Епілепсія

Епілепсія – це хронічне захворювання головного мозку, що характеризується повторними нападами порушень рухових, чутливих, вегетативних, розумових або психічних функцій, які виникають через надмірні нейронні розряди.

Захворювання не залежить від статі та віку. За оцінками фахівців обласної лікарні Запоріжжя, до 70% людей із цією патологією можуть жити без нападів хвороби, за умови належної діагностики та своєчасної терапії. Правильно підібране лікування епілепсії дозволяє значно покращити якість життя пацієнта.

Епілептичний напад – це клінічні прояви раптового надмірного фокального чи генералізованого розряду у нейронах кори головного мозку. Епілептичні напади виявляються як спонтанні короткочасні судоми мимовільного характеру (рухові порушення з тимчасовим розладом чутливості, сфери думок і вегетатики). Часто під час епілептичних нападів хворий втрачає свідомість і контроль над функціями сечового міхура та кишківника. В основі патогенетики кожного нападу – раптове надмірне перезбудження нейронних зв’язків, через що утворюється судомне вогнище, що провокує конвульсії.

Напади характеризуються незначними провалами у пам’яті, короткочасними м’язовими спазмами, а також – тривалими важкими конвульсіями. Для своєчасної діагностики епілепсії заповніть онлайн форму зворотного зв’язку та запишіться на прийом до нейрохірурга обласної лікарні Запоріжжя.

Причини виникнення епілепсії

Надлишковий розряд нейронів мозку виникає через органічні зрушення або функціонально обумовлені зміни певних ділянок мозкової кори. Мозок залишається не пошкодженим, змінюється лише електрична активність у клітинах нервових структур.

Епілепсія буває вродженою та набутою.

Причина розвитку вродженої епілепсії – генетичні дефекти структур головного мозку, через що він перебуває у постійній судомній готовності, яка будь-якої миті може «детонувати» нападом. Подібні генетичні дефекти провокують такі фактори:

• гіпоксія під час вагітності;
• інфекції у внутрішньоутробному періоді (краснуха, токсоплазмоз, інфекція герпесу);
• родова травма.

Причиною придбаної епілепсії є вплив на головний мозок несприятливого фактора, через що в одній з півкуль утворюється конкретне епілептичне вогнище, що генерує надлишковий електричний імпульс. До певного моменту антиепілептичні структури головного мозку здатні нівелювати його, але у так звану «годину пік» електричний розряд проривається крізь захист і проявляється нападом. Наступному нападу простіше проявитися.

Провокаційні фактори

Відомі такі фактори, що викликають напади:

• ішемічне пошкодження кровообігу;
• внутрішньоутробна гіпоксія, пологові травми;
• спадкова схильність;
• черепно-мозкові травми;
• різні інфекції мозкових структур (менінгіт, енцефаліт, нейроцистицеркоз);
• соматичні або вірусологічні хвороби;
• новоутворення;
• аномалії розвитку мозку;
• інсульт;
• побічний ефект від деяких препаратів (нейролептики, антидепресанти, антибіотики);
• деякі генетичні синдроми;
• дія токсичних і хімічних речовин.

Перелічені фактори призводять до того, що в осередку ушкодження утворюється рубець з кістою, який може набрякати та здавлювати близькі структури, чим викликає роздратування нервових закінчень і провокує напад з можливою втратою свідомості. Спровокувати епілептичний напад можуть стресові стани, психоемоційні перенапруги, перевтома, нестача або надлишок сну, зміна клімату, яскраве світло тощо.

Види епілепсії

Епілепсія класифікується за типом нападів, якими характеризується захворювання. Враховується також етіологія патології. Виділяють дві групи конвульсій – парціальні та генералізовані.

Парціальні чи фокальні напади виникають через ураження однієї чи кількох зон мозку. У цій групі – такі форми: легка, складна, джексоновська, скронева та лобова епілепсії.

Фокальні напади поділяють на:

• прості – протікають без порушення свідомості, виявляються моторними, соматосенсорними, вегетативними та психічними симптомами;
• складні – проходять із втратою свідомості або з її порушенням.

Генералізовані напади характеризуються залученням до обох півкуль мозку. Цю групу поділяють на такі форми:

• первинні, ідіопатичні (мають доброякісний характер і легко піддаються лікуванню);
• вторинні, симптоматичні (міоклонічний тип, синдром Веста та Леннокса-Гасто) – розвиваються після впливу на мозкові структури.

Окрему групу складають некласифіковані епілептичні напади, що не можна зарахувати до перелічених форм, і навіть – неонатальні напади.

Існують і повторні конвульсії (провоковані, циклічні, випадкові) та тривалі, які називаються «епілептичним статусом». Своєчасна консультація допоможе уникнути ускладнень хвороби, заповніть онлайн форму та запишіться на прийом до лікаря нейрохіркргу.

Симптоми епілепсії

Епілепсія характеризується різними симптомами. Їхні інтенсивність та особливості залежать від місця пароксизмального вогнища та від причин, які його викликали, від типу вираження нападу. Епілепсія (як фізіологічний процес) має такі клінічні фази перебігу судомних порушень:

1. іктальний – період нападу;
2. постіктальний – припадок,
3. інтеріктальний – час між нападами.

