Перикардит: симптоми та причини виникнення

Перикардит – запальне захворювання зовнішньої оболонки серця (перикарда). Захворювання порушує функціональність серцевих м’язів, внаслідок акумуляції рідини в оболонці, що призводить до змін у сполучних тканинах.

Перикард (з грецьк. – «навколо серця) – це двостінна сумка, яка оточує серце та його судини. Він складається з двох листків – внутрішній, що щільно прилягає до серця та зовнішній. Між двома листками знаходиться порожнина, яка заповнена рідиною (10-50 мл), що за складом нагадує плазму крові. Рідина полегшує тертя при скороченні серцевого м’яза.

Хто схильний до розвитку захворювання?

Перикардит розвивається у людей, незалежно від віку. Однак варто зазначити, що представники чоловічої статі більш схильні до розвитку даного захворювання.

Перикардити зустрічаються не тільки у практиці кардіологів. Часто з цією патологією стикаються інші вузькі фахівці, оскільки найчастіше ураження листків перикарда є симптомом або ускладненням інших захворювань.

Причини виникнення захворювання

Існує багато причин розвитку перикардиту. Але найчастіше, захворювання є ускладненням інфекції або будь-якої патології. У деяких випадках причини розвитку перикардиту невідомі, проте їх можна розділити на дві основні групи: інфекційні та неінфекційні.

• Інфекційні перикардити можуть бути спровоковані бактеріальним чи вірусним агентом, грибками або паразитами.
• Неінфекційні (асептичні) перикардити розвиваються на фоні різноманітних захворювань.

Оскільки перикардит розвивається на тлі вже наявного захворювання, ризик його розвитку збільшується за таких станів:

• аутоімунні захворювання;
• системні захворювання сполучної тканини;
• інфекції – вірусні, грибкові, бактеріальні;
• онкологічні захворювання;
• алергічні захворювання;
• серцеві захворювання;
• гемодинамічні порушення;
• серцева недостатність;
• травми поряд розташованих органів;
• оперативні втручання.

Види та форми перикардиту

Виділяють три основні форми захворювання:

• гострий перикардит – симптоми тривають до 3 місяців;
• підгострий перикардит – від 2 до 6 місяців від початку розвитку захворювання;
• хронічний – симптоми зберігаються понад 6 місяців.

Також існує низка ознак, які дозволяють диференціювати запалення зовнішньої оболонки серця. Форми захворювання класифікують за характером патологічного процесу на:

• адгезивний (сліпучий) – це ускладнення перенесеного перикардиту у вигляді утворення рубців. Патологія характеризується наявністю сполучних спайок між листками перикарду та сполучною тканиною. Найчастіше захворювання проявляється відкладенням кальцію в перикарді, утворенням запальних гранульом і різними порушеннями серцевої функціональності;
• ексудативний (випітний) – виникає внаслідок запалення листків серцевої сумки, що призводить до накопичення рідини у порожнині перикарду. У нормі кількість рідини має бути 15-50 мл, а при цьому захворюванні може накопичитися 500 мл і більше. Наявність рідини перешкоджає нормальній діяльності серця, пацієнт втрачає працездатність, аж до повної зупинки кровообігу;
• фібринозний – виникає внаслідок утворення рідини (запальний випіт), що містить фіброген. Частина рідини йде через лімфатичні судини, але волокна фібрину осідають на листках серцевої сумки, обмежуючи рух;
• констриктивний – виникає при потовщенні перикарду та появі на ньому шрамів, що ускладнює прохід крові у серці. Облітерація порожнини перикарду призводить до вираженого здавлення серця. Ця стадія є небезпечною ризиком розвитку тампонади;
• перикардит, що здавлює, з кальцифікацією («панцирне серце») – в результаті запального процесу листки перикарда ущільнюються, злютовуються  між собою, в них відкладається кальцій. При цьому патологічному процесі серцева сумка стає жорсткою та малорухливою, тим самим порушуючи роботу серця.

Симптоми перикардиту

Клінічна картина захворювання залежить від ступеня та форми запального процесу. Основний симптом – біль у серці, який локалізується за грудиною або в лівій частині грудної клітки, віддаючи у ліву руку. Інтенсивність болю також може змінюватися – від малопомітного до гострого, приступоподібного.

