Сечокам’яна хвороба

Сечокам’яна хвороба (уролітіаз або СКХ) – це порушення обміну речовин, що призводить до формування каменів у різних відділах сечовивідних шляхів, переважно – у нирках і сечовому міхурі. Важливо вчасно діагностувати та якомога раніше почати лікування сечокам’яної хвороби, оскільки патологія ускладнюється нирковими кольками та може призвести до гострих запальних захворювань, коли пацієнт потребує невідкладних лікарської допомоги та госпіталізації.

Серед урологічних захворювань ця патологія займає третє місце та може виникнути у будь-якому віці. Найчастіше СКХ діагностується у людей 25-50 років. У дітей і літніх пацієнтів нерідко проявляються камені сечового міхура, у середнього та молодого покоління утворюються камені у нирках. За статистикою фахівців Запорізької обласної клінічної лікарні, СКХ у чоловіків зустрічається частіше, а сечокам’яна хвороба у жінок – рідше. Камені бувають великих розмірів (іноді займають і всю нирку, що значно ускладнює перебіг хвороби). Жителі мегаполісів хворіють активніше, що пов’язане з екологією та низькою якістю води.

Причини виникнення

Етіологія сечокам’яної хвороби остаточно не з’ясована. Запитання «Що саме спричиняє СКХ?» залишається відкритим. Основні фактори, що підвищують ризик виникнення та розвитку уролітіазу, – такі:

• вживання води з підвищеним вмістом солей кальцію;
• меню зі значною кількістю кислої, солоної, гострої та високобілкової їжі;
• надмірне вживання алкоголю;
• дефіцит вітамінів А та В;
• малорухливий спосіб життя, що призводить до порушення фосфорно-кальцієвого обміну;
• аномалії будови сечовидільної системи;
• запальні захворювання сечостатевого тракту;
• хронічні хвороби ШКТ;
• ендокринні захворювання, що супроводжуються порушенням обміну речовин;
• недостатнє споживання рідини, зневоднення організму.

Деякі зі згаданих вище причин можуть діяти комплексно, що залежить від конкретної ситуації. Важливо відзначити, що інфекції сечостатевої системи помітно стимулюють розвиток СКХ, тому що багато інфекційних агентів надають пряму дію на склад сечі, олужуючи її, що веде до формування кристалів і каміння. Будь-яке захворювання сечостатевої системи вимагає уваги та правильного лікування.

Які ознаки свідчать про наявність хвороби?

Сечокам’яна хвороба протікає по-різному. Деякі пацієнти можуть відчути прояви патології кілька разів, інші відчувають її рецидиви та страждають від загострень, треті ж схильні до затяжного перебігу СКХ (діагностується хронічне захворювання). Загальна симптоматика патології зводиться до порушень уродинаміки, зміни функцій нирок, наявності інфекцій сечовивідної системи.

Головний прояв СКХ – це ниркова колька (різкий, «нападний» біль, який практично неможливо терпіти) або тупий біль у поперековому відділі, у ділянці сечового міхура. Біль не залежить від положення тіла, може бути інтермітувальним або постійним. Локалізація обумовлена ​​розміром каменю та його місцеперебуванням. До симптомів додаються:

• нудота та напади блювання на тлі болю;
• хворобливе сечовипускання, прискорене, з малим виділенням сечі;
• якщо камінь перекриває сечовод, з’являється неможливість сечовиділення;
• оксалати у сечі та помутніння рідини (у поодиноких випадках у сечі можуть з’явитися кров’яні частки);
• здуття живота;
• підвищені слабкість і стомлюваність;
• озноб і підвищення температури тіла;
• підвищення артеріального тиску.

Якщо виявлено симптоми СКХ, лікуватися самостійно вкрай небезпечно. Не треба терпіти біль – викликайте швидку допомогу. Річ у тім, що камені, розмір яких – менш ніж 0,6 см, часто відходять самостійно (бажано під наглядом лікаря). Великі утворення мимовільно не виходять, а можуть спричинити пошкодження та загибель нирки. За наявності тупого болю не треба нехтувати допомогою фахівців – запишіться на консультацію до уролога та пройдіть обстеження.

Види захворювання та класифікація каменів

Залежно від локалізації каменю в органах сечовивідної системи сечокам’яна хвороба нирок класифікується на такі види:

• нефролітіаз (камені утворюються у нирках);
• уретеролітіаз (утворення каменів у сечоводах);
• цистолітіаз (наявність утворень у сечовому міхурі).

Конкременти можуть локалізуватися як у правій, так і в лівій нирці. Камені у двох нирках діагностують у 15-30% пацієнтів.

Хімічний склад каменю залежить від віку та способу життя пацієнта, його хронічних захворювань. Приблизно у половини людей формуються камені одного виду. Більш ніж у 75% випадків їхній склад включає неорганічні сполуки кальцію (карбонати, фосфати, оксалати). Солі магнію містяться у камінні у 5-10% пацієнтів, а похідні сечової кислоти – у 15%. Рідко зустрічаються білкові камені, що утворюються через порушення обміну амінокислот (до 1% випадків). Формуються і полімінеральні камені.