Епілептичний напад характеризується тонічними (стійкими, тривалими) та клонічними (швидкими) судомами та втратою свідомості. Перед нападом часто виникають короткі галюцинації, нудота, слабкість і запаморочення.

У момент настання тонічної фази пацієнт з криком (через скорочення м’язів гортані) втрачає свідомість, прикушує язик і падає через судоми, що почалися по тілу та кінцівках. Відзначаються порушення реакції зіниць на світло, призупинення дихання, блідість, а потім – синюшність обличчя.

Парціальний (малий) напад представляє короткочасне помутніння свідомості. Пацієнт залишається на ногах, його обличчя блідне, а погляд є скляним. Відзначаються клонічні судоми окремо взятих м’язів.

Після цього починається клонічна фаза (2-3 хвилини) – це поштовхоподібні скорочення м’язів ніг і рук, шиї, тулуба. Дихання – хрипке, галасливе; западає язик, і з’являється піна з рота. Поступово скорочення зменшуються, тіло розслаблюється.

Під час розслаблення хворий не реагує на подразники, реакція на світло відсутня (розширені зіниці), відбувається мимовільне сечовипускання. Свідомість прояснюється лише за кілька хвилин, після чого людина занурюється у глибокий сон. Про напад хворий не пам’ятає. Він відчуває розбитість і сильну втому.

Характер епілептичних нападів у кожному окремому випадку залежить від типу захворювання та від того, як проходить лікування епілепсії. Захворювання у легкій формі характеризується рідкісними нападами, які мають майже однаковий характер. Тяжка форма часто супроводжується щоденними нападами. Вони бувають різного характеру, відбуваються поспіль по 5-10 разів. І тут хворий має епілептичний статус. Можна сказати, що це – безупинний напад, витканий з низки нападів, без прояснення свідомості. За такого стану необхідно негайно приступати до терапевтичних заходів.

Важливо: Перша допомога хворому під час епілептичного нападу

Якщо на ваших очах у людини стався епілептичний напад, лікування якого неможливе, ви можете надати першу допомогу. Вона полягає у запобіганні заходженню язика. Потрібно вставити між щелепами хворого не твердий предмет (з гуми, наприклад). Під голову покласти щось м’яке (згорнутий одяг, м’яку сумку), аби не допустити травмування. Обмежити попадання світла в очі хворого, накривши їх чимось темним (тоді напад проходить швидше). Переносити людину не можна.

Діагностика епілепсії

У сучасній медицині не існує переконливих тестів для діагностики епілепсії, але є певний комплекс заходів, які дозволяють поставити точний діагноз «епілепсія». У Запоріжжі діагностикою та лікуванням неврологічних захворювань, включаючи епілепсію, займаються спеціалісти обласної клінічної лікарні. У медичному закладі використовуються сучасні алгоритми діагностики, що дозволяють оперативно поставити діагноз і призначити ефективне лікування епілепсії.

Комплекс діагностичних досліджень в обласній лікарні Запоріжжя включає:

• детальне анамнестичне опитування пацієнта, вивчення спадкового фактора та симптоматики, неврологічний огляд;
• важливе значення має відео реєстрація нападів;
• МРТ, КТ і позитронно-емісійна томографія;
• електроенцефалографія – основний метод, який дозволяє зареєструвати зміни електричної мозкової активності (за допомогою цього дослідження вдається знайти так звану «пік-хвилю»), яка вказує на порушення активності.

Важливо відзначити, що епілептична активність притаманна і для 10% здорових людей за певних обставин. Водночас у хворих на епілепсію у 40% випадків спостерігається електроенцефалограма без порушень. Для уточнення діагнозу такій категорії призначають вторинну ЕЕГ, провокаційну пробу, багатогодинний відео ЕЕГ моніторинг.

Відділення неврології та нейрохірургії Запорізької обласної клінічної лікарні мають сучасне діагностичне обладнання, що дозволяє не лише виявити патологічні зміни у мозковій активності, а ще – визначити локалізацію вогнища судомної готовності щодо мозкових часток.

Також пацієнтові призначають лабораторні аналізи крові для визначення метаболічних порушень. Для вивчення стану судин очного дна та стану зорових дисків пацієнта оглядає офтальмолог. Також, при необхідності, до діагностики та лікування залучаються фахівці інших вузьких профілів.

Хірургічне лікування епілепсії

Показання для проведення хірургічної операції при епілепсії:

• неефективність медикаментозного лікування;
• побічні дії антиепілептичних препаратів при ефективності медикаментозної терапії;
• клінічна форма епілепсії піддається лікуванню лише хірургічними методами.

Ефективність операції залежить від:

• правильної діагностики;
• наявності або відсутності патологічного утворення, що спричиняє епілептичні напади;
• локалізації епілептогенного вогнища;
• тривалості захворювання та своєчасності звернення за допомогою до фахівця.

