Міокардит – це осередкове чи поширене (дифузне) запалення міокарда (серцевого м’яза), що викликається вірусною інфекцією, є наслідком бактеріального чи грибкового ураження, результатом алкоголізму та (або) наркоманії.
Справжню поширеність міокардиту визначити досить складно, тому що найчастіше запалення м’яза серця протікає без яскравих симптомів і закінчується одужанням.
Запалення серцевого м’яза притаманне для будь-якого віку; наздоганяє і чоловіків, і жінок. Міокардит зустрічається у дітей. За статистикою кардіологів ЗОКЛ, частіше до відділення з міокардитом звертаються люди репродуктивного віку (до 40 років).
Причини виникнення міокардиту
Причини виникнення та розвитку інфекційного міокардиту:
- вірусні інфекції, серед яких найбільш відомими є: вірус Коксакі, віруси грипу А і В, кір і краснуха, гепатит В, інфекційний мононуклеоз;
- бактеріальні інфекції (стафілококова, стрептококова та дифтеритична);
- гриби: кандиди, збудники аспергільозу;
- паразити (трипаносоми та токсоплазми, для прикладу).
Неінфекційні фактори:
- тривале вживання певного ряду медикаментів (антибіотики, сульфаніламіди);
- наркоманія;
- опіки хімічними речовинами;
- вплив радіації;
- патології сполучної тканини (ревматоїдний артрит і ревматизм, системні васкуліти, неспецифічний виразковий коліт, системний червоний вовчак);
- гіперфункція щитоподібної залози (гіпотиреоїдизм);
- порушення функції нирок;
- наслідки вакцин і сироваток.
Запалення інфекційного та неінфекційного характеру, так чи інакше, однаково вражають серцевий м’яз: розвиваються набряк міокарда та недостатність кровообігу в організмі.
Види міокардиту:
- гострий міокардит;
- хронічний міокардит.
Також виділяють:
- інфекційний міокардит – це своєрідний «лідер» за кількістю випадків виявлення патології. Більш ніж половина загальної кількості запалень серцевого м’яза становить ця форма міокардиту.
Інфекційний міокардит часто має гострий або підгострий характер (іноді – рецидивний). Хронічна форма зустрічається рідше;
- алергічний міокардит – це реакція на вакцинацію, введення сироваток, антибіотики та інші медикаменти. Інкубаційний період не перевищує дві доби з моменту, коли збудник потрапив до організму;
- патологія нез’ясованої природи (міокардит Абрамова-Фідлера);
- ревматичний міокардит – це прояв ревматизму (системного запального процесу сполучної тканини, який зазвичай локалізується у серці).
Неінфекційний міокардит зазвичай перетворюється на хронічну форму міокардиту, що прогресує, з ускладненнями: серцева недостатність, порушення ритму серця, тромбоз, інфаркт.
Міокардит у дітей розвивається з тих самих причин, що й у дорослих. Нерідко причиною виникнення та розвитку міокардиту у дітей є інфекція у хронічній формі.
Слід зазначити, що класифікація міокардиту – досить велика тема. Для прикладу, кардіологи, виходячи з патогенезу хвороби та динаміки розвитку/прояву симптомів, виділили такі групи міокардитів:
- інфекційні або інфекційно-токсичні: грипозний міокардит, дифтеритичний; міокардит при вірусі Коксакі, при скарлатині;
- обмінні міокардити виникають при ендокринних патологіях і при гормональних порушеннях;
- токсичні міокардити (на тлі алкогольного отруєння);
- різноманітні імуноалергічні міокардити (сироваткові, трансплантаційні, лікарські, інфекційно-алергічні, наприклад);
- ураження міокарда на фоні системних патологій (системний червоний вовчак, для прикладу);
- ідіопатичні міокардити (етіологія патології невідома).
Симптоми міокардиту
Симптоматика запалення серцевого м’яза змінюється в залежності від причини та тяжкості патології. Легка форма патології безсимптомна або маскується під вірусну інфекцію. Для тяжких форм характерні ознаки серцевої недостатності.
Симптоми міокардиту:
- болі у грудях, що «віддають» у ліву руку;
- прискорені пульс і серцебиття (схоже на напад), серцева аритмія;
- зниження артеріального тиску;
- задишка при фізичних навантаженнях та у спокійному стані;
- набряки кісточок і стоп;
- стомлюваність;
- синюшність і (або) блідість шкірного покриву;
- підвищена пітливість.
