Перелом може призвести до скорочення кінцівки, деформації кісток, проблем зі структурою суглобів, через які з’являється не тільки кульгавість, а ще – перерозподіл навантаження на хребет та інші суглоби, що, своєю чергою, призводить до артриту суглобів. Посттравматичні деформації кісток можуть призвести до втрати працездатності та можливості пересуватися, і, як наслідок, до інвалідності.
Деформація кісток – це група вроджених і набутих патологічних станів, які супроводжуються змінами довжини, форми й осі кінцівок. Із зовнішніми ознаками деформації спостерігається порушення функцій опорно-рухової системи. Однак діагноз ставиться на підставі симптомів, результатів рентгенографії, КТ, МРТ та інших досліджень. Лікування передбачається консервативне та (або) оперативне. Тактика залежить від причин і виразності деформації кісток, а також – від ступеня функціональних порушень.
Причини деформації кісток:
- травми кісток і суглобів (діафізарні переломи). Ймовірність утворення та розвитку посттравматичної деформації висока при навколо- та внутрішньо суглобових переломах, та при вивихах зі зміщенням;
- травми м’яких тканин. Деформації кісток виникають після опіків, а також після ран з дефектом м’яких тканин і з пошкодженням нервів;
- вроджені аномалії (гіпоплазії та аплазії кісток, вроджені вивихи та підвивихи суглобів, вроджені порушення функції росткових зон). Найбільш поширеною причиною розвитку деформацій кісток, зумовлених вродженими вадами розвитку, є дисплазія кульшового суглоба;
- гнійні процеси (посттравматичний остеомієліт (у дорослих), у дітей – гематогенний остеомієліт; гнійний артрит травматичного чи не травматичного генезу);
- доброякісні та злоякісні новоутворення. Деформація кінцівки розвивається через патологічний процес у хрящовій або кістковій тканині, може бути результатом лікування (наприклад, після резекції ділянки кістки). Форма кінцівки порушується завдяки м’ягкотканинному компоненту (через слоновість), що обумовлено видаленням або опроміненням реґіонарних лімфатичних вузлів при злоякісних пухлинах;
- хвороби кістково-м’язової системи (через множинну екзостозну хондродисплазію, хвороби Олье (енхондроматоз), ахондроплазію, хвороби Блаунта, хвороби Педжета (деформувальний остоз), хвороби Турена-Соланта-Голея (генералізований гіперостоз);
- системні захворювання сполучної тканини (ревматоїдний артрит, склеродермія, синдром Шегрена, рецидивуючий поліхондрит);
- специфічні захворювання (третинний сифіліс (через прогресивний параліч або гуммозне ураження кісток і суглобів), вроджений сифіліс і кістково-суглобовий туберкульоз);
- дегенеративно-дистрофічні захворювання суглобів (первинні та вторинні артрози). Найчастіше клінічно значущі деформації кісток спостерігаються при гонартрозі та коксартрозі.
Деформації кісток кінцівок розвиваються через парези, паралічі, рахіт і деякі ендокринні захворювання.
До основних причин неправильно зрощених переломів відносять:
- інтерпозицію – розташування м’яких тканин у зоні перелому;
- неправильну фіксацію кісткових фрагментів;
- скорочення терміну іммобілізації, що необхідне для повноцінного зрощування кісток;
- раннє механічне навантаження при незміцнілій кістковій мозолі;
- не зіставлений перелом;
- надмірне навантаження.
Залежно від форми та функції кістки, неправильно зрощені переломи поділяються на такі види:
- без порушення форми та функції (оперативному лікуванню не підлягають);
- без порушення функції, форма – порушена (хірургічне втручання – за бажанням пацієнта);
- порушення форми та функції після діафізарних, внутрішньо суглобових переломів з різними видами усунення, з укороченням (необхідна операція).
Види деформацій кісток кінцівок:
Укорочення
Ступінь функціональних порушень при скороченні кінцівки залежить від локалізації деформації. Верхня кінцівка практично повністю зберігає функції при укороченні до 8 см. Іноді спостерігається гіпертрофія м’язів здорової кінцівки через її переважне використання.
Функції нижньої кінцівки страждають і при незначному укороченні (3 і більше см) – утруднення при опорі та ходьбі. Скорочення нижньої кінцівки призводить до вторинних деформацій у суглобах і здорової кінцівки. Через зміщення центру тяжкості та порушення постави виникають патологічні зміни у хребті. Наслідок одностороннього укорочення – ранній остеохондроз та важкі артрози суглобів обох нижніх кінцівок. Якщо використовувати тростину, можливий розвиток артрозу плечового суглоба.
Методики виявлення укорочення:
- візуальне порівняння;
- вимірювання з використанням сантиметрової стрічки;
- порівняльний аналіз результатів рентгенологічного дослідження, КТ і МРТ.
Види укорочення:
- істинне (виникають через органічні зміни одного чи кількох сегментів);
- уявне (через вимушене згинання у суглобі, що зумовлене патологічним процесом);
- відносне (порушення взаємного розташування сусідніх сегментів кінцівки; виникає при вивихах, переломах і внутрішньо суглобових переломах).
Показання для вирівнювання кінцівок – укорочення на 3 і більше см. Головне завдання травматолога – попередження вторинних змін у суглобах і хребті. Найбільш ефективним є компресійно-дистракційний метод. Подовження нижньої кінцівки виконується гомілкою чи стегном. Іноді подовжують і два сегменти.