Другий частий симптом – розвиток недостатності кровообігу, який характеризується задишкою (як у стані спокою, так й при фізичному навантаженні).

До загальних симптомів перикардиту відносять:

• почуття стискання у серці;
• тяжкість і тиск у грудях;
• пітливість;
• підвищена температура;
• швидка стомлюваність та зниження апетиту;
• набряклість ніг;
• запаморочення.

У разі, якщо перикардит розвинувся на тлі іншого захворювання, на першому плані можуть бути симптоми ураження інших органів і систем. Саме тому діагностика перикардиту значно ускладнюється. Тому необхідно дослухатися свого організму та при появі неприємних симптомів негайно звертатися до досвідченого кардіолога, який безпомилково поставить діагноз й індивідуально підбере тактику лікування.

Діагностика перикардиту

Перикардит досить підступне захворювання, яке часто «маскується» під інші патології. Диференціація перикардиту від інших захворювань, що протікають у грудній клітці, утруднена через неспецифічні симптоми.

Якісна та своєчасна діагностика є запорукою ефективного лікування. Перший та найважливіший крок – це консультація кардіолога.

Для встановлення точного діагнозу після огляду кардіолога призначаються інструментальні та лабораторні дослідження, які включають:

• ЕКГ;
• УЗД серця;
• КТ органів грудної клітки;
• рентгенографію;
• аналіз крові на виявлення вірусів та антитіл до них;
• імунологічний аналіз.

При необхідності додатково може бути призначена діагностична пункція або біопсія перикарда, а за супутніх патологій – консультації вузьких спеціалістів іншого профілю.

Завдяки тому, що відділення інтервенційної кардіології знаходиться на базі багатопрофільної лікарні, наші пацієнти мають унікальну можливість пройти всі діагностичні дослідження та отримати консультації фахівців будь-якого профілю, у стінах одного медичного закладу.

Лікування перикардиту

Правильно розшифрувати результати обстеження та підібрати тактику лікування може винятково досвідчений кардіолог. Існують різноманітні методики лікування перикардиту, вибір яких залежить від етіології захворювання, його перебігу, виду, форми та наявності супутніх патологій.

Не всі випадки перикардиту потребують медикаментозного втручання. У деяких ситуаціях достатньо спостереження спеціаліста. Якщо ж йдеться про складніші клінічні прояви, індивідуально підбирається ефективна тактика лікування.

Лікування може бути як медикаментозне, так і хірургічне (проводитися в поодиноких випадках).

Медикаментозне лікування включає:

• прийом антибіотиків (при інфекційній формі);
• нестероїдні протизапальні препарати (для зняття больових відчуттів та запалення);
• антимікотичні препарати (при ураженні грибковими);
• діуретики (для виведення рідини з організму).

Важливо пам’ятати, що при медикаментозному лікуванні на додаток до всіх лікарських засобів потрібно приймати препарати для захисту слизової оболонки шлунка, щоб знизити ризик виникнення патологій з боку ШКТ.

Хірургічне лікування перикардиту призначається:

• при конструктивній та хронічній формах – видалення листків зовнішньої оболонки серця;
• щоб уникнути розвитку тампонади серця та за її наявності – пункція з викачуванням рідини.

Також операція часто показана при травмах грудної клітки.

Профілактика перикардитів

Профілактичні заходи, першою чергою, включають регулярне відвідування лікаря кардіолога. Своєчасна діагностика та лікування інфекційних захворювань – важливий аспект у профілактиці виникнення перикардиту.

Також варто відмовитися від шкідливих звичок, вести здоровий спосіб життя, виключити з раціону шкідливу їжу та не забувати про помірні фізичні навантаження.

Будьте уважні до свого серця та не нехтуйте щорічними профілактичними оглядами у кардіолога. При появі перших симптомів звертайтеся за допомогою до фахівців ЗОКЛ. Найкращі кардіологи Запоріжжя та області знають, як зберегти здоров’я та повернути якість життя кожному пацієнту!