Вазоренальна гіпертензія (реноваскулярна артеріальна гіпертонія, нефрогенна гіпертензія) – це вторинний гіпертензивний синдром, спричинений порушенням магістрального кровотоку у ниркових артеріях.
Частота виникнення вазоренальної гіпертензії коливається від 1 до 15% серед людей з підвищеним артеріальним тиском. У пацієнтів зі стійкою та важкою формою артеріальної гіпертензії частота розвитку реноваскулярної АГ може сягати 30%.
Причини розвитку захворювання
Вазоренальна гіпертензія виникає у будь-якому віці та вражає людей незалежно від статі, проте частіше до захворювання схильні чоловіки у віці після 50 років, особливо – з хронічною нирковою патологією та надмірною вагою.
Порушення магістрального ниркового кровотоку може бути як уродженою, так і набутою (зустрічається набагато частіше) патологією.
Причинами порушення кровообігу у нирках є:
- Атеросклероз ниркових артерій (75-80%) – це захворювання, що характеризується накопиченням відкладень холестерину на судинних стінках. Патологія призводить до стійкої ішемії нирок і стабільно високого артеріального тиску.
- Фібром’язова дисплазія (15%) – аномальне потовщення стінок артерій неатеросклеротичної та незапальної природи, що призводить до стенозу, аневризм, розривів, а також – до оклюзії артерій дрібного та середнього калібру.
- Неспецифічний аортоартеріїт (хвороба Такаясу; 8-10%) – це запальне захворювання аорти й артерій, які відходять від неї, що набуває хронічного характеру. Захворювання супроводжується дистрофією стінок уражених ділянок артерій та їхнім звуженням, що призводить до погіршення кровообігу внутрішніх органів людини.
Як правило, у чоловіків вазоренальна артеріальна гіпертензія виникає як віковий атеросклеротичний процес, а у жінок причиною стає фіброзно-м’язова дисплазія. Непоодинокі випадки розвитку хвороби у жінок у період вагітності.
Класифікація захворювання
В основі класифікації вазоренальної гіпертензії – обсяг і ступінь вираженості клінічних проявів захворювання, ступінь порушення функціональності нирок та їхні патологічні зміни.
Захворювання поділяється на наступні стадії:
- Стадія компенсації. Тиск у нормі чи підвищений, піддається медикаментозному контролю. Функцію нирок повністю збережено.
- Стадія відносної компенсації. Стабільне підвищення артеріального тиску. Функції нирок порушені, змінюється розмір органу.
- Стадія декомпенсації. Гіпертонія важкої форми, що часто має злоякісний перебіг. Ниркова функція значно знижена (розмір нирки зменшено на 4-5 см).
Симптоматика захворювання
На ранніх стадіях патологія не має специфічних симптомів, що спричиняє невчасну діагностику. У пізнішому періоді розвитку захворювання може проявлятися по-різному (залежно від причини виникнення та стадії ураження ниркової артерії).
Основний симптом, з появою якого потрібно негайно звертатися до кардіолога, – стабільно високий артеріальний тиск, стійкий до лікарських препаратів. Діастолічний тиск при хворобі варіюється у межах 110-120 мм рт. ст. і більше.
До нефрогенної гіпертензії відносять ознаки:
- головні болі;
- дзвін у вухах;
- «мушки» перед очима;
- порушення сну;
- безпричинна дратівливість;
- біль і дискомфорт у ділянці грудей.
Якщо хвороба розвинулась виключно на тлі ниркової патології, спостерігаються такі симптоми:
- набряки нижніх кінцівок;
- постійна спрага;
- прискорене сечовипускання.
Частий симптом – це болі у попереку, що посилюються при знаходженні у вертикальному положенні.
У стадії декомпенсації спостерігається порушення зору, що супроводжується нападами нудоти, блювання та запаморочення.
Важливо! Оскільки захворювання не має явних ознак, розпізнають його, зазвичай, абсолютно випадково при профілактичних оглядах. Це ще раз доводить: не варто нехтувати щорічними оглядами лікарів!
Можливі ускладнення захворювання
Тяжкість вазоренальної гіпертензії обумовлюється тим, що патологія може призводити як до ускладнень, характерних для артеріальної гіпертонії, так і до порушення доставлення крові до ниркових артерій. При несвоєчасних виявленні та лікуванні захворювання розвиваються такі стани:
- інфаркт міокарда;
- інсульт;
- ішемія;
- серцева недостатність;
- аневризма аорти.
Діагностика
Діагностичні заходи щодо виявлення реноваскулярної АГ умовно можна поділити на кілька етапів. Перший і найважливіший етап – повний збір анамнезу пацієнта. Під час огляду кардіолог вимірює артеріальний тиск, з’ясовує фактори, що можуть передувати розвитку патології.
Другий етап – призначення додаткових методів дослідження. На цьому етапі використовуються лабораторні та неінвазивні методики діагностики, що дозволяють визначити характер, локалізацію та ступінь ураження ниркових функцій.
Лабораторні дослідження дозволяють виявити гіпокаліємію (знижена концентрація іонів калію у крові) та протеїнурію (збільшення концентрації білка у сечі), оцінити кількість лейкоцитів, швидкість осідання еритроцитів та активність реніну плазми.
Візуалізуючі дослідження. Найбільш поширеними методиками візуального дослідження ниркового кровотоку є:
- КТ (когерентна томографія);
- магнітно-резонансна ангіографія;
- дуплексне сканування (УЗД).
Третій етап – інвазивне дослідження. «Золотим стандартом» у діагностиці цієї патології є рентгеноконтрастна ангіографія з селективним введенням контрастної речовини безпосередньо у ниркові артерії. Головна перевага дослідження – можливість (за потреби) під час однієї маніпуляції провести не лише діагностичну процедуру, а й оперативну допомогу (ангіопластику та стентування ниркової артерії).
Важливо! Вибір діагностичних методик залежить багатьох чинників і підбирається індивідуально кардіологом. Усі діагностичні заходи спрямовані виключно на виявлення стадії та форми патології, без яких визначити правильну тактику лікування неможливо.
Лікування реноваскулярної артеріальної гіпертонії
Тактика лікування підбирається індивідуально у кожному конкретному випадку та залежить від локалізації уражень у ниркових артеріях, анатомічних і патогенетичних особливостей. Існує три основні методики лікування:
Медикаментозна терапія.
Головна мета – стабільна підтримка артеріального тиску у нормальному діапазоні та покращення функції нирок. Особливість терапії – необхідність приймати одночасно кілька лікарських засобів. Фахівець призначає:
- інгібітори АПФ;
- блокатор β-адренорецепторів;
- діуретики.
Обов’язкові складові терапії:
- дотримання дієти (необхідно зменшити споживання солі, виключити із раціону жирну їжу);
- контроль фізичних навантажень і режиму «праця-відпочинок».
Консервативне лікування неефективне та дає лише тимчасовий і нетривалий ефект. Медикаментозна терапія використовується:
- у період підготовки до оперативного втручання для усунення гострого стану;
- у післяопераційний період для забезпечення позитивного ефекту хірургічного втручання;
- при протипоказаннях до хірургічного лікування.
Хірургічне втручання.
Черезшкірна транслюмінальна ангіопластика – ефективна методика лікування при невеликій протяжності стенозу та при неповній оклюзії ниркових артерій. Цей вид оперативного втручання – ідеальна альтернатива відкритій хірургії.
Стентування ниркових артерій – вид хірургічного лікування, під час якого до артерії імплантується спеціальний стент. Втручання виконується через мікропрокол і забезпечує усунення станів, які загрожують життю пацієнта.
У методик, зазначених вище, є загальні переваги:
- малоінвазивність;
- відсутність шрамів;
- мінімальний реабілітаційний період;
- безболісність;
- протипоказання практично відсутні;
- ризик ускладнень зведений до мінімуму.
Аорторенальне шунтування застосовується, коли перераховані вище методики неефективні.
Для довідки! У медичній практиці сучасні ендоваскулярні втручання витіснили відкриту хірургію. Традиційні хірургічні методи лікування – це ризик розвитку ускладнень.
Хірургічне втручання на ниркових артеріях дає стійкий позитивний ефект для пацієнтів із вазоренальною гіпертензією!
Профілактичні заходи
Профілактичні заходи щодо розвитку вазоренальної гіпертензії включають дотримання здорового способу життя та режиму харчування, відмову від шкідливих звичок. Необхідно мінімізувати стреси та перевтоми. Не варто ігнорувати помірні фізичні навантаження.
Якщо ви чи ваші близькі зіткнулися із діагнозом «вазоренальна гіпертензія», це не привід впадати у відчай. При ранньому виявленні патології прогноз лікування буде сприятливим. Важливо прислухатися до свого здоров’я та негайно звертатися до кардіолога при перших неприємних симптомах.
Реноваскулярна артеріальна гіпертонія потребує комплексного підходу у лікуванні, із чим успішно справляються фахівці ЗОКЛ. Завдяки тому, що відділення знаходиться на базі багатопрофільної лікарні, кардіологи тісно співпрацюють із вузькими спеціалістами інших відділень.
Найкращі фахівці у Запоріжжі та регіоні 24/7 охороняють здоров’я та повертають радість життя кожному, хто цього потребує!
