Везикуліт (сперматоцистит) – це запалення насіннєвих бульбашок (везикул), що знаходяться по обидва боки від простати. Функція везикул полягає у секреції сперми (переважно – її рідкої частини) та зберіганні ферментів. Везикуліт може бути виражений в одній із двох форм: гострий або хронічний. Найчастіше патологія проявляється як наслідок запалення, рідше – виступає як первинне захворювання.
Причини розвитку везикуліту
Везикуліт розвивається через такі причини:
- інфекції, що передаються статевим шляхом (гонорея, трихомоноз, хламідіоз, мікоплазмоз, сифіліс);
- на фоні простатиту й уретриту;
- наявність інших запальних процесів, у яких інфекція поширюється організмом через кров (наприклад, захворювання ЛОР-органів);
- зменшення тонусу насіннєвих бульбашок;
- розширення гемороїдальних вен тощо.
Спровокувати везикуліт можуть неправильний спосіб життя, сидяча робота (наслідок – застій крові), переохолодження, зниження захисних функцій організму (імунітету), шкідливі звички, наслідки травм механічного чи іншого характеру. Негативний вплив має і статева активність або, навпаки, тривала помірність, часта мастурбація, переривання інтимної близькості.
Симптоми везикуліту
Інфекційне захворювання проявляється у вигляді наступних симптомів:
- біль в області паху, малого таза, попереку та крижової кістки;
- спазми під час спорожнення сечового міхура чи кишківника;
- наявність слизу, гною або крові у насінній рідині;
- підвищення температури тіла до 38-39 °С;
- загальна інтоксикація організму, часті головні болі;
- утруднене та хворобливе сечовипускання;
- погіршення якості статевого життя (зниження лібідо, відсутність потенції та приємних відчуттів під час оргазму, хвороблива еякуляція);
- часті випадки мимовільного сім’явипорскування.
Увага! За відсутності лікування у чоловіків везикуліт може призвести до ускладнень: погіршення якості та швидкості руху сперматозоїдів, розвиток еректильної дисфункції, формування кіст, абсцесів, безпліддя.
Як діагностувати захворювання?
Діагностика захворювань сечостатевої системи чоловіка, включаючи везикуліт, відбувається на зустрічі зі спеціалістом. Лікар-уролог проводить огляд, збирає анамнез, за необхідності – оцінює результати ректального обстеження.
Далі пацієнту призначаються лабораторні методи дослідження: загальні аналізи крові, сечі та сперми, оцінка секрету насіннєвих бульбашок на наявність гною та крові (за допомогою спеціального ізотонічного розчину). Додатково виконується спермограма та везикулографія – рентген ураженої області за допомогою введення всередину контрастної речовини. Ознаки везикуліту на УЗД, КТ та МРТ також дають чітку картину розвитку захворювання (рівень збільшення везикул, їхня структуру, потовщення стін, зміна слизової оболонки тощо).
Методи лікування
Лікування везикуліту залежить від причини захворювання.
Медикаментозне лікування полягає у прийманні ферментів, імуномодуляторів, антибактеріальних і нестероїдних препаратів, які діють на запальний процес. Для поліпшення процесу кровообігу призначаються флеботоніки, зниження ознак обструктивного розладу – адреноблокатори.
Як фізіотерапію позитивний ефект мають УВЧ, лазер, магніт, масаж передміхурової залози, рефлексотерапія, лікувальна фізкультура, електрофорез. У комплексі перелічені процедури зміцнюють імунітет, стимулюють процес регенерації клітин і прискорюють одужання. Пацієнт відчуває поліпшення самопочуття.
Крім цього, це урологічне захворювання лікується оперативним шляхом:
- пункція насіннєвих бульбашок для їхнього подальшого дренування;
- везикулотомія – резекція органу для видалення його вмісту (гною);
- везикулектомія – повне видалення насіннєвих бульбашок (проводиться при запущених випадках, коли інша терапія не дає результату).
Фахівці Запорізької обласної клінічної лікарні гарантують якісне лікування везикуліту, незалежно від форми та стадії розвитку захворювання. Наші фахівці індивідуально підберуть тактику лікування патології, виходячи з особливостей організму пацієнта та результатів діагностики.
Довірте лікування везикуліту у Запоріжжі нашим урологам, які точно знають про те, як повернути пацієнтам якість життя!
Везикуліт (сперматоцистит) – це запалення насіннєвих бульбашок (везикул), які знаходяться по обидва боки від простати. Функція везикул полягає у секреції сперми (переважно – її рідкої частини) та зберіганні ферментів. Везикуліт може бути виражений в одній із двох форм: гострий або хронічний. Найчастіше патологія проявляється як наслідок запалення, рідше – виступає як первинне захворювання.
Везикуліт розвивається через:
· інфекції, що передаються статевим шляхом (гонорея, трихомоноз, хламідіоз, мікоплазмоз, сифіліс);
· на фоні простатиту й уретриту;
· наявності інших запальних процесів, у яких інфекція поширюється організмом через кров (наприклад, захворювання ЛОР-органів);
· зменшення тонусу насіннєвих бульбашок;
· розширення гемороїдальних вен тощо.
Спровокувати везикуліт можуть неправильний спосіб життя, сидяча робота (наслідок – застій крові), переохолодження, зниження захисних функцій організму (імунітету), шкідливі звички, наслідки травм механічного чи іншого характеру. Негативний вплив має статева активність або, навпаки, тривала помірність, часта мастурбація, переривання інтимної близькості.
Інфекційне захворювання проявляється у вигляді наступних симптомів:
· біль у ділянці паху, малого таза, попереку та крижової кістки;
· спазми під час спорожнення сечового міхура чи кишківника;
· наявність слизу, гною або крові у насінній рідині;
· підвищення температури тіла до 38-39 °С;
· загальна інтоксикація організму, часті головні болі;
· утруднене та хворобливе сечовипускання;
· погіршення якості статевого життя (зниження лібідо, відсутність потенції та приємних відчуттів під час оргазму, хвороблива еякуляція);
· часті випадки мимовільного сім’явипорскування.
Діагностика захворювань у сечостатевій системі чоловіка, включаючи везикуліт, відбувається на прийомі у спеціаліста. Уролог проводить огляд, збирає анамнез, у разі потреби – оцінює результати ректального обстеження.
Пацієнту призначаються лабораторні методи дослідження: загальні аналізи крові, сечі та сперми, оцінка секрету насіннєвих бульбашок на наявність гною та крові (за допомогою спеціального ізотонічного розчину). Додатково виконується спермограма та везикулографія – рентген ураженої області за допомогою введення всередину контрастної речовини. Ознаки везикуліту на УЗД, КТ і МРТ також дають чітку картину розвитку захворювання (ступінь збільшення везикул, їхня структура, потовщення стінок, зміна слизової оболонки тощо).
Лікування везикуліту безпосередньо залежить від причини захворювання.
Медикаментозне лікування полягає у прийманні ферментів, імуномодуляторів, антибактеріальних і нестероїдних препаратів, які діють на запальний процес. Для поліпшення процесу кровообігу призначаються флеботоніки, зниження ознак обструктивного розладу – адреноблокатори.
Позитивний ефект мають УВЧ, лазер, магніт, масаж передміхурової залози, рефлексотерапія, лікувальна фізкультура, електрофорез. Перераховані вище процедури зміцнюють імунітет, стимулюють процес регенерації клітин і прискорюють одужання. Пацієнт одразу відчуває поліпшення самопочуття.
Крім цього, це урологічне захворювання лікується оперативним шляхом:
· пункція насіннєвих бульбашок для подальшого дренування;
· везикулотомія – резекція органу для видалення його вмісту (гною);
· везикулектомія – повне видалення насіннєвих бульбашок (проводиться при запущених випадках, коли інша терапія не дає результату).