Свербіж, висип, закладений ніс, сльозотеча або незрозуміла реакція після певного продукту – і виникає цілком логічне бажання: здати аналіз на алергію та нарешті дізнатися, що її викликає. Лабораторії пропонують загальний і специфічний імуноглобулін E (IgE), алергопанелі на десятки й навіть сотні компонентів та інші дослідження. Здається, що чим більше перевірити, тим точнішою буде відповідь.
Але універсального аналізу, який сам по собі встановлює причину алергії, не існує. Загальний IgE не показує, на що саме реагує організм, а позитивний специфічний IgE або шкірна алергологічна проба ще не завжди означають, що знайдений алерген справді спричиняє симптоми.
Саме тому в алергології важлива не кількість зроблених тестів, а правильно обране дослідження та його зіставлення з реальною історією реакцій людини.
Розбираємося, коли аналізи на алергію справді допомагають знайти причину, чим відрізняються загальний і специфічний IgE, коли потрібні шкірні алергопроби та чому деякі популярні «панелі на все» можуть не наблизити до правильного діагнозу.
Чи можна просто здати аналіз на алергію і дізнатися її причину
Коротка відповідь – ні, одного універсального тесту для цього немає.
Діагностика алергії нагадує складання кількох частин однієї картини. Лікарю важливо знати:
- які саме симптоми виникають;
- коли і за яких обставин вони з’являються;
- чи повторюється реакція після контакту з певною речовиною, продуктом, твариною, рослиною;
- чи є сезонність;
- що показує дослідження на конкретний підозрюваний алерген.
Тому позитивний результат тесту ще не дорівнює діагнозу.
Людина може мати сенсибілізацію — тобто її імунна система розпізнає певний алерген і виробляє до нього специфічні антитіла, — але при контакті з ним клінічних проявів може не виникати.
І навпаки: якщо симптоми дуже схожі на алергічні, один негативний аналіз не завжди ставить крапку в діагностиці.
Саме тому шлях до встановлення причини алергії часто варто починати не з самостійного вибору лабораторної панелі, а з консультації лікаря-алерголога.
Що таке імуноглобулін E (IgE) і чому його визначають при алергії
Імуноглобулін E, або IgE, – один із класів антитіл, які виробляє імунна система. Він бере участь у механізмі багатьох алергічних реакцій.
Коли людина, має стан підвищеною чутливості (сенсибілізована) до певного алергену, контактує з ним, запускається ланцюг імунних реакцій. Саме з ним можуть бути пов’язані характерні прояви алергії – свербіж, чхання, нежить, сльозотеча, кропив’янка, набряк та інші симптоми.
Але тут принципово важливо розрізняти загальний IgE та специфічний IgE.
Загальний IgE: чому підвищений показник ще не означає конкретної алергії
Загальний IgE показує сумарну концентрацію імуноглобуліну E в крові.
Його рівень може бути підвищеним при алергічних захворюваннях, але цей показник не відповідає на головне питання пацієнта: «На що саме в мене алергія?»
Крім того, рівень загального IgE може змінюватися й при інших станах. Водночас нормальний показник сам по собі не дозволяє виключити всі IgE-опосередковані алергічні захворювання.
Тому трактувати результат за схемою «IgE високий — у мене алергія» або «IgE нормальний — алергії немає» неправильно.
Специфічний IgE: як шукають реакцію на конкретний алерген
Специфічний IgE визначають уже не загалом, а до конкретного алергену – наприклад, до певного виду пилку, кліщів домашнього пилу, епітелію тварин або харчового продукту.
Таке дослідження допомагає відповісти на значно точніше питання: чи є в організмі сенсибілізація до речовини, яку лікар підозрює як можливу причину реакції.
Але й тут є важливе «але».
Позитивний специфічний IgE показує сенсибілізацію, а не автоматично клінічно значущу алергію. Результат потрібно зіставити з тим, що відбувається з людиною в реальному житті.
Наприклад, якщо аналіз показав сенсибілізацію до певного продукту, але людина регулярно його вживає без будь-яких реакцій, сам лабораторний результат не є підставою самостійно виключати цей продукт із раціону.
Коли аналізи на алергію справді потрібні
Алергологічне тестування найбільш інформативне тоді, коли воно відповідає на конкретне клінічне питання.
Приводом для консультації алерголога та подальшого обстеження можуть бути:
- повторюваний сезонний або цілорічний нежить, чхання, закладеність носа, свербіж у носі;
- сльозотеча, почервоніння та свербіж очей;
- повторювана кропив’янка чи інші симптоми, щодо яких лікар підозрює алергічну природу;
- реакції після контакту з тваринами, пилком, домашнім пилом або іншими потенційними алергенами;
- симптоми після вживання певного продукту;
- реакції на укуси або ужалення комах;
- підозра на алергічний компонент бронхіальної астми;
- необхідність визначити причинно-значущий алерген для подальшої тактики лікування.
Принцип тут протилежний до «перевіримо все й подивимося, що знайдемо».
