Хибний суглоб

Хибний суглоб (або – псевдоартроз) – це патологія, що може призвести до чималої кількості проблем; це незрощений перелом і порушення безперервності трубчастої кістки (функції суглобових поверхонь виконуються вільними кінцями фрагментів пошкодженої кістки, а капсули – сполучнотканинними покриттями, що утворилися): уламки стають гладкими, покриваються хрящовими тканинами та капсулою, а головки кістки руйнуються.

Нормальна ситуація після перелому виглядає так: кістка зростається з утворенням мозолі. Якийсь час залишаючись неміцною, вона перебудовується у кісткову тканину. Для налагодження цього процесу застосовуються різноманітні методики консервативного та хірургічного лікування. Головне завдання терапії – зіставити та зафіксувати кісткові уламки. Іноді, зважаючи на певні причини, що ми розберемо нижче, процеси відновлення після перелому порушуються – утворюється так званий «помилковий суглоб».

Придбаний псевдоартроз через перелом

При придбаному псевдоартрозі простір між кістковими фрагментами заповнюється сполучною тканиною. Кінці кісткових уламків покриваються хрящем і стають рухливими. В області щілини виникає суглобова порожнина, покрита капсулою та наповнена синовіальною рідиною. Подібна патологія, за інформацією фахівців відділення травматології Запорізької обласної клінічної лікарні, становить 2-3% від усіх випадків звернень із переломами. Часто помилковий суглоб утворюється на великогомілковій, променевій і ліктьовій кістках. Рідше зустрічається псевдоартроз стегнової кістки, на плечовій і на ключиці.

Основні причини придбаного хибного суглоба:

• попадання м’яких тканин у простір між уламками;
• віддаленість кісткових уламків один від одного;
• недотримання термінів іммобілізації під час консервативного лікування;
• невчасне видалення спеціальних фіксаторів;
• неміцна фіксація кісткових уламків;
• раннє та/чи надмірне навантаження на кінцівку;
• неповноцінна гіпсова фіксація травмованої області, а також її передчасне зняття;
• метаболічні проблеми;
• інфекційні ускладнення, що виникають при відкритих переломах або при інфікуванні через хірургічне втручання;
• виражена крововтрата при переломі.

Також процеси виникнення та розвитку хибних суглобів можуть бути наслідками наступних захворювань:

• остеогенез – це спадкове порушення колагену;
• метастатичні ракові новоутворення;
• синдром Елерса-Данлоса (СЕД) – це генетичне захворювання сполучної тканини;
• фіброзна дисплазія;
• порушення обміну кальцію в організмі;
• остеопороз (у літніх пацієнтів);
• охроноз (або – алкаптонурія) – це вроджене порушення обміну амінокислоти тизорину.

Симптоми помилкового суглоба

Абсолютно всі види хибних суглобів характеризуються невластивою рухливістю області кістки. Симптоматика псевдоартрозу при набутій формі патології виражена слабо.

Основні симптоми псевдоартрозу:

• патологічна рухливість в області перелому (зберігається після тривалого лікування);
• виражений больовий синдром;
• деформація в області пошкодження;
• обмежене навантаження на пошкоджену ділянку;
• утруднений рух суглобів;
• слабкість м’язів кінцівки.

Клінічні прояви хибного суглоба залежать від типу та локалізації псевдоартрозу. Для прикладу, помилковий суглоб ключиці проявляється набряком тканин, інтенсивними болями, помітним опущенням плеча біля ураженої області, а також – обмеженими рухами. Пацієнт відзначає хрускіт при рухах і деформацію надпліччя.

Псевдоартроз шийки стегна часто діагностують у пацієнтів похилого віку: кінцівка помітно деформується (відбувається її укорочення), опорна функція стає неможливою, а м’язи кінцівки із часом атрофуються.

