Екстрасистолія

Екстрасистолія – найбільш поширене порушення серцевого ритму, для якого характерні передчасні додаткові скорочення серцевого м’яза (екстрасистоли). Це вид аритмії, що зустрічається у людей різного віку та стає ознакою тяжких патологій серця. Самолікування неможливе. Лише після індивідуального обстеження пацієнта кардіолог призначає лікування екстрасистолії, що залежить від типу і причин виникнення аритмії.

Регулярність ритмічних серцевих скорочень у нормі контролюється синусовим вузлом (розташований у верхній частині правого передсердя). Саме він запускає хвилю збудження та створює електроімпульс, який через передсердя поширюється до міокарда та стимулює послідовне (синхронізоване) скорочення спочатку передсердь, потім – шлуночків. Екстрасистолія діагностується, коли порушується механізм виникнення та послідовне проведення імпульсу за провідною системою серця – відбувається позачергове скорочення та збій правильного ритму. Серце «завмирає» на 1-3 секунди, після чого знову скорочується у колишньому режимі.

Такі порушення виникають у цілком здорових людей як наслідок підвищеної активності після випитих міцних кави та чаю, при стресі. У віці старше 50 років патологія діагностується у 70-80% пацієнтів.

Коли порушення ритму серця виникають рідко, вони не загрожують життю. Якщо збої ритму спостерігаються часто, з явним нездужанням, якщо людина при цьому має патології серця та судин, то мова заходить про патологічну екстрасистолію. Необхідне обов’язкове лікування екстрасистол, оскільки вони можуть спровокувати небезпечні серцеві захворювання (інфаркт, інсульт, аритмія, аж до зупинки серця, серцева недостатність).

Можливості сучасної медицини дозволяють пацієнтам із серцево-судинними патологіями не лише зберегти якість життя, а ще – покращити його, всупереч діагнозу. Необхідно вчасно звернутися до фахівця. Лікування екстрасистолії у Запоріжжя на високому рівні проводять у кардіологічному відділенні ЗОКБ, де пацієнтам надають спеціалізовану планову та екстрену лікувально-діагностичну допомогу 24/7.

Симптоми екстрасистолії

Поява одиничних екстрасистол проходить практично без симптомів. Людина може жити із цією патологією довгі роки, а дізнатися про неї – під час планового огляду у кардіолога або на електрокардіографії.

Екстрасистолія проявляється помітними симптомами, коли порушення ритму відбуваються часто або розвиваються паралельно з іншими серцево-судинними патологіями. Скарги пацієнтів відрізняються – трапляються неспецифічні прояви захворювання.

Часто пацієнти відзначають у себе такі відчуття:

• раптові поштовхи у грудях, почуття «завмирання», «перекидання» та «перевертання» серця;
• порушення частоти серцевих скорочень (частота пульсу поза нормою: нижче 60 ударів/хв або вище 90 уд/хв);
• запаморочення;
• відчуття нестачі повітря (задишка);
• пульсація шийних вен;
• втома, слабкість і млявість;
• припливи спека;
• різке потовиділення;
• незрозумілий дискомфорт;
• підвищена тривожність;
• втрата свідомості та порушення чутливості різних частин тіла (якщо страждає мозковий кровообіг).

Пацієнта під час нападу можуть непокоїти кілька симптомів. Це залежить від анамнезу та супутніх захворювань. Для прикладу, екстрасистолія при атеросклерозі супроводжується запамороченням, при ішемії серця проявляється стенокардія.

Поява перелічених вище симптомів – обов’язковий привід для звернення за допомогою до фахівця. Завдання кардіолога – виявити вид аритмії, її можливі причини, виключити чи діагностувати хвороби серця, його екстракардіальні патології та обстежити функціональний стан міокарда. Правильно поставлений діагноз та своєчасне лікування екстрасистолії – це запорука того, що розвиток хвороби можна зупинити та впевнено контролювати, іноді – повністю позбутися недуги.

Класифікація екстрасистолії

Екстрасистоли можуть виникати у різних відділах серця. Залежно від того, де саме з’явилося джерело імпульсу, що викликає передчасне скорочення серцевого м’яза, класифікують такі види екстрасистолії:

• шлуночкова (виникає у лівому чи правому шлуночку);
• суправентрикулярна – надшлуночкова (до неї відносяться – передсердна та передсердно-шлуночкова –атріовентрикулярна екстрасистолія);
• політопна (екстрасистоли зароджуються у різних відділах серця).

Розрізняють екстрасистоли поодинокі, парні (відбуваються один за одним) та групові (залпові; понад дві).

Порушення ритму класифікуються і за частотою:

• рідкісні – менш ніж 5 разів на хвилину;
• середні – 6-15 на хвилину;
• часті – 15 і більше разів на хвилину.

Причини виникнення

Найчастіше екстрасистолія викликається різними причинами функціонального, органічного та токсичного характеру. Трапляється й у цілком здорових людей без явної причини.

При функціональній формі патологічні зміни у структурах серця відсутні. Вона викликана нейрогенними або психоемоційними факторами:

• надмірне вживання алкоголю, наркотиків;
• порушення правильної харчової поведінки;
• куріння;
• часті неврози;
• дистонія;
• остеохондроз шийного відділу;
• друга фаза циклу, період менструації у жінок, перед- та постменопаузальний період;
• токсичні екстрасистолії, що виникають при інтоксикації організму хімічними речовинами;
• рефлекторні екстрасистолії, що викликані патологіями шлунково-кишкового тракту, які супроводжуються закиданням вмісту шлунка до стравоходу (гастроезофагеальна рефлюксна хвороба), як «дратівливий» фактор, що збільшує кількість екстрасистол, аденомою простати або виснажливим кашлем, як провокаційний фактор екстрасистолії;
• екстрасистолія внаслідок електролітного дисбалансу (особливо – у пацієнтів із хронічною хворобою нирок).

Органічна форма екстрасистолії діагностується, коли в анамнезі пацієнта присутні такі захворювання:

• ішемічна хвороба серця (ІХС);
• міокардит;
• дифузний або постінфарктний кардіосклероз;
• інфаркт міокарда;
• вади серця.

Токсична екстрасистолія може виникнути у людей з лихоманкою різного генезу, тиреотоксикозом, а також – як наслідок вживання певних лікарських препаратів, алкогольних напоїв і наркотичних речовин.

Діагностика захворювання

Терапія порушень серцевого ритму призначається лише після індивідуального обстеження пацієнта. Діагноз ставиться, виходячи з анамнезу хворого, його скарг, і навіть – за наявності результатів проведених досліджень. Часто екстрасистолія розвивається на фоні інших захворювань, тому ретельна діагностика більш ніж актуальна.

У відділенні кардіології Запорізької обласної клінічної лікарні діагностичні заