Псевдомембранозний коліт — це тяжке запальне захворювання товстого кишечника, яке розвивається на тлі дисбалансу мікрофлори і найчастіше пов’язане з прийомом антибіотиків. Дисбактеріоз та запалення слизової оболонки кишечника викликає бактерія Clostridium difficile. У важких випадках псевдомембранозний коліт може призвести до сильної інтоксикації, пошкодження стінок кишечника (аж до їх розриву), зневоднення та серйозних порушень обміну речовин, включаючи електролітні та білкові розлади.
Без своєчасного лікування можливий летальний кінець. Діагностикою та лікуванням захворювання займаються лікарі-проктологи та гастроентерологи.
Діагностика та лікування
Діагноз псевдомембранозний коліт ставить лікар-проктолог або гастроентеролог, ґрунтуючись на симптомах, історії хвороби (наприклад, прийом антибіотиків) та результатах обстежень.
Методи діагностики включають:
- Огляд пацієнта: лікар оцінює загальний стан, може виявити лихоманку, низький тиск, прискорене серцебиття, здуття та болючість живота.
- Аналіз крові: показує підвищений рівень лейкоцитів, що свідчить про запальний процес.
- Аналіз калу: виявляє домішки крові та слизу.
- Бактеріологічне дослідження калу дозволяє виявити Clostridium difficile.
- Ендоскопія (ректороманоскопія або колоноскопія): допомагає побачити характерні жовті нальоти (псевдомембрани) на слизовій оболонці кишечника.
- Рентген або черевної порожнини: призначають при підозрі на ускладнення, такі як токсичний мегаколон.
Ці методи допомагають точно визначити псевдомембранозний коліт та підібрати правильне лікування.
Лікування псевдомембранозного коліту
Основний метод лікування – консервативна терапія. У більшості випадків вдається обійтися без операції, але при тяжких ускладненнях може знадобитися хірургічне втручання.
Основні заходи лікування включають:
- скасування антибіотиків, які викликали захворювання;
- дієту з винятком жирної, гострої та грубої їжі;
- вживання великої кількості рідини для запобігання зневодненню.
Медикаментозне лікування:
- легка форма: для відновлення мікрофлори кишечника застосовують пробіотики (біфідо- та лактобактерії);
- середньоважка та важка форма: до пробіотиків призначають метронідазол, якщо метронідазол протипоказаний використовують ванкоміцин;
- при тяжкій формі: проводять інфузійну терапію (крапельниці) для відновлення водного та електролітного балансу, виведення токсинів та заповнення білків.
Якщо при захворюванні розвивається токсичний мегаколон, лікарі проводять операцію та видаляють пошкоджену частину кишечника. При розриві кишкової стінки (перфорації) потрібна термінова операція, коли хірург видаляє пошкоджену ділянку.
Особливості терапії у ЗОКЛ
У Запорізькій обласній клінічній лікарні лікування псевдомембранозного коліту проводиться відповідно до сучасних міжнародних стандартів і включає наступні підходи:
- використання високочутливих методів діагностики, таких як ПЛР виявлення токсинів C. difficile;
- індивідуальний підбір антибактеріальної терапії залежно від тяжкості пацієнта;
- застосування сучасних пробіотиків та препаратів для відновлення нормальної мікрофлори кишечника;
- тісна взаємодія гастроентерологів, інфекціоністів та хірургів для комплексного ведення пацієнтів.
Також у ЗОКЛ велика увага приділяється профілактиці псевдомембранозного коліту:
- раціональне застосування антибіотиків;
- дотримання санітарно-епідеміологічних норм у стаціонарі;
- навчання пацієнтів та медичного персоналу правилам профілактики захворювання.
Етіологія псевдомембранозного коліту
Псевдомембранозний коліт розвивається внаслідок порушення нормальної мікрофлори кишечника, що призводить до надмірного розмноження умовно-патогенних мікроорганізмів. У переважній більшості випадків захворювання викликається бактерією Clostridium difficile. Цей мікроорганізм продукує токсини, які ушкоджують слизову оболонку кишечника, викликаючи запалення та утворення характерних псевдомембран.
Чинники ризику розвитку патології:
- тривалий прийом антибіотиків (особливо широкого спектра дії, таких як кліндаміцин, цефалоспорини, фторхінолони);
- літній вік;
- хронічні захворювання кишківника;
- імунодефіцитні стани;
- тривале перебування у стаціонарі;
- безконтрольне використання антацидів;
- ракові захворювання;
- порушення імунної системи (у тому числі при СНІДі).
Як проявляється патологія?
Симптоми псевдомембранозного коліту залежить від тяжкості захворювання. За легкої форми виникають:
- пронос, переймоподібні болі в животі;
- водянистий стілець з домішкою слизу;
- підвищена температура, слабкість, біль голови, нудота, блювання.
Середня та важка форма характеризуються такими ознаками:
- діарея триває більше одного-двох тижнів;
- кал стає жовтуватим або зеленуватим, з домішками слизу та крові;
- зневоднення: слабкість, прискорений пульс, низький тиск, м’язові спазми, судоми, зменшення сечовипускання.
При тяжкій формі патології:
- стан швидко погіршується, з’являються сильний біль у животі;
- кров у калових масах;
- розвиток інтоксикації, висока температура (до 39 ° C і вище);
- збільшення живота та зниження частоти дефекацій;
- можливий розвиток мегаколону з розривом кишечнику та перитонітом.
До групи високого ризику розвитку псевдомембранозного коліту належать люди віком від 67 років і ті, хто регулярно приймає ліки, що блокують гістамінові рецептори.
У будь-якому випадку, при появі симптомів не займайтеся самолікуванням! Зверніться до спеціалістів Запорізької обласної клінічної лікарні для отримання кваліфікованої медичної допомоги.
Пациентка Горевая Д.: “Заметки о ЗОКБ и центре гастроэнтерологии”