Якщо ж помилковий суглоб утворюється на одній із двох кісток сегмента кінцівки (ліктьова – променева, помилковий суглоб великогомілкової кістки – малогомілкова), прояви патології стають менш вираженими. Больові відчуття виникають лише при значних фізичних навантажень.

Класифікація псевдоартрозу

Патологію класифікують за:

1. Походженням (вроджений хибний суглоб, набутий або патологічний);
2. Типом захворювання.

Типи помилкових суглобів:

• формується через уповільнену консолідацію (порушення зрощування кісток та утворення кісткової мозолі);
• тугий;
• некротичний, що виникає після вогнепальних травм, коли відбувається порушення кровопостачання кістки, через переломи з тенденцією до утворення асептичного некрозу, для якого характерні руйнування структури кістки та процесу її харчування, а також – жирова дистрофія кісткового мозку;
• кістковий регенерат (помилковий суглоб виникає через надмірне розтягування сегмента кістки за допомогою зовнішнього апарату фіксації);
• істинний (неоартроз або фіброзно-синовіальний помилковий суглоб) формується в області плечової та тазостегнової кісток.

Залежно від кількості кісткової речовини, від особливостей кровотоку в області перелому виділяють:

• гіпертрофічний помилковий суглоб – це кісткові нарости, що розростаються на кінцях;
• нормотрофічний – це ситуація, коли зрощення кісток не відбувається;
• атрофічний – це відсутність кісткової мозолі, що супроводжується порушеним кровообігом.

Час для формування несправжнього суглоба залежить від обміну речовин, віку пацієнта, локалізації та методу лікування патології (оперативне втручання чи медикаментозна терапія). Фахівці обласної лікарні Запоріжжя помітили, що помилковий суглоб після перелому шийки стегна формується за півроку, при травмі ребра чи хребта – за 4 місяці, при ураженні гомілки чи коліна потрібно значно менше часу.

Діагностика псевдоартрозу:

• КТ;
• МРТ;
• рентгенографія.

Ознаки патології під час проходження рентген-дослідження:

• склероз кінців уламків;
• кісткові нарости (частіше зустрічаються при гіпертрофічному типі псевдоартрозу);
• викривлення осі кінцівки;
• зміщення фрагментів;
• остеопороз (або – втрата кісткової маси);
• асептичні некрози кінців кісткових уламків;
• відсутність мозолі, що має з’єднувати уламки;
• кісткові фрагменти знаходяться у так званих «нетипових» місцях (суглобова западина, головки кістки, синовія, наприклад).

Лікування несправжніх суглобів в обласній лікарні Запоріжжя

Методи лікування псевдоартрозу в обласній лікарні Запоріжжя підбираються індивідуально. Ефективність та якість терапії залежить від складності травми, віку пацієнта та від терміну давності захворювання. До уваги беруться і супутні недуги.

Увага! Більшість клінічних випадків виявлення псевдоартрозу потребує оперативного втручання. Консервативні терапевтичні методи довели свою неефективність.

Головні цілі лікування помилкових суглобів – це відновлення безперервності кістки, усунення деформацій та укорочень, а також:

• досягнення стійкого остеосинтезу. Під час операції кісткові уламки зближуються та фіксуються за допомогою металевих елементів. В області ураження робиться надріз, уламки стягуються, з’єднуються пластинами, стрижнями, апаратом зовнішньої фіксації чи апаратом Ілізарова.

Неміцна сполука (або – нестабільний остеосинтез) – це причина утворення та розвитку хибного суглоба;

• кісткова пластика необхідна при атрофічних порушеннях і виконується до проведення стійкого остеосинтезу (при повній відсутності фрагментів кісткової тканини).

Це хірургічне втручання реконструктивного характеру, під час якого пошкоджені тканини видаляються. Замість них поміщаються імплантати, власні тканини пацієнта, донорські матеріали чи синтетичні аналоги.

• компресійно-дистракційний остеосинтез – це операція, спрямована на зближення та притискання кісткових фрагментів. Вона рекомендована при переломах плечової кістки та кісток гомілки.

