Пієлонефрит – це запальне захворювання нирок, викликане в основному бактеріальною інфекцією, яке переважно зачіпає канальцеву систему нирки. Пієлонефрит характеризується ураженням ниркової балії (піелітом), чашок та паренхіми нирки.
Пієлонефрит у жінок зустрічається частіше, ніж у чоловіків, що пояснюється особливостями анатомії сечових шляхів: у жінок сечівник коротший, що прискорює поширення інфекції з нижніх ділянок до верхніх. Те саме стосується і дітей до 7 років, серед яких захворюваність на пієлонефрит досить висока. Пієлонефрит у чоловіків частіше розвивається у літньому віці. У тому випадку пієлонефрит зазвичай пов’язані з утрудненим відпливом сечі з нирок, викликаним звуженням уретри через збільшеної простати при аденоме.
Пієлонефрит має три основні варіанти перебігу: гострий, хронічний та хронічний з періодами загострень. Хвороба може торкнутися однієї чи обидві нирки. Діагностика та лікування проводяться фахівцем у галузі клінічної урології та нефрології. Якщо лікування не розпочато вчасно, пієлонефрит може спричинити серйозні ускладнення, такі як ниркова недостатність, утворення карбункулів або абсцесів у нирках.
Для запису на консультацію звертайтесь за номером телефону, вказаним на сайті. Ви також можете залишити заявку на зворотний зв’язок, і наші консультанти зв’яжуться з вами найближчим часом.
Лікування пієлонефриту в Запоріжжі
Лікування пієлонефриту є комплексом заходів, спрямованих на усунення інфекції, запалення та обструкції в нирках. Тактика лікування пієлонефриту залежить від форми, стадії, причини та тяжкості захворювання.
Лікування гострої форми пієлонефриту здійснюється у стаціонарі.
Основні методи лікування пієлонефриту включають:
- Антибіотикотерапія – застосування протимікробних препаратів, підібраних відповідно до збудника та його чутливості до антибіотиків. Антибіотики при пієлонефриті можуть вводитися внутрішньовенно, внутрішньом’язово або перорально.
- Протизапальна терапія – застосування нестероїдних протизапальних засобів, таких як ібупрофен, диклофенак, німесулід для зниження температури, болю та запалення при пієлонефриті.
- Застосування спазмолітиків, що розслабляють гладку мускулатуру сечоводів, таких як но-шпа, папаверин, спазмалгон. Медикаменти покращують відтік сечі та зменшують біль.
- Призначення діуретиків, препаратів, що посилюють виділення сечі (фуросемід, верошпірон та ін.) для зниження набряку та тиску в нирках.
- Дезінтоксикаційна терапія – введення розчинів, що покращують водно-сольовий та кислотно-основний баланс (регідрон, глюкоза, сольові розчини). Лікування спрямоване на усунення інтоксикації та підтримання функції нирок.
- Імунотерапія – застосування препаратів, що стимулюють імунну систему для підвищення опірності організму до інфекції.
Лікування хронічного пієлонефриту проводиться згідно з тими ж принципами, що і для гострої форми, проте потребує більш тривалого та ретельного підходу. У ході терапії здійснюється усунення причин, що спровокували порушення відтоку сечі або порушення ниркового кровообігу.
У періоди загострень хронічного пієлонефриту застосовується протокол, аналогічний до гострої форми захворювання. Проте вибір антибіотиків здійснюється індивідуально з урахуванням результатів бактеріологічних досліджень із визначенням чутливості збудника до препарату. Ліки приймаються у вигляді таблеток і курс може бути тривалим з періодичними прийомами. Пієлонефрит хронічний лікування також включає фізіотерапевтичні методи, зокрема електрофорез, динамічні струми, ультрафіолетове опромінення, гальванізацію та ампліпульс.
При пієлонефриті дуже важлива дієта, що дозволяє зняти навантаження з нирок та зменшити тяжкість запалення. З раціону виключають сіль та будь-які страви з нею, маринади, копченості, консерви, фастфуд, алкоголь. Зменшується споживання білкової їжі на користь рослинного раціону. Корисні продукти з легким сечогінним ефектом, фрукти, овочі, багаті на клітковину. Додатково при пієлонефриті необхідно пити якнайбільше рідини.
У деяких випадках може знадобитися хірургічне лікування пієлонефриту, наприклад, за наявності каменів, пухлин, абсцесів, неефективності консервативної терапії або загрози життю пацієнта. Щоб записатись на консультацію, Ви можете надіслати нам заявку на зворотний зв’язок, і наші фахівці оперативно зв’яжуться з Вами.
Переваги лікування в ЗОКБ
У Запорізькій обласній лікарні фахівці підбирають індивідуальний підхід до кожного пацієнта, забезпечуючи максимальний комфорт під час лікування, включаючи затишні палати, цілодобову допомогу, психологічну підтримку та конфіденційність.
Лікування в Запорізькій обласній лікарні, зокрема пієлонефриту, має ряд переваг:
- лікарня забезпечена високкваліфікованим медичним персоналом, включаючи лікарів різних спеціальностей, медичних сестер та технічний персонал, що гарантує професійний догляд та ефективне лікування;
- лікарня оснащена сучасним медичним обладнанням, що дозволяє проводити діагностику та лікування на найвищому рівні;
- багатофункціональність: ЗОКБ надає широкий спектр медичних послуг, включаючи діагностику, лікування пієлонефриту та реабілітацію;
- кожний пацієнт отримує індивідуальну увагу та якісне медичне обслуговування відповідно до його потреб та стану здоров’я;
- розташування лікарні та наявність різних медичних послуг роблять лікування доступним для мешканців Запорізької області та прилеглих регіонів;
- Запорізька обласна лікарня постійно вдосконалює свою роботу, впроваджуючи нові методи діагностики та лікування, дотримуючись усіх стандартів якості, міжнародних протоколів, роблячи все можливе для безпеки пацієнтів.
