Синдроми дисфункції черепних нервів (ЧН) є однією з актуальних проблем у нейрохірургії та неврології. Захворюванням цієї групи характерно порушення функціонування одного або кількох із дванадцяти нервів черепа через різні патології головного мозку, центральної нервової системи й опорно-рухового апарату.
Часто симптоматика дисфункцій черепних нервів настільки багатогранна, що ускладнює діагностику захворювання. Тому важливо правильно визначити те, в якій саме нервовій парі виникли розлади. Від цього залежать успіх лікування та прогноз захворювання.
Черепні нерви: функції та класифікація
Анатомічно в організмі людини закладено 12 пар черепних нервів. Це нервові волокна, що виходять і входять до стовбура головного мозку. Вони закладаються внутрішньоутробно на другому місяці розвитку плода. Процес їхньої мієлінізації закінчується до 18 місяців життя дитини.
Нервові волокна черепа виконують чутливі, рухові чи суміщені функції, а також – приймають або передають інформацію. Від них залежать:
- чутливість шкіри обличчя, слизових оболонок очей, ротової порожнини, носогорла, гортані;
- іннервація м’язів міміки, очного яблука, м’якого піднебіння, горлянки, голосових зв’язок, язика.
За фізіологічною значущістю функції нервових волокон черепа нерівноцінні. Деякі нерви виконують завдання локального значення (відповідають за функцію міміки, наприклад), інші забезпечують важливішу місію для організму. До останніх відносять нерви, що здійснюють передачу інформації про довкілля та забезпечують роботу органів чуття (зір, слух, нюх, смак). Їхня робота ґрунтується на сприйнятті інформації ззовні на відстані.
Для своєчасної діагностики синдрому дисфункції черепних нервів заповніть онлайн форму зворотного зв’язку та запишіться на прийом до нейрохірурга обласної лікарні Запоріжжя.
Функції нервів черепа
Кожен нерв черепа виконує певну функцію та позначається у медицині римськими цифрами.
I – нюховий. Відповідає за функцію сприйняття та розпізнавання запахів, несе аферентну інформацію. Волокна нюхового нерва розташовані у слизовій оболонці носа.
II – зоровий. Забезпечує передачу світлового подразнення у мозок і гостроту зору. Вважається одним із найважливіших за своєю роллю та входить до системи зорового аналізатора.
III – окоруховий. Іннервує очні м’язи (несе рухові волокна до поперечно смугастої мускулатури), завдяки чому здійснюються повороти очних яблук усередину та вгору, моргання, підняття верхньої повіки.
IV – блоковий. Відповідає за керування єдиного м’яза (косий), який забезпечує поворот очного яблука назовні та вниз.
V – трійчастий. Має чутливі та рухові волокна. Відповідає за проведення чутливості від шкіри обличчя (волосиста частина голови, ротова порожнина, носогорло, язик). Частково контролює рухові функції жувальних м’язів.
VI – відвідний. Відповідає за рух очей – управляє латеральним прямим м’язом, який відводить очне яблуко назовні.
VII – лицьовий. Забезпечує живу міміку, функції м’язів раковини вух і підшкірного м’яза шиї, впливає на слиновиділення та сльозотечу, частково відповідає за ясна та зуби, чутливість передньої частини язика.
VIII – присінково-завитковий, равликовий або слуховий. Іннервує орган слуху – середнє та внутрішнє вухо, передаючи звукові сигнали й імпульси, а також – орган рівноваги вестибулярного апарату.
IX – язикоглотковий або додатковий. Забезпечує функціонування м’яза шиї, що бере участь у піднятті горлянки та чутливості горла. Разом із проміжним і блукаючим забезпечує сприйняття смаку.
X – блукаючий. Вважається найдовшим і поділяється на 4 відділи, кожен із яких відповідає за певну іннервацію м’язів – у ділянці голови, шиї, грудей, живота. Відповідає за чутливість горла у нижній частині, частково – у барабанних перетинках і слуховому проході, твердій мозковій оболонці. Контролює роботу гладких м’язів і серцевого м’яза.