За розміром каміння бувають дрібними – так званий «пісок» (до 3 мм) і великими (до 15 см). Рідко каміння досягають і більших розмірів.

Діагностика та лікування сечокам’яної хвороби у Запоріжжі

Профілактикою, діагностикою та лікуванням сечокам’яної хвороби займаються фахівці відділення урології Запорізької обласної клінічної лікарні. Використання сучасних лікувальних методів і проведення щадних операцій дозволяють пацієнтам відділення швидко подолати хворобу та повернутися до звичайного життя. Кваліфіковану допомогу у нашому медичному закладі щороку отримують понад 1,5 тисячі пацієнтів із різноманітними урологічними проблемами.

Завдяки тому, що урологічне відділення знаходиться на базі багатопрофільної лікарні, пацієнти можуть в одному місці за короткий час пройти всі необхідні дослідження й отримати додаткові консультації від вузьких фахівців, оскільки симптоми СКХ можуть бути схожими на прояви інших патологій сечостатевої системи.

Консультація уролога – це перше, із чого починається діагностика сечокам’яної хвороби. Фахівець збирає анамнез, оглядає пацієнта й аналізує його скарги. Важливо виключити інші патології із подібними симптомами (гострий холецистит, апендицит, вагітність, жовчнокам’яна або виразкова хвороба, наприклад). Для встановлення точного діагнозу призначаються такі дослідження:

• загальний аналіз сечі;
• лабораторні аналізи крові (клінічний і біохімічний);
• УЗД сечового міхура та нирок;
• комп’ютерна томографія;
• екскреторна урографія;
• радіоізотопна нефросцинтиграфія.

Якщо пацієнт потрапив до медичного закладу із гострим болем, то перше завдання лікаря – зняти напад ниркової кольки та провести діагностику. На підставі отриманої інформації уролог ставить діагноз і визначає подальшу тактику лікування СКХ нирок. Вона залежить від розмірів і локалізації каменю, від прохідності сечових шляхів і функцій нирок, загального стану пацієнта та супутніх захворювань.

Консервативне лікування

Консервативний метод лікування призначається пацієнтам, у яких розмір каменів становить до 3 мм у діаметрі («пісок»). Їм показані лікарські препарати, що здатні розчиняти ці конкременти, а також – дотримання дієти та питного режиму, проведення фізіотерапії. Якщо напад кольки спровокував запальний процес, проводиться антибактеріальна терапія.

Якщо камінь – понад 3 мм, є виражений больовий синдром, патологія супроводжується ускладненнями та частими запаленнями, то пацієнту призначається оперативне лікування сечокам’яної хвороби, головне завдання якого – видалення каменів із нирок, сечоводу або сечового міхура.

Хірургічне лікування

Хірурги-урологи Запорізької обласної клінічної лікарні віддають перевагу ефективним малоінвазивним методикам, видаляючи каміння за допомогою ендоскопічного або лапароскопічного втручання. Вид операції підбирається на основі стану пацієнта та характеристик конкрементів.

Суть ендоскопічної операції – це контактне дроблення каміння за допомогою спеціальних інструментів. Застосовуються такі ендоскопічні техніки:

• контактна цистолітотрипсія (видаляються конкременти із сечового міхура). На першому етапі камінь дробиться (літотрипсія). Потім – витягується (літоекстракція). Спосіб руйнування – механічний або лазерний, через канал цистоскопа;
• контактна уретеролітотрипсія (камені сечоводу). Втручання відбувається за допомогою уретероскопа (дроблення лазером);
• гнучка ретроградна нефролітотрипсія проводиться при ниркових каменях менш ніж 2 см;
• черезшкірна нефролітолапаксія проводиться за наявності каменів у чашечно-милковій області та тоді, коли є протипоказання до проведення інших видів втручання. Дроблення відбувається через малий прокол у нирці лазером або ультразвуком.

Лапароскопічні операції бувають:

• пієлолітотомія (видалення каменю з балії);
• нефролітотомія призначається за наявності великих каменів, які проблематично дістати через розріз у балії, тому втручання відбувається через ниркову паренхіму;
• уретеролітотомія – це операція на сечоводі із вилученням конкременту.

Увага! Жодна операція та жоден лікар не можуть гарантувати те, що камінь більше ніколи не утвориться. Запобігання рецидивам і профілактика вимагають комплексної терапії. Пацієнт повинен дотримуватися здорового способу життя, виконувати рекомендації лікарів і проходити планові огляди. Якщо ви зіткнулися із діагнозом «сечокам’яна хвороба» не на чутках або відчуваєте тривожні симптоми, рекомендуємо пройти діагностичне обстеження у Запорізькій обласній клінічній лікарні, а за наявності патології – комплексне лікування.