Ці фактори роблять лікування різних захворювань та патологічних процесів, зокрема пієлонефриту, у Запорізькій обласній лікарні ефективним та надійним вибором для пацієнтів, які потребують медичної допомоги.
Класифікація пієлонефриту
Пієлонефрит може бути класифікований за декількома ознаками.
За характером течії розрізняють:
- гострий пієлонефрит;
- хронічний пієлонефрит.
За походженням розрізняють:
- первинний (виникає безпосередньо в нирках);
- вторинний пієлонефрит (розвивається на тлі інших захворювань або станів, наприклад, сечокам’яної хвороби);
За характером змін у тканинах нирок:
- катаральний пієлонефрит (з переважним запаленням слизової оболонки ниркових чашок та балій);
- інтерстиціальний пієлонефрит (з ураженням міжпротокових інтерстиціальних тканин);
- гнійний пієлонефрит (з утворенням гнійного запального вогнища).
Крім того, розрізняють:
- апостематозний пієлонефрит, при якій у ниркових тканинах утворюються гнійні осередки; цей вид пієлонефриту часто супроводжується високою температурою, болями в ділянці нирок і загальним нездужанням;
- калькульозний пієлонефрит, що характеризується утворенням каменів у ниркових філіжанках та баліях.
Причини розвитку пієлонефриту
Основною причиною пієлонефриту є проникнення інфекції в нирки по висхідному шляху при порушенні відтоку сечі.
Чинники та причини пієлонефриту включають:
- запальні захворювання сечових шляхів;
- захворювання простати;
- рефлюкс сечі з сечового міхура до сечоводу;
- нетримання сечі;
- аномалії у будові сечовивідних шляхів;
- закупорка уретри або сечоводу камінням або пухлинами;
- пієлонефрит при вагітності;
- цукровий діабет;
- зниження імунітету після серйозних соматичних захворювань або при лікуванні імуносупресивними препаратами.
Набагато рідше інфекція у нирки потрапляє через кров (гематогенний шлях) з інших осередків інфекційного запалення в організмі.
Вагітність сприяє розвитку пієлонефриту через гормональні зміни, здавлення сечоводів маткою, що збільшується, зниження імунітету та інших факторів. Важливо своєчасно лікувати пієлонефрит вагітних, оскільки хвороба може призвести до ускладнень для матері та плода, зокрема передчасних пологів. Для своєчасної діагностики запишіться на прийом до нефролога:
Симптоми пієлонефриту
Симптоми пієлонефриту можуть відрізнятися, але в цілому вони включають:
- гострі або хронічні болі в попереку, які можуть поширюватися в бік або вниз черевною порожниною;
- висока температура тіла, що супроводжується ознобом та лихоманкою;
- часте та хворобливе сечовипускання;
- неспецифічні симптоми: слабкість, стомлюваність, втрата апетиту;
- зміни в сечі (каламутність, наявність крові або гнійних домішок).
Гострий пієлонефрит починається раптово з підвищення до 39-40°С. Пієлонефрит супроводжується рясним потовиділенням, втратою апетиту, слабкістю, головним болем, а іноді – нудотою та блюванням. Тупі болі в ділянці нирок різної сили, частіше односторонні, з’являються разом з підвищенням температури. Гострий пієлонефрит проявляється зміною кольору сечі – стає каламутною або набуває червонуватий відтінок.
Часто хронічний пієлонефрит є наслідком недолікованої гострої форми захворювання. Симптоми хронічного пієлонефриту можуть бути відсутніми. Іноді патологія виявляється випадково під час аналізу сечі. У пацієнтів можуть бути скарги на слабкість, втрату апетиту, головний біль та часте сечовипускання. Також зустрічаються симптоми пієлонефриту у вигляді тупого, ниючого болю в ділянці нирок, що посилюється в холодну погоду. Симптоми пієлонефриту ужінок та чоловіків у період загострення можуть збігатися з клінічною картиною гострої форми захворювання.
Діагностика пієлонефриту
Діагностика пієлонефриту ґрунтується на аналізі скарг, анамнезу, клінічного огляду, лабораторних та інструментальних досліджень. Гострий пієлонефрит проявляється характерними симптомами та супроводжується яскраво вираженою клінічною картиною.
Серед лабораторних методів дослідження при пієлонефриті найбільш важливими є загальний та біохімічний аналізи сечі, бактеріологічне дослідження сечі, загальний аналіз крові, визначення рівня креатиніну та сечовини в крові.
Серед інструментальних методів діагностики пієлонефриту найбільш інформативними вважаються ультразвукове дослідження нирок, рентгенографія сечоводів та нирок, комп’ютерна томографія або магнітно-резонансна томографія. Ці методи дають змогу оцінити структуру, розмір, форму, положення, функцію нирок, наявність каменів, пухлин, гнійних вогнищ, аномалій розвитку, порушень відтоку сечі та інших патологічних змін.