Спочатку лікар формує обґрунтовану підозру за симптомами й анамнезом, а потім обирає дослідження, яке допоможе її підтвердити або спростувати.
Коли не потрібно чекати на аналізи, а потрібна термінова допомога
Є ситуації, коли питання «який тест на алергію здати?» взагалі не повинно бути першим.
Після контакту з їжею, ліками, укусом чи ужаленням комахи або іншим потенційним алергеном термінова медична допомога потрібна, якщо з’являються:
- утруднене або шумне дихання, відчуття нестачі повітря;
- набряк язика чи горла, утруднення ковтання;
- раптова виражена слабкість, запаморочення, переднепритомний стан або втрата свідомості;
- швидке одночасне виникнення симптомів із боку кількох систем організму після ймовірного контакту з алергеном;
- різке погіршення загального стану.
Так може проявлятися анафілаксія – тяжка системна алергічна реакція, яка здатна швидко прогресувати. У такій ситуації лабораторна діагностика причини буде наступним етапом. Першочергове завдання – невідкладна медична допомога.
Шкірні алергологічні проби чи аналіз крові: у чому різниця
Для виявлення чутливості до алергенів лікар може використовувати різні методи. Два поширені підходи – шкірні алергологічні проби та визначення специфічних IgE у крові.
Вони не є взаємозамінними «кращим» і «гіршим» тестами. Вибір залежить від конкретної клінічної ситуації.
Як проводять шкірні алергологічні проби
Один із поширених методів – шкірна алергологічна проба методом уколу, або, як його зараз називають – прик-тест.
На шкіру наносять невелику кількість стандартизованого алергену та виконують поверхневий прокол. Через певний час лікар оцінює місцеву реакцію шкіри.
Перевага такого методу – можливість оцінити реакцію безпосередньо під час тестування.
Однак результат шкірних проб можуть змінювати деякі лікарські препарати, зокрема антигістамінні засоби. Тому не потрібно самостійно скасовувати призначені ліки перед обстеженням – термін їх можливої відміни залежить від конкретного препарату і визначається лікарем.
Коли визначають специфічний IgE у крові
Аналіз крові може бути доцільним, якщо проведення шкірного тестування у конкретній ситуації ускладнене або недоцільне.
На відміну від шкірної проби, антигістамінні препарати безпосередньо не пригнічують рівень специфічних IgE у крові. Але й лабораторний тест потрібно призначати та оцінювати в контексті симптомів.
Тому питання – «що краще — шкірна проба чи кров на IgE?» – не має універсальної відповіді. Правильніше запитати: який метод буде найбільш інформативним саме у цій клінічній ситуації?
Чому не варто самостійно здавати алергопанель «на все»
Ідея здається логічною: якщо невідомо, що викликає реакцію, можна перевірити одразу сто чи двісті алергенів і знайти винуватця.
На практиці більше тестів не завжди означає більше корисної інформації.
Що ширша панель, то вища ймовірність виявити сенсибілізацію, яка не має стосунку до реальних симптомів людини.
У результаті пацієнт отримує довгий перелік «позитивних» позицій і починає уникати продуктів, тварин чи інших речовин, хоча вони ніколи не спричиняли жодної клінічної реакції.
Особливо важливий цей принцип у діагностиці харчової алергії: широке тестування без відповідного анамнезу може призводити до надмірної діагностики та необґрунтованих обмежень у харчуванні.
Тому правильний алгоритм виглядає інакше:
- симптоми
- анамнез
- клінічна підозра
- цільове тестування
- інтерпретація результату лікарем.
А не:
- велика панель
- багато результатів
- спроба знайти серед них пояснення симптомів.
«Аналіз на непереносимість продуктів»: чому IgG та IgG4 – не тести на харчову алергію
Тут важливо не плутати їх із дослідженням специфічного IgE.
Виявлення IgG/IgG4 до продуктів не рекомендоване для діагностики харчової алергії або харчової непереносимості. Наявність таких антитіл може відображати звичайний контакт імунної системи з їжею, яку людина вживає, а не патологічну реакцію на неї.
Через це «позитивні» результати можуть призвести до виключення з раціону великої кількості продуктів без достатніх медичних підстав.
Це не означає, що харчової алергії чи різних форм непереносимості не існує. Вони існують, але мають різні механізми і потребують відповідної діагностики.
Тому якщо після конкретного продукту регулярно виникають симптоми, значно корисніше розповісти про цю закономірність лікарю, ніж самостійно обирати максимально широку лабораторну панель.
Чому тест може бути позитивним на продукт, який людина їсть без проблем
Це одна із ситуацій, яка найбільше дивує пацієнтів.
Причиною може бути вже згадана сенсибілізація без клінічних проявів. Але існує й інший механізм – перехресна реактивність.
Деякі білки різних рослин або продуктів мають схожу структуру. Імунна система може розпізнавати їх як споріднені, через що тестування іноді демонструє реактивність одразу до кількох алергенів.
Класичний приклад — певні люди з алергією на пилок берези можуть реагувати на деякі сирі фрукти або горіхи через схожість окремих білків.