Хірургічне лікування епілепсії передбачає проведення:

• резекції (видалення) епілептогенної зони. Якщо у пацієнта діагностовано патологічні утворення (пухлина головного мозку, кавернозна ангіома, артеріовенозна мальформація, кортикальна дисплазія, гетеротопія), показане хірургічне втручання;
• нейростимуляції (застосовується щодо різних структур головного мозку або черепно-мозкових нервів, аби модулювати церебральні мережі, що генерують судоми, або переривати напади);
• передньої скроневої лобектомії та гіпокампектомії.

Передня скронева лобектомія – це часткове видалення скроневої частки головного мозку.

Гіпокампектомія – це видалення гіпокампа внутрішнього (медіального) відділу скроневої частки.

Ці втручання застосовуються за наявності епілептогенного вогнища у скроневій частці (скронева епілепсія) та при гіпокампальному склерозі:

• видалення епілептогенного вогнища – видалення ділянки кори головного мозку, що відповідає за виникнення та розповсюдження патологічних електричних імпульсів;
• калозотомії, що необхідна для запобігання поширенню патологічних електричних імпульсів з однієї півкулі мозку на іншу.

Проводиться часткове розсічення мозолистого тіла (структура мозку, що забезпечує зв’язок між півкулями). Калозотомія застосовується при атонічних нападах, які супроводжуються раптовими падіннями;

• множинних субпіальних трансекцій (якщо видалення епілептогенного вогнища неможливе через його розташування у моторній зоні або в мовних центрах мозку).

Зверніться до лікаря обласної лікарні Запоріжжя, щоб підібрати правильне лікування.

Хірургічне втручання

Операція показана пацієнтам із лікарсько-стійкою формою фокальної епілепсії. За статистикою лікарів обласної лікарні Запоріжжя, у більшості пацієнтів відбувається довгострокове післяопераційне усунення судом. Тому наші фахівці рекомендують оперативне лікування пацієнтам зі складними парціальними (фокальними) нападами, за наявності або без повторних генералізованих нападів, яким не допомогли відповідні протиепілептичні препарати.

Хірургічне лікування також показане пацієнтам зі змішаними типами нападів (для контролю фокальних – це нічні гіперактивні судоми, тимчасові напади зі слуховою аурою), а також – тим, хто має генералізовані тонічні чи атонічні напади (для зниження ризику травмування при падінні).

Рідко (при туберозному склерозі) допустиме хірургічне видалення кількох епілептогенних зон. Процедура проводиться біля важливих зон кори головного мозку за умови використання методів надточного мозкового картування.

Нейростимуляція

Це паліативна терапія для пацієнтів із лікарсько-стійкою епілепсією, яким неможливо провести радикальне хірургічне втручання.

Стимуляція «мандрівного» нерва – широко застосовуваний підхід, адже провокує послідовне зниження судомної активності більш ніж у 50% від усіх клінічних випадків.

Сучасні методи включають черезшкірну стимуляцію «мандрівного» та трійчастого нервів.

Чому люди звертаються за допомогою пізно?

Середня тривалість перебігу епілепсії до призначення хірургічної операції становить близько 17 років. Попри показники статистики щодо ефективності резекції, люди пізно звертаються за допомогою. Вважається, що тривалість епілепсії пов’язана із підвищеним ризиком неефективності втручання.

Наступний фактор, який впливає на своєчасність надання необхідних діагностики та лікування епілепсії, – це те, що багато медичних закладів Запорізького регіону не мають доступу до необхідних методів не інвазивної нейровізуалізації, обробки та аналізу кори головного мозку.

Запорізька обласна клінічна лікарня – єдиний медичний заклад у регіоні, де запроваджено методики хірургічного лікування епілепсії. В арсеналі відділення нейрохірургії обласної лікарні Запоріжжя є все необхідне для повноцінних та якісних діагностиків і лікування патології.

Лікарі відділення ЗОКЛ проводять стереотаксичні операції – малоінвазивна нейрохірургія структур, віддалених для прямого хірургічного доступу, що забезпечує малотравматичний доступ до глибинних відділів головного мозку для дослідження центральної нервової системи та лікування виявлених захворювань.

Позитивний результат стереотаксичної нейрохірургічної операції при лікуванні епілепсії залежить від досвіду, навичок і майстерності нейрохірурга. Лікар повинен безпомилково визначати координати цільових структур мозку (похибка 2-3 мм може призвести до непоправних ускладнень через пошкодження функціонально важливих ділянок). Нейрохірурги відділення – лікарі вищої кваліфікаційної категорії, які мають за спиною значний практичний досвід і не поступаються рівнем кваліфікації іноземним колегам.

Інші нововведення у відділенні нейрохірургії ЗОКЛ включають:

• покращення процесу ідентифікації організації епілептогенних мереж;
• радіохірургія з використанням гамма-ножа – безпечна та ефективна альтернатива для радикальних хірургічних втручань у пацієнтів з медіальною скроневою епілепсією.

Увага! Лікування епілепсії, як і будь-якого іншого захворювання, будується на засадах своєчасності, комплексності, тривалості та безперервності. Тому наші лікарі наполегливо рекомендують не ігнорувати симптоми, що насторожують, а при перших їхніх проявах звертатися за медичною допомогою!