуже відносна. В результаті прогресу процесу оклюзії і наявності загрози тромбозу вісцеральних артерій, у цих хворих постійно існує загроза гострого порушення мезентеріального кровообігу, яке в більшості випадків (75-95%) закінчується летально.
Хірургічне лікування:
Відкрита операція – мається на увазі ендартеректомія, резекція ділянки стенозу з анастомозом «кінець в кінець» або реімплантація в аорту, тобто мова йде про «анатомічні» втручаннях без застосування інших пластичних матеріалів.
Екстравазальна декомпресія має на увазі розсічення серединної дугоподібної зв’язки діафрагми, нейрофіброзної тканини і т. д.
Застосування різних шунтуючих втручань з використанням різних протезів (ауто-, ало-, синтетичних) або екстраанатомічні реконструкції (спленоренальний, мезентерікоренальний, спленомезентеріальний та інші анастомози).
Ендоваскулярна операція – являє собою, внутрішньосудинну імплантацію стента (спеціального каркаса) в зону звуженої судини з оклюзією.
У Запорізькому обласному центрі судинної і ендоваскулярної хірургії при абдомінальному ішемічному синдромі виконуються наступні хірургічні операції:
- ендартеретомія з чревного стовбура;
- протезування і пластикиа вісцеральних гілок черевного відділу аорти;
- шунтуючі операції при АІС;
- ендоваскулярна ангіопластика і стентування черевних артерій.
