Венозна недостатність

Венозна недостатність виникає через неповний відтік крові з нижніх кінцівок. Спочатку патологія не відрізняється вираженими симптомами, не надає пацієнту дискомфорту, проте розвиток хвороби провокує виникнення та прогресування ускладнень. Ці процеси повністю залежать від особливостей кровоносної системи людини.

Статистика фахівців відділення судинної та ендоваскулярної хірургії показує, що венозна недостатність нижніх кінцівок частіше проявляється у жінок (40%), ніж у чоловіків (17%). Чому? Тому що на формування хронічної венозної недостатності (ХВН) впливає концентрація естрогенів (це жіночі статеві гормони).

Понад те, пацієнти жіночої статі діагноз «хронічна венозна недостатність» отримують раніше (близько 40 років). ХВН у чоловіків проявляється у 60-70 років. Однак ризик виникнення та розвитку венозної недостатності з віком однаково високий у представників обох статей.

Як розвивається венозна недостатність?

Аби піднятися кровоносними судинами, кров має протистояти гравітаційним силам, у чому їй допомагають діафрагма та м’язи, що скорочуються, завдяки яким стискається вена (відбувається проштовхування крові). Стіканню рідини назад перешкоджає система клапанів, яка розташована на стінках судин.

Збої у цьому досить непростому процесі негативно впливають на відтік крові:

• судини переповнюються кров’ю – розвивається так званий «застійний процес»;
• розвивається клапанна дисфункція (клапани не здатні повноцінно виконувати свою функцію недопущення відтоку крові у зворотний бік);
• стінки вен розтягуються та стають тоншими.

У міру розвитку хвороби застійні процеси стають масштабнішими, через що підвищується тиск усередині вен. Судини стають слабшими, через що плазма потрапляє у навколишні тканини (виникають набряки нижніх кінцівок).

Такі патологічні процеси призводять до порушення кровообігу в організмі – у венах накопичуються метаболіти (продукти обміну речовин). У пацієнта відбуваються:

• згущення крові;
• вироблення надмірної кількості лейкоцитів;
• в організмі значно підвищується концентрація токсинів, інфекцій і бактерій.

Підвищений внутрішньовенний тиск – причина стрімкого розвитку венозної недостатності: в організмі порушується лімфопотік, через що венозна недостатність поширюється на м’які тканини. Тому шкіра пацієнта змінює колір, а підшкірна клітковина стає щільнішою.

Далі, із розвитком венозної недостатності, з’являється екзема, що може перейти у трофічну виразку. Останнє захворювання – ризик залишитися людиною з обмеженими можливостями на все життя.

Причини виникнення венозної недостатності:

• недостатня рухливість; відсутність фізичного навантаження;
• гормональні збої в організмі;
• генетична схильність людини до виникнення та розвитку венозної недостатності;
• синдром Кліппеля-Треноне – порушення анатомії вен нижніх кінцівок;
• наявність зайвої ваги;
• варикозне розширення вен;
• вроджені хвороби венозної системи та вроджені артеріовенозні нориці;
• травми судин через проколи та розриви, забиті місця та переломи;
• високий тиск внутрішньочеревної порожнини, що виникає через фізичну перенапругу, підйом тяжкостей, через тісний одяг;
• вживання неправильно підібраних гормональних контрацептивів;
• вагітність (при зростанні та розвитку плода збільшується навантаження на каверзні судини);
• хронічні запори, коли порушується кровообіг в організмі, та розвиваються застійні процеси;
• раніше перенесені патології кровоносної системи нижніх кінцівок;
• флебопатія, коли порушено роботу клапанної системи вен нижніх кінцівок.

Венозна недостатність рук розвивається за тими ж факторами, що перераховані вище. Іноді гостра або хронічна венозна недостатність є ускладненням інших патологій, серед яких:

• варикозне розширення вен;
• посттромботичний синдром – ускладнення тромбозу глибоких вен;
• різні хвороби крові, при яких її згортання порушується;
• тромбофлебіт – це захворювання, що супроводжується запаленням стінок судин та утворенням тромбу;
• флеботромбоз – це патологія глибоких вен, для якої характерне закорковування просвіту судини тромбом;
• онкологічні недуги.

Симптоматика венозної недостатності

Часто це захворювання не дається взнаки. Перші ознаки венозної недостатності:

• відчуття тяжкості та здавлювання у ногах;
• біль нижніх кінцівок;
• оніміння ніг;
• утворення так званих «судинних зірочок»;
• набряки ніг (після натискання в області набряку залишається ямка);
• судоми;
• дискомфорт у стані спокою.

Симптоматика венозної недостатності залежить від ступеня патології:

• перший ступінь: «тупі» болі та тяжкість у ногах, незначні набряки та нічні судоми;
• другий ступінь: набряки ніг, потемніння шкірного покриву (придбання ним фіолетово-коричневого відтінку) або так звана «гіперпігментація», а також – екзема (запалення шкіри), дистрофія жирової клітковини (ліподерматосклероз);
• третій ступінь – це поєднання симптомів, зазначених вище, та трофічних виразок;
• четвертий ступінь – це невиліковні некротичні зміни, що призвели до втрати працездатності. Ця стадія венозної недостатності потребує ампутації кінцівки;
• нульовий ступінь – це відсутність виражених симптомів ХВН, проте патологія прогресує.