Прояви інфекції при міокардиті:
- постійна слабкість;
- лихоманка;
- надмірна пітливість;
- головні болі;
- болі у ділянці суглобів і м’язів;
- діарея.
Симптоми гострої форми міокардиту при легкій течії патології:
- тахікардія;
- задишка;
- зміни на ЕКГ;
- кардіалгія (больові відчуття у серці).
Симптоми важкої форми міокардиту:
- дилатація камер серця (збільшення розмірів серця);
- слабкість, стомлюваність;
- серцева недостатність;
- задишка;
- набряки нижніх кінцівок.
Діагностика міокардиту в обласній клінічній лікарні Запоріжжя
Діагностика міокардиту – це досить складний процес через подібність клінічної картини з іншими патологіями. Діагноз «міокардит» ставиться, виходячи з результатів інструментальних і лабораторних досліджень. При підозрі на інфекційну природу міокардиту проводиться дослідження крові на певні віруси, бактеріальні чи грибкові інфекції.
Обсяги методів обстеження визначає лікар на підставі індивідуальних особливостей пацієнта та проявів інфекційного процесу. Найчастіше вирішальним у постановці точного діагнозу є біопсія міокарда.
Лабораторні дослідження:
- загальний клінічний і біохімічний аналізи крові;
- аналізи сечі;
- ехокардіографія (УЗД серця) дозволяє оцінити розміри та роботу серця, а також – виключити інші захворювання з подібними симптомами;
- електрокардіографія (ЕКГ) – можливість зафіксувати зміни частоти серцевих скорочень, порушення ритму та серцевої провідності;
- комп’ютерна томографія (КТ);
- МРТ проводиться, аби візуалізувати положення та розміри серця, форму та структуру міокарда;
- біопсія міокарда – це процедура, коли за допомогою спеціального інструменту беруться фрагменти серцевого м’яза для дослідження мікроскопом. За наявності міокардиту помітні ознаки запалення та набряку у м’язовій тканині, а також – уражені тканини міокарда;
- коронарокардіографія (рентген контрастна речовина вводиться у судини серця за допомогою спеціальних катетерів). Процедура потрібна для виключення ішемічної хвороби серця.
Лікування міокардиту
Тактика лікування міокардиту залежить від причини патології та її стадії.
Міокардит легкої форми специфічного лікування не вимагає (показані помірні фізичні навантаження). Ускладнені форми патології вимагають від методики лікування відновлення «здорової» роботи серця та корекції імунних порушень. При тяжких формах серцевої недостатності та при затиканні судин тромбами потрібне хірургічне втручання.
Медикаментозне лікування міокардиту включає:
- антибіотики (підтвердження бактеріальної природи запалення серця).
Увага! Антибактеріальні засоби при міокардиті призначаються лише лікарем з урахуванням основного захворювання пацієнта. Необхідно проводити санацію – лікувально-профілактичні заходи для оздоровлення організму – хронічних вогнищ інфекції, що позитивно впливає на одужання;
- стероїдні гормони (для придушення аутоімунної реакції);
- препарати, що знижують артеріальний тиск і впливають на частоту серцевих скорочень;
- сечогінні медикаменти необхідні для зменшення набряків.
Лікування міокардиту передбачає:
- запобігання незворотному розширенню камер серця;
- зниження ризику розвитку хронічної серцевої недостатності
Тяжкі випадки міокардиту, пов’язані з розвитком хронічної серцевої недостатності, вимагають встановлення кардіостимулятора.
Хірургічне втручання при міокардиті показане хворим зі значними порушеннями серцевого ритму, що не піддаються медикаментозному лікуванню. Пацієнтам імплантується зовнішній водій ритму. Генеруючи «здорову» частоту скорочень міокарда, він сприяє скороченню серцевого м’яза, що забезпечує нормальний кровообіг в організмі.
Для профілактики виникнення та розвитку міокардиту, як і перикардиту (запалення тканинної оболонки серця – перикарда), потрібно регулярно відвідувати кардіолога Запорізької обласної клінічної лікарні. Специфічної профілактики проти цього захворювання немає.
Бережіть своє здоров’я!