Хірургічне втручання показане пацієнтам з одностороннім вродженим або з придбаним укороченням однієї кінцівки. Операцію з косметичною метою проводять у людей із симетричним укороченням.
Викривлення
Розвивається з укороченням або окремо (буває одно- та двостороннім). Причина односторонньої деформації кінцівки – відсутність репозиції, недостатня репозиція або вторинне усунення уламків при переломах із кутовим усуненням. Також одностороннє викривлення спостерігається при аномаліях розвитку кінцівки.
Двостороннє розвивається при вроджених пороках розвитку і при ряді супутніх захворювань (вальгусне викривлення гомілок при рахіті та шаблевидні гомілки при пізньому вродженому сифілісі).
Виразність одностороннього викривлення проводиться за допомогою порівняння зі здоровою кінцівкою. При двосторонній – орієнтуються на фізіологічні показники пацієнта.
Тактика лікування залежить від причин і ступеня деформації кінцівок. При посттравматичному викривленні показана хірургічна операція (коригувальна остеотомія). При вроджених дефектах на початковому етапі застосовується консервативна терапія:
- носіння спецвзуття;
- використання ортезів;
- ЛФК;
- фіксувальні та коригувальні апарати;
- гіпсові пов’язки тощо.
Хірургічне втручання потрібне при неефективності консервативних заходів.
Діагностика деформації кісток
Важливу роль має зовнішній огляд пацієнта, який проводиться за певним алгоритмом. При візуальному дослідженні кінцівок особливу увагу звертають на наявність кісткових випинань, набряку м’яких тканин, симетричність м’язів, крововиливів і різних змін на шкірі; на наявність чи відсутність болю при пальпації.
Огляд суглобів включає оцінку їхньої функціональності, визначення рухливості, виявлення контрактур і набряку. При дослідженні дистальних відділів кінцівок (стоп і кистей) визначають їхнє відхилення від нормального фізіологічного становища.
При аналізі працездатності тазостегнового суглоба, недоступного для прямого візуального огляду, спираються на непрямі ознаки деформації кінцівки: обмеження рухливості, скорочення кінцівки тощо.
Для більш точної оцінки деформації кісток кінцівок використовують радіологічні методи дослідження:
- рентген;
- КТ;
- МРТ.
Деякі клінічні випадки вимагають порівняльних досліджень аналогічних сегментів (порівняльна рентгенографія тазостегнових суглобів при підозрі на дисплазію). Залежно від причин розвитку деформації кінцівок, призначаються консультації фахівців інших напрямів (невролог, нейрохірург, ревматолог, ендокринолог та інші).
Корекція деформацій кісток
Лікування неправильно зрощених переломів і деформацій кісток проводиться лише хірургічним шляхом. Вибір методу залежить від місця та характеру ушкодження, від його давності та розвитку ускладнень.
Переломи середньої частини трубчастої кістки (діафіза) лікуються за допомогою репозиції із внутрішньо кістковим остеосинтезом. Якщо травма отримана нещодавно, уламки кістки з’єднуються та скріплюються металевим штифтом. Якщо травма була отримана давно, зі значним зміщенням і деформацією уламків, виконується остеотомія та видалення ураженої ділянки кістки. Перелом суглоба вимагає висічення ушкодженої тканини та кісткової пластики.
Корекція деформації кісток – це процедура, під час якої випрямляються деформовані кістки, що досягається різними способами:
- Під час хірургічного втручання (одномоментна корекція);
- Після проведення операції (поступово).
Методи оперативного втручання
В арсеналі травматологів обласної лікарні Запоріжжя є кілька методів лікування деформації кісток:
- методики інтрамедулярного остеосинтезу із застосуванням металевих штифтів зі сплавів титану;
- використання пластин з кутовою стабільністю;
- позавогнищевий остеосинтез апаратами зовнішньої фіксації, що дозволяє усувати деформації будь-якої складності, а також – стабільно фіксувати фрагменти при збереженні активної функції суміжних суглобів.
Одномоментна хірургічна корекція деформації
Під час хірургічного втручання кістка перетинається (процедура перетину кістки називається «остеотомією»). Утворюються два окремі кісткові фрагменти, що встановлюються у правильне положення. Щоб утримати їх у правильному положенні до їхнього зрощення, встановлюється металевий фіксатор (пластина або стрижень). Після загоєння фіксатор видаляється.
Принципи лікування деформацій кісток в обласній лікарні Запоріжжя:
- малоінвазивна репозиція кісткових уламків;
- стабільна фіксація кісткових уламків;
- збереження кровопостачання кісткових уламків для кращого зрощення;
- рання мобілізація (відновлення рухів) травмованої (деформованої) кінцівки та пацієнта взагалі.
Хірургічна корекція неправильно зрощених переломів в обласній лікарні Запоріжжя проводиться після повноцінного обстеження та виключення протипоказань. Втручання проводяться під реґіонарною анестезією. Тяжкі випадки вимагають поетапного оперативного лікування.
Наші спеціалісти працюють за допомогою найновішого спеціального обладнання експертного класу, використовуючи безпечні гіпоалергенні матеріали. Після втручання пацієнт реабілітується у комфортабельній палаті відділення травматології під наглядом лікарів і досвідченого медичного персоналу.
Звернувшись до спеціалістів до обласної лікарні Запоріжжя, ви не станете людиною з обмеженими можливостями. Ми допоможемо у вирішенні найскладніших ситуацій, повернемо колишню активність та якість життя!
