Синдром Дресслера — це ускладнення, яке може виникнути через кілька тижнів після інфаркту, операції чи травми серця. Воно пов’язане з тим, що імунна система починає атакувати оболонки серця, плевру, легені чи суглоби, викликаючи запалення.
Причини синдрому Дресслера
Причина синдрому Дресслера – збій у роботі імунної системи після ушкодження серця. Коли при інфаркті, операції чи травмі руйнуються клітини міокарда, їх білки потрапляють у кров. Організм сприймає ці білки як чужорідні і запускає вироблення антитіл . Далі — класична аутоімунна атака: імунні комплекси осідають на перикарді, плеврі, іноді в легені та суглобах, провокуючи запалення. По суті тіло починає боротися не з хворобою, а з самим собою.
Виділяють два типи синдрому за часом виникнення:
- Ранній постінфарктний перикардит розвивається зазвичай на 2-4 добу після інфаркту міокарда. Його причина — пряме подразнення та запалення перикарда через близькість вогнища некрозу. Цей варіант не відноситься до діагнозу синдром Дресслера , оскільки він не пов’язаний з аутоімунним запаленням .
- Пізній постінфарктний синдром Дресслера з’являється через 1-8 тижнів після інфаркту, операції або травми серця. Тут вже провідним механізмом є аутоімунна реакція організму на білки зруйнованих клітин міокарда, що визначає власне синдром Дресслера .
Клінічна картина
Симптоми зазвичай з’являються через кілька тижнів після інфаркту, операції чи травми серця та розвиваються поступово.
Загальні прояви: підвищення температури (часто до 38-39 ° C), слабкість, нічна пітливість, втрата апетиту.- Болі в грудях: колючі або давлячі, посилюються при глибокому вдиху, кашлі, русі, зменшуються в положенні сидячи з нахилом уперед.
- Вторинний перикардит: шум тертя перикарда при аускультації, задишка, іноді – ознаки випоту в порожнину перикарда.
- Плеврит: біль при диханні, сухий кашель, задишка; при перикардіальному випоті – ослаблене дихання на стороні ураження.
- Пневмоніт: кашель із невеликою кількістю мокротиння, ділянки запалення на рентгені.
- Артрит: болючість і набряк великих суглобів (частіше колінних, плечових).
Для синдрому характерне поєднання ураження перикарду з плевритом, пневмонітом чи артритом, що відрізняє його від ізольованих запальних процесів.
Як проводиться діагностика
Діагноз синдрому Дресслера ставлять насамперед щодо поєднання скарг та нещодавньої історії хвороби. Лікар уточнює, чи мав людину інфаркт, операцію чи травму серця в останні тижні, і коли саме з’явилися перші симптоми.
Під час огляду можуть вислуховуватись шум тертя перикарда, ослаблене дихання або шум тертя плеври. Якщо процес залучені суглоби, вони можуть бути припухлими і болючими.
Аналізи крові зазвичай показують ознаки запалення – підвищену ШОЕ, лейкоцитоз, високий рівень С-реактивного білка.
Щоб підтвердити діагноз та виключити повторний інфаркт або інші хвороби, роблять ЕКГ ( електрокардіографія ), УЗД серця та рентген грудної клітки . На ЕКГ іноді видно зниження вольтажу або зміни сегмента ST, на УЗД – рідина в порожнині перикарда, а рентген допомагає виявити плевральний випіт чи запалення легень.
У Запорізькій обласній клінічній лікарні (ЗОКБ) такі пацієнти проходять обстеження за умов кардіологічного відділення. Тут є можливість виконати повний комплекс діагностичних процедур – від лабораторних аналізів та інструментальних досліджень до консультацій вузьких фахівців, що дозволяє швидко підтвердити діагноз та розпочати лікування.
Етапи лікування
Терапія синдрому Дресслера – це протизапальне лікування, яке спрямоване на зняття запалення та полегшення симптомів. Найчастіше починають з нестероїдних протизапальних препаратів, наприклад, аспірину або ібупрофену. Вони зменшують біль, знижують температуру та допомагають швидше прибрати запалення. Якщо цього недостатньо або хвороба протікає тяжко, можуть призначити кортикостероїди , такі як преднізолон. Щоб зменшити ризик повторних загострень, іноді застосовують колхіцин.
При великій кількості рідини навколо серця або плевральної порожнини може знадобитися пункція – видалення випоту за допомогою голки. Все це проводиться під контролем УЗД та в умовах стаціонару.
У Запорізькій обласній клінічній лікарні (ЗОКБ) лікування таких пацієнтів проводять у кардіологічному відділенні спільно з лікарями функціональної діагностики та, за необхідності, торакальними хірургами. Тут можна не тільки підібрати оптимальну медикаментозну терапію, але й виконати малоінвазивні процедури для видалення рідини, що прискорює відновлення та знижує ризик ускладнень.
Прогноз
Прогноз при синдромі Дресслера у більшості випадків сприятливий, особливо якщо захворювання виявлено рано та розпочато лікування. Симптоми зазвичай йдуть протягом кількох тижнів, а за правильно підібраної терапії вдається уникнути серйозних ускладнень.
Проте у деяких пацієнтів можливі рецидиви – повторна поява запалення через місяці чи навіть роки. Рідко трапляються важкі наслідки, такі як констриктивний чи тампонада серця.
У Запорізькій обласній клінічній лікарні (ЗОКЛ) пацієнтів після виписки ставлять на диспансерне спостереження у кардіологічному відділенні. Регулярні огляди, контроль ЕКГ та УЗД серця дозволяють вчасно помітити повернення симптомів та скоригувати лікування, щоб зберегти гарну якість життя.
Профілактика
Профілактика синдрому Дресслера зводиться до уважного спостереження за пацієнтом у перші тижні та місяці після інфаркту, операції чи травми серця. Важливо вчасно виявляти та лікувати запальні ускладнення, не перевантажувати серце фізично та поступово повертатися до звичайної активності.
Підтримка імунної системи, контроль рівня холестерину, тиску та цукру в крові, відмова від куріння та алкоголю знижують ризик ускладнень. Пацієнту варто відразу повідомляти лікаря про будь-який новий біль у грудях, задишку або підвищення температури.
У Запорізькій обласній клінічній лікарні (ЗОКЛ) профілактика розпочинається ще під час лікування основного захворювання. Пацієнтів навчають розпізнавати тривожні ознаки, проводять планові обстеження, а після виписки забезпечують спостереження в кардіологічному кабінеті, що допомагає запобігти розвитку або рецидиву такого захворювання як синдром Дресслера .