За допомогою апаратного зрощення вдається подовжити кістку завдяки поступовому відведенню уламків у міру утворення кісткової тканини;

• резекція (видалення) кінців кісткових фрагментів із наступним подовженням.

Паралельно з оперативним лікуванням проводиться медикаментозна (місцева та загальна) терапія. Лікування хибних переломів за допомогою препаратів направлене на усунення больового синдрому, зняття запалень, видалення гнійної інфекції, нормалізацію обміну речовин.

Важливо! При вродженому хибному суглобі ліктьової кістки фахівці обласної лікарні Запоріжжя передбачають проведення комплексу хірургічних і фізіотерапевтичних заходів.

Варто відзначити те, що методи лікування незрощення відрізняються для різних видів псевдоартрозу:

1. Для гіпертрофічного незрощення, коли досить швидко утворюються кісткові мозолі, метою втручання є поліпшення внутрішньої стабільності кістки з її фіксацією;
2. Атрофічне незрощення, коли кісткові мозолі утворюються менше, вимагає виправлення біологічної та механічної нестабільності кістки;
3. Для оліготрофного незрощення (утворення кісткової тканини відсутнє) використовуються комбінація внутрішньої фіксації та стимулятори розвитку кісткової тканини;
4. При інфікованому незрощенні кістки пацієнт використовує антибіотики. Зону незрощення вичищають і фіксують.

Реабілітація

Відновлювальні заходи після хірургічної операції розпочинаються під час перебування пацієнта у стаціонарі відділення травматології (ранній післяопераційний період). На 3-5 добу після втручання можна відвідувати заняття лікувальною фізкультурою (ЛФК).

Головні завдання реабілітації – це нормалізація перебігу ранового процесу, стимуляція остеогенезу, зниження ймовірності виникнення та розвитку ускладнень, а ціна за перелічені можливості в обласній лікарні Запоріжжя вас приємно здивує!

За відсутності протипоказань пацієнту рекомендуються фізіотерапевтичні методи й ударно-хвильова терапія. Остання стимулює регенеративні процеси в області перелому, сприяючи швидкому зрощенню кісток.

Фізіотерапія потрібна для усунення болю, зменшення набряклості та для стимуляції кісткоутворення:

• електрофорез із паралельним вживанням медикаментів, кальцію та фосфору;
• грязьові аплікації;
• УВЧ-вплив;
• ультрафіолетове опромінення;
• ЛФК.

Тільки після того, як ознаки патології зникнуть, що буде відомо після повторного рентгенівського дослідження, пацієнту дозволяється поступово збільшувати навантаження.

Профілактика утворення хибних суглобів

Запобігають утворенню та розвитку псевдоартрозу своєчасна діагностика та контроль за зрощенням під час лікування помилкових переломів. Важливу роль відіграють адекватне лікування травмованих кісток і виправлення збоїв обміну речовин (кальцієвого та білкового).

Пацієнтові необхідно:

• дотримуватись рекомендацій спеціаліста;
• не порушувати терміни іммобілізації (не рекомендується раннє зняття апаратів фіксації, спиць і гіпсу);
• розподіляти навантаження на здорові та уражені патологією частини тіла;
• приймати медичні препарати з вітамінами та мінеральними комплексами;
• подбати про збалансоване харчування та відмовитися від шкідливих звичок;
• проводити операції травмованих кінцівок при низькій резистентності (опірності).

Увага! При несвоєчасних і неякісних діагностиці та лікуванні хибних переломів пацієнт не тільки може стати повністю недієздатним, а навіть – людиною з обмеженими можливостями, яка потребує догляду. Так, при псевдоартрозі кінцівки, уражена не здатна виконувати колишні функції, а здорова піддається підвищеному навантаженню.

Не втрачайте дорогоцінний час! Ми повернемо радість руху кожному пацієнту!