Саме такі ситуації добре показують, чому лабораторний бланк не варто читати як список «заборонених продуктів».
Аналіз дає лікарю інформацію. Діагноз виникає після її зіставлення з реальною реакцією пацієнта.
Коли і як правильно проходити алерготестування
Підготовка залежить від того, яке саме дослідження призначене.
Перед тестуванням потрібно повідомити лікаря про всі препарати, які ви приймаєте. Особливо це важливо перед шкірними пробами, оскільки деякі ліки можуть впливати на шкірну реакцію.
Самостійно припиняти призначене лікування не варто.
На сторінці відділення алергології та дерматології ЗОКЛ зазначено, що алергологічні дослідження зазвичай проводять через 2–3 тижні після загострення, коли алергічні реакції вщухають. У відділенні застосовують шкірні алергопроби, а також дослідження крові на специфічні імуноглобуліни E.
Точний час і метод обстеження краще визначити разом з алергологом, оскільки вони залежать від типу реакції, стану пацієнта та діагностичного завдання.
Чому консультація алерголога може заощадити зайві аналізи
Коли людина приходить до алерголога вже з великою лабораторною панеллю, лікар усе одно починає з тих самих запитань: що сталося, коли це сталося і після чого?
Тому до консультації іноді корисніше підготувати не десятки результатів, а коротку історію своїх симптомів.
Можна записати:
- коли виникла реакція;
- що ви їли, приймали або з чим контактували перед нею;
- через який час з’явилися симптоми;
- як саме вони проявлялися;
- скільки тривали;
- чи повторювалася така ситуація раніше;
- які препарати приймали і чи допомогли вони.
Якщо є фотографії висипу чи набряку, які вже зникли до моменту консультації, їх також варто показати лікарю.
Такий «щоденник симптомів» може допомогти сформувати клінічну підозру і визначити, що саме має сенс перевіряти, замість тестування десятків випадкових алергенів.
Діагностика та лікування алергії у Запорізькій обласній клінічній лікарні
У ЗОКЛ діагностика починається не з принципу «здати якомога більше аналізів», а з визначення можливої причини симптомів і вибору відповідного методу обстеження.
У відділенні алергології та дерматології Запорізької обласної клінічної лікарні проводять шкірні алергологічні тести, патч-тестування, а також визначення специфічних IgE у крові. Патч-тести застосовують, зокрема, для виявлення контактної алергії на метали – наприклад, при реакціях на прикраси, а також у випадках, пов’язаних із матеріалами, що використовуються у стоматології та артрології. Відділення надає планову й екстрену допомогу пацієнтам, зокрема, з бронхіальною астмою, полінозом, алергічним ринітом, кропив’янкою, атопічним і контактно-алергічним дерматитом, харчовою, медикаментозною та інсектною алергією.
Важливо й те, що діагностика не закінчується встановленням причинно-значущого алергену. За показаннями лікар визначає подальшу тактику лікування. Одним із напрямів роботи відділення є алерген-специфічна імунотерапія (АСІТ) — метод, спрямований на зміну імунної відповіді на причинно-значущий алерген.
ЗОКЛ є багатопрофільною лікарнею, тому за наявності супутніх захворювань до обстеження та лікування можуть залучатися лікарі інших спеціальностей. Це особливо важливо при симптомах, які можуть мати не лише алергічну природу.
Докладніше про можливості відділення алергології та дерматології ЗОКЛ.
Що робити, якщо підозрюєте алергію
Якщо симптоми повторюються після контакту з певним продуктом, рослиною, твариною, ліками чи іншою речовиною, не починайте з максимально широкої алергопанелі. Запишіть, коли й за яких обставин виникає реакція, та зверніться до алерголога.
Лікар допоможе визначити, чи справді симптоми можуть бути пов’язані з алергією, які саме аналізи потрібні у вашій ситуації та як правильно трактувати їх результати.
Якщо ж після контакту з потенційним алергеном виникли утруднення дихання, набряк язика або горла, непритомність чи швидке різке погіршення стану – не чекайте консультації та не здавайте аналізи: потрібна невідкладна медична допомога.
Для планового обстеження зверніться до контакт-центру Запорізької обласної клінічної лікарні. Оператор допоможе записатися на консультацію алерголога та зорієнтує щодо подальших дій.
Телефони контакт-центру Запорізької обласної клінічної лікарні:
- (050) 119-91-03
- (077) 119-91-03
Адреси у Запоріжжі:
- Оріхівське шосе, 10
- вул. Культурна, 177-А
- вул. Перемоги, 78
Увага! Матеріал має виключно інформаційний характер і не замінює консультацію лікаря. Діагностика, призначення обстежень та лікування здійснюються виключно медичним фахівцем з урахуванням індивідуальних особливостей пацієнта після необхідного медичного огляду та обстежень. Результати лікування можуть відрізнятися залежно від клінічної ситуації, стадії захворювання та інших індивідуальних факторів.
Самолікування може бути шкідливим для вашого здоров'я.