XI – додатковий. Забезпечує повороти голови у різних напрямках, рух плечима та зведення лопаток до хребта.
XII – під’язиковий. Відповідає за рухи під’язикових м’язів, бере участь у процесах жування та ковтання.
До рухових черепних нервів відносяться III, IV, VI, VII, XI і XII нерви, до чутливих – I, II, та VIII, а до змішаних – V, IX та X.
В основному парні нервові волокна черепа проходять через отвір у потиличній кістці, відходячи від стовбура головного мозку.
Причини синдромів дисфункції черепних нервів
Дисфункції черепних нервів трапляються переважно через «васкулярну мікрокомпресію» вздовж усього нерва на рівні входу та виходу нерва із мозкового стовбура. Таке ураження волокон може бути викликане різними причинами. Найчастіше синдром діагностують при патологіях опорно-рухового апарату.
Також погіршення функцій черепних нервів часто спостерігається при таких захворюваннях головного мозку та нервової системи, як демієлінізуючі ураження, новоутворення, інсульт, енцефаліт, менінгіт, ботулізм, посттравматичні та вроджені невропатії, інфекційні та запальні процеси.
Симптоми синдрому дисфункції черепних нервів
Клінічна картина захворювання безпосередньо залежить від того, який саме нерв порушений патологією, яка причина порушення та наскільки високий рівень компресії нейронних тканин. Саме тому симптоми порушення функції різних нервів відрізняються між собою.
Дисфункція черепних нервів, відповідальних за нюх, супроводжується порушеннями у сприйнятті запахів до їхнього зникнення, сильним спотворенням ароматів, у деяких випадках – галюцинаціями, коли людина відчуває запахи, яких немає.
Симптоми ураження зорових нервів зводяться до проблем із зором: знижується його гострота, зникають поля зору, виникають спалахи при погляді, змінюється сприйняття кольорів. При сильному ураженні нерва людина може засліпнути (через ушкодження хіазми).
Косоокість, складності при погляді на всі боки з’являються при торканні патологією окорухового нерва.
У випадках компресії язикоглоткового, під’язичного та блукаючого нервів у хворого діагностують дисфагію – порушення функції ковтання. Цей симптом може ускладнитися гугнявістю голосу, повільною атрофією смакових рецепторів язика, що призводить до втрати смаку.
Частим ускладненням хронічного та прогресивного остеохондрозу стає дисфункція присінково-завиткового нерва. До симптомів основного захворювання додаються запаморочення, блювання, нудота. Можуть з’явитися слухові галюцинації та погіршитися гострота слуху. У важких випадках – повна приглухуватість і вестибулярна атаксія.
Ураження рухових ядер черепних нервів, корінців або стовбура нерва провокує периферичний параліч відповідних м’язів на боці вогнища.
Фахівці відділення нейрохірургії Запорізької обласної лікарні мають значний досвід у діагностиці та лікуванні різних дисфункцій черепних нервів. У такому разі проводиться мікроваскулярна декомпресія (операція Джанетта).
За статистикою відділення, частіше лікарі надають допомогу пацієнтам із наступними синдромами дисфункції черепних нервів:
- невралгія трійчастого нерва, спричинена дисфункцією 5 черепного нерва;
- геміфаціальний спазм – патологія 7 черепного нерва;
- глоссофарингеальна невралгія (9 черепний нерв);
- пароксизмальні/позиційні запаморочення (вестибулярний нерв);
- синдром ретробульбарної невропатії зорового нерва чи ретробульбарного невриту;
- синдром офтальмоплегії;
- пароксизмальна гіпертензія.
Фахівці відзначають, що, крім дисфункції одного з 12 нервів черепа, зустрічаються патології, коли уражаються кілька нервів одночасно. Такі розлади стають наслідком травми черепа на місці, де зливаються кілька черепних нервів (в яремній ямці, наприклад). Також одночасну дисфункцію може спровокувати ураження мозкового стовбура, але в такому разі симптоматика виражатиметься у периферичній руховій недостатності.
Діагностика розладів черепних нервів
Для визначення типу порушень функцій черепних нервів, а також – можливих причин, що призвели до них, фахівці ЗОКЛ проводять комплексне обстеження. У його проведенні беруть участь неврологи, нейрохірурги, офтальмологи, отоларингологи, стоматологи, щелепно-лицьові хірурги та лікарі інших спеціальностей, тому що дисфункція ЧН відрізняється безліччю патологічних станів і складними анатомо-топографічними характеристиками.
Насамперед проводиться огляд пацієнта та збір анамнезу. Далі лікар призначає додаткові методи діагностики, головним з яких є МРТ голови та хребта (магнітно-резонансна томографія) – 1,5 (3 Тесла) у спеціальній програмі високого розширення. Контрастність і роздільна здатність методу, безпека та можливість отримати зображення у різних площинах дозволяють визначити характеристики черепних нервів та особливості патологічних змін при ураженні.
У рамках дослідження призначаються загальний і клінічний аналізи крові, електронейрографія. Консультація нейрохірурга в обласній клініці Запоріжжя здійснюється за попереднім записом.
Лікування патологічних станів черепних нервів у Запоріжжі
Ефективна та безпечна діагностика, що на високому рівні проводиться у ЗОКЛ, є запорукою успішного лікування пацієнтів із синдромами дисфункції черепних нервів. Маючи точний діагноз, неврологи та хірурги призначають подальшу тактику лікування, що завжди залежить від ураженого нерва та ступеня його компресії.
Першочергове завдання при виборі методики – усунути хворобливі симптоми синдрому. Хворому прописують курс протизапальних, знеболювальних препаратів, а також – глюкокортикостероїдів. У терапії застосовують міорелаксанти, вітаміни групи B, ноотропи, препарати, що покращують кровообіг. Лікар може прописати мазі та креми, компреси для місцевого полегшення больових відчуттів.
Комплексна терапія обов’язково передбачає фізіопроцедури – магнітотерапія, електрофорез, аплікації з озокеритом, лікувальні ванни та фізкультура, масаж. Велику роль лікуванні деяких типів дисфункції ЧН грає мануальна терапія. Остеопати ЗОКЛ використовують інноваційні методики, що помітно покращують результати лікування.
Коли консервативна терапія не дає бажаного ефекту, зупинити розвиток синдрому допомагає хірургічне втручання. Для усунення ланцюга патологічної імпульсації, що спричиняє подразнення нерва, проводиться мікроваскулярна декомпресія. У ході втручання нейрохірург між конфліктною судиною та нервом встановлює спеціальний медичний протектор, виконаний із тефлону чи іншого синтетичного матеріалу. Операція зарекомендувала себе у лікуванні таких синдромів, як невралгія трійчастого нерва, геміфаціальний спазм, язикоглоткова невралгія, спастична кривошия.
Перевага хірургічного лікування у Запорізькій обласній лікарні полягає у використанні нейрохірургами малотравматичних, мікрохірургічних та ендоскопічних технік, а також – інноваційного обладнання, мікрохірургічної техніки останнього покоління. Це дозволяє скоротити реабілітаційний період і покращити активізацію пацієнтів.
Кожній людині, яка зіткнулася із синдромом дисфункції черепного нерва, слід пам’ятати, що така патологія не проходить самостійно у домашніх умовах. Тривала компресія черепних нервів часто призводить до їхньої дистрофії. І тут відновити їх функції дуже складно. Лікарі ЗОКЛ закликають не терпіти біль і дискомфорт, а терміново звертатися за медичною допомогою. Своєчасне лікування у клініці гарантує значне покращення якості життя кожного пацієнта.
За наявності явного нейроваскулярного конфлікту пацієнту одразу призначається необхідне лікування. Теоретично – тільки карбамазепін. За його неефективності протягом 3 місяців пацієнту показане хірургічне втручання. За відсутності нейроваскулярного конфлікту хворому призначаються балонна компресія та медикаментозне лікування чи радіочастотна терапія плюс медикаментозне лікування.