Небагато класифікації. Фахівцями виділяються такі види патології: гостра венозна недостатність та хронічна венозна недостатність. Так чи інакше, якщо венозну недостатність не лікувати, виникають і розвиваються тромбоз та трофічні виразки. У відділенні судинної та ендоваскулярної хірургії ЗОКЛ проводиться лікування венозної недостатності на етапі косметичного дефекту та коли патологія призвела до зміни шкірного покриву та виразок.

Варто зазначити, що гостра та хронічна венозна недостатність провокує виникнення та розвиток ускладнень:

• тромбоз;
• тромбоемболія легеневої артерії – порушення руху крові у легеневій артерії через утворення тромбів;
• тромбофлебіт;
• перифлебіт – це запалення тканин, що оточують уражену судину;
• венозна кровотеча, що розвивається на фоні пошкодження варикозних вузлів;
• посттромбофлебітичний синдром;
• трофічні виразки.

Перераховані вище ускладнення венозної недостатності виникають і прогресують за відсутності терапії або при невідповідному лікуванні патології. Звертайтесь до обласної клінічної лікарні! Хронічна венозна недостатність та гостра форма цього захворювання повинні лікуватися!

Діагностика венозної недостатності:

• візуальний огляд нижніх і (чи) верхніх кінцівок лікарем;
• збір анамнезу пацієнта;
• аналізи крові на згортання та концентрацію тромбоцитів – дослідження, що дозволяє визначити в’язкість крові для виявлення ризиків тромбоутворення;
• ультразвукове дуплексне сканування (УЗДС) необхідне для оцінки стану глибоких вен;
• УЗД – для оцінки стану судин та характеру кровотоку пацієнта, застійних явищ;
• рентгенконтрастне дослідження або ретроградна флебографія;
• МРТ;
• комп’ютерна томографія або КТ-венографія – для отримання відомостей про будову судин, стан венозної сітки, а також – про присутність кров’яних згустків у просвіті судин;
• рентгенодіагностика.

Консервативне лікування венозної недостатності

Хронічна венозна недостатність нижніх кінцівок в обласній клінічній лікарні Запоріжжя лікується комбіновано. Консервативне лікування передбачає:

• компресію за допомогою бинтів або спеціального медичного трикотажу;
• вживання медикаментів, завдяки яким відновлюється еластичність судинних стінок і тонус вен: ангіопротектори, антикоагулянти, венотоніки та антиагреганти;
• показані спеціальні (антисептичні) гелі та мазі, що зменшують набряки та знижують больовий синдром;
• паралельне лікування інфекцій, які приєдналися під час розвитку венозної недостатності:
• показані кортикостероїдні препарати.

Деякі клінічні випадки венозної недостатності вимагають антибіотикотерапії та прийому сечогінних препаратів (для виведення рідини з організму).

Також пацієнту з хронічною венозною недостатністю показані дієта, лікувальні фізичні вправи, масажі та фізіотерапевтичні процедури:

• електрофорез;
• магнітотерапія;
• лазеротерапія;
• діадинамічні струми тощо.

Ці процедури лікар підбирає індивідуально, враховуючи особливості патології, стан пацієнта та результати діагностики. Самолікування при ХВН протипоказане!

Хірургічне втручання при венозній недостатності в обласній клінічній лікарні Запоріжжя

Деякі клінічні випадки венозної недостатності потребують оперативного втручання. Показання до проведення операції включають:

• супутні патології при венозній недостатності;
• трофічні виразки;
• варикозне розширення вен, що призвело до рецидиву;
• порушені притоки великої (малої) підшкірних вен.

Завдяки інноваційним досягненням сучасної медицини подібні операції при хронічній венозній недостатності стали малоінвазивними.

Раніше уражені різними патологіями вени видаляли за допомогою класичного хірургічного втручання – флебектомії. Сучасна медицина пропонує пацієнтам набагато щадні методи лікування, серед яких:

• лазерна облітерація, коли не потрібні розрізи (ділянки вени «запаюються» через прокол, здійснений лазером) і достатньо місцевого знеболювання.

Після лазерної облітерації при венозній недостатності не потрібні шви; накладається бандаж. Пацієнт вже за кілька годин після втручання може йти додому;

• мініфлебектомія, коли доступ до уражених областей вен забезпечується через невеликі проколи для подальших лігування (перев’язування вени), видалення ураженої судини та реконструкції клапана.

Лікування хронічної венозної недостатності у Запоріжжі доступне завдяки флебологам і судинним хірургам ЗОКЛ. Це професійні лікарі зі значним досвідом оперування пацієнтів із венозною недостатністю. Діагноз «венозна недостатність верхніх кінцівок» – теж не проблема для нас!

Звертайтесь до обласної клінічної лікарні Запоріжжя! Наша команда флебологів і судинних хірургів проконсультує «від А до Я», проведе повноцінну діагностику патології, призначить ефективне лікування.