Іноді людина настільки довго живе з проблемою, що поступово перестає вірити у можливість її вирішити. Саме так сталося з 51-річним Юрієм. Дев’ять років він шукав лікаря, який погодиться його прооперувати. Звертався до 11 клінік, консультувався з фахівцями за кордоном, але щоразу чув одне: випадок надто складний…
А почалося все у 2016 році зі звичайної спортивної травми. Під час гри м’яч влучив Юрію в ніс, після чого носове дихання погіршилося. Чоловік звернувся по допомогу до однієї з лікарень міста, і йому виконали септопластику — операцію з вирівнювання носової перегородки. Та замість очікуваного полегшення згодом виникло ускладнення — перфорація перегородки носа, тобто наскрізний отвір у ній. Звичайні речі стали для чоловіка проблемою, а життя поступово перетворилося на постійну боротьбу з дискомфортом.
«Сухість у носі, кірки, постійно щось треба було промивати, весь час чистити… А ще я запахів не розрізняв. Уже почав звикатися з тим, що мені ніхто не допоможе. Багато років я шукав хірурга, який мене прооперує. Поїздки були до лікарів з Ізраїлю, Німеччини, Києва. Онлайн та очно приїжджав на консультації. Але щоразу чув відмову: казали, що це дуже важкий випадок. “Ми не в стані таке закрити”. І я вже почав звикатися з тим, що мені ніхто не допоможе…» — розповідає Юрій.
Зрештою, допомогла випадковість. Під час візиту до стоматолога лікарка звернула увагу на проблеми Юрія з диханням і порадила звернутися до відділення мікрохірургії ЛОР-органів Запорізької обласної клінічної лікарні.
Юрій зізнається: після стількох відмов поставився до цієї рекомендації скептично. Але у ЗОКЛ його випадок вирішили детально обстежити та розглянути можливість хірургічного лікування.
«Ми пішли на цей ризик нашою командою. Пластика перфорації перегородки носа — це завжди непроста хірургія. Але в цьому випадку перфорація була дуже великою — майже 4,5 сантиметра. Для її закриття необхідно сформувати великий клапоть і перемістити його. А чим більший клапоть, тим вищий ризик, що він не приживеться через недостатнє кровопостачання», — пояснює завідувач відділення Олексій Тилля.
Втім, на цьому лікування не завершилося. Майже п’ять місяців лікарі контролювали процес загоєння, проводили санацію та промивання носа, стежили за станом сформованих клаптів і застосовували медикаментозну терапію. Коли в одній із ділянок виявили атрофію слизової, команда лікарів вирішила провести повторне хірургічне втручання.
«Ми укріпили цю зону, використавши аутотрансплантат із хряща вушної раковини самого пацієнта. Щоб збільшити опору перегородки, взяли хрящ, накрили його охрястям і слизовою — таким чином сформували багатошаровий матрикс перегородки носа. У моїй практиці це найбільша перфорація, яку я закривав. Зараз перегородка ціла, слизова з обох боків виглядає нормально, а носове дихання відновлене», — додає Олексій Тилля.
Сьогодні Юрій поступово повертається до звичного життя. Він знову може нормально дихати, займатися спортом, плавати, їздити на велосипеді. А ще повернувся нюх — тепер він може розрізняти запахи, які роками були для нього практично однаковими.
«Я знову повноцінна людина з нормальним диханням і можу нічим себе не обмежувати. Раніше міг зайти в магазин парфумерії, мені давали десятки одеколонів, а для мене вони були практично однаковими. Тепер усе зовсім інакше. Зробили те, на що я вже перестав сподіватися. Дякую!» — говорить Юрій.
Ця історія — не про «диво» чи магічну методику. Вона про складний випадок, досвід команди, ретельну підготовку, багатомісячне спостереження і готовність шукати рішення там, де воно справді потрібне пацієнту.
Якщо вас турбує ускладнене носове дихання, наслідки травм чи попередніх операцій, не зволікайте — звертайтеся до фахівців відділення мікрохірургії ЛОР-органів Запорізької обласної клінічної лікарні. Телефони контакт-центру Запорізької обласної клінічної лікарні: Адреси у Запоріжжі:
