Гломерулонефрит – це запальне захворювання нирок, яке вражає ниркові клубочки – місця, де фільтрується кров та утворюється сеча. Найчастіше гломерулонефрит розвивається через надмірну реакцію імунної системи на антигени, викликані інфекцією.
Також існує форма гломерулонефриту, пов’язана з аутоімунними процесами, коли імунна система нападає на власні клітини організму, що призводить до пошкодження ниркових тканин. Рідше гломерулонефрит розвивається внаслідок дії алергічних, токсичних, генетичних чи невідомих чинників.
Гострий гломерулонефрит найчастіше зустрічається у молодих чоловіків віком 20-40 років. Хронічний гломерулонефрит може розвинутись у будь-якому віці, але частіше у дітей та підлітків. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, гломерулонефрит є однією з основних причин хронічної ниркової недостатності у світі.
Клінічна картина гломерулонефриту характеризується появою проблем із сечовипусканням, набряклістю та підвищенням артеріального тиску. Для діагностики важливими є результати аналізів сечі, проби Зимницького та Реберга, а також ультразвукове дослідження нирок та ниркових судин.
Лікування гломерулонефриту включає застосування ліків для покращення імунітету, протизапальні препарати та засоби для усунення симптомів. Для своєчасної діагностики запишіться на прийом до нефролога:
Лікування гломерулонефриту в Запоріжжі
При гострому гломерулонефриті показаний постільний режим та лікування у стаціонарі. Дієта має бути збалансованою, з обмеженням солі, білка, тваринних жирів, вуглеводів, рідини. Рекомендується збільшити споживання овочів, фруктів, ягід, соків, молочних продуктів.
Медикаментозне лікування гломерулонефриту включає:
- застосування антибіотиків для боротьби з інфекцією;
- використання імуносупресорів;
- застосування протизапальних препаратів для зниження запалення;
- симптоматична терапія, спрямована на стабілізацію артеріального тиску, покращення сечовиділення, а також зниження ознак інтоксикації.
У випадках, коли гломерулонефрит приймає важку форму, можуть використовуватися методи екстракорпорального очищення крові, такі як гемодіаліз для видалення ендотоксинів та плазмаферез для видалення антитіл з крові. У деяких випадках, при швидкому прогресуванні захворювання, лікування гломерулонефриту включає необхідність у трансплантації нирки.
Якщо хронічний гломерулонефрит пов’язаний з іншими захворюваннями, такими як цукровий діабет або аутоімунні захворювання, то лікування спрямоване на контроль цих станів. Лікування гломерулонефриту хронічного перебігу включає прийом підтримуючих доз певних лікарських засобів, навіть у періоди ремісії захворювання. Припинення прийому цих препаратів може збільшити ризик рецидиву хвороби та виникнення ускладнень.
У Запорізькій обласній лікарні працюють провідні спеціалісти міста та всієї України. У ЗОКЛ встановлено сучасне обладнання експертного класу. Завдяки комбінації великого практичного досвіду лікарів та передових технологій постановка діагнозу займає мінімальну кількість часу. У разі потреби пацієнта з гломерулонефритом госпіталізують до стаціонарного відділення для безперервного медичного спостереження та своєчасного надання допомоги.
Переваги лікування у Запорізькій обласній лікарні
Запорізька обласна лікарня прагне постійного вдосконалення якості медичного обслуговування та відповідності сучасним стандартам.
Запорізька обласна клінічна лікарня – це один із найбільших та сучасних медичних центрів в Україні, який пропонує широкий спектр діагностичних та лікувальних послуг різних захворювань. Серед переваг лікування у Запорізькій обласній лікарні можна виділити такі:
- висококваліфіковані фахівці, які регулярно підвищують свою кваліфікацію та використовують передові методики лікування та діагностики, зокрема гломерулонефриту;
- інноваційна апаратура, що дозволяє проводити високоточні та безпечні дослідження та втручання, такі як МРТ, КТ, коронарографія, стентування, лазерне лікування, ендопротезування та інші;
- індивідуальний підхід до кожного пацієнта з огляду на його стан, скарги, анамнез, результати обстеження;
- комплексне лікування, яке поєднує консервативні, хірургічні та реабілітаційні методи;
- швидкий запис до лікаря, який здійснюється через контакт-центр, сайт або в реєстратурі;
- доступні ціни, які відповідають якості та ефективності лікування.
Якщо ви стурбовані своїм станом здоров’я та відчуваєте неприємні симптоми гломерулонефриту, рекомендується записатися на консультацію до фахівців:
Наші кваліфіковані лікарі проведуть швидку діагностику та поставлять точний діагноз. Своєчасне звернення до лікаря дозволить розпочати лікування або вжити необхідних заходів для відновлення вашого здоров’я.
Причини та фактори ризику гломерулонефриту
Основною причиною гломерулонефриту є інфекційні захворювання, такі як гострий тонзиліт, скарлатина та стрептодермія, спричинені β-гемолітичним стрептококом.
Ризик розвитку гломерулонефриту збільшується при переохолодженні або тривалому знаходженні в умовах прохолоди та високої вологості.
Виділяються спеціальні штами вірусів та бактерій, що сприяють розвитку гломерулонефриту. Дослідження показали, що при спалахах таких інфекцій у 3-15% інфікованих дітей у дитячих колективах і у 50% людей, що їх оточують (дітей або дорослих, які займаються доглядом) виявляються ознаки порушень функції нирок і зміни у складі сечі. Це свідчить про можливість безсимптомного перебігу гломерулонефриту.
Рідше гломерулонефрит виникає внаслідок захворювань, таких як кір, вітрянка, токсоплазмоз та деяких ГРВІ. Також відзначається зв’язок між цим захворюванням та інфекціями, викликаними золотистим стафілококом.
Основою розвитку хвороби є неправильна імунна відповідь та утворення антитіл до власних тканин організму. Це може призвести до того, що гломерулонефрит стає одним із проявів системних захворювань сполучної тканини. Схильність до цієї патології може бути зумовлена генетичними факторами. У поодиноких випадках симптоми гострого гломерулонефриту можуть з’явитися після отруєння хімічними речовинами або вживання ліків з нефротоксичними властивостями.
Види гломерулонефриту
Симптоми гломерулонефриту проявляються у вигляді гострого чи хронічного процесу. Гострий гломерулонефрит протікає типово (циклічний) і характеризується різким початком та вираженими клінічними проявами або латентно (ациклічний) – має більш стерту форму, з поступовим початком та менш явними симптомами.
Хронічний гломерулонефрит може виявлятися у кількох варіантах перебігу:
- гіпертонічний (переважають ознаки артеріальної гіпертензії, при цьому симптоми сечового синдрому слабо виражені);
- нефротичний (супроводжується набряками та порушеннями сечі);
- змішаний гломерулонефрит (включає ознаки обох попередніх варіантів течії);
- гематуричний (у сечі виявляються еритроцити, тоді як інші ознаки хвороби відсутні);
- латентний (набряки та гіпертензія практично не виявляються при слабо вираженому нефротичному синдромі).
Симптоми гломерулонефриту
Перші ознаки гломерулонефриту зазвичай виявляються через 2-3 тижні після інфекції, найчастіше спричиненої β-гемолітичним стрептококом. Ці ознаки часто є неспецифічними та можуть відрізнятися залежно від форми захворювання. Воно може протікати з яскравою клінічною картиною (гострий гломерулонефрит) або мати слабкі симптоми, а іноді навіть виявлятись без будь-яких явних ознак (хронічний гломерулонефрит).
Гломерулонефрит починається з підвищення температури, в окремих випадках значної гіпертермії, відчуття ознобу, загальної слабкості, нудоти, зменшення апетиту, головного болю та болю в ділянці нирок. Пацієнт при цьому стає блідим, а його повіки можуть набрякати.
Гострий гломерулонефрит проявляється зниженням об’єму сечовипускання. Потім кількість сечі, що виділяється, збільшується, але її відносна щільність зменшується. Ще однією важливою ознакою гломерулонефриту є гематурія, тобто наявність крові у сечі.
Один із найбільш характерних симптомів гломерулонефриту – набряки обличчя, які найчастіше виявляються вранці та поступово зменшуються до вечора. Слід зазначити, що затримка рідини в м’язах та підшкірній жировій клітковині може відбуватися навіть без помітних набряків.
Більшість пацієнтів спостерігається розвиток гіпертонії. У 75% дітей, які страждають на гострий гломерулонефрит, виникають проблеми з серцево-судинною системою. Можливі порушення функції центральної нервової системи та збільшення розмірів печінки.
Хронічний пієлонефрит періодично загострюється. Симптоми під час загострення можуть нагадувати або точно повторювати перший епізод гострого процесу.
Діагностика гломерулонефриту
Попередній діагноз встановлюється лікарем-урологом на основі скарг пацієнта, анамнезу та результатів об’єктивного обстеження (наявність набряків, підвищення артеріального тиску). Для остаточного уточнення діагнозу “гломерулонефрит” фахівець може призначити пацієнту додаткові обстеження:
- загальний аналіз сечі;
- дослідження сечі за методами Нечипоренко та Зимницького;
- загальний аналіз крові;
- біохімічний аналіз крові;
- УЗД нирок з доплерографією.
Важливим етапом є виявлення причин гломерулонефриту. Якщо результати лабораторних аналізів та УЗД викликають сумніви, для підтвердження діагнозу проводиться біопсія нирок, після чого отриманий матеріал піддається морфологічному аналізу.
Лікування гломерулонефриту розробляється з урахуванням усіх даних діагностики, стану здоров’я пацієнта та причин патологічних процесів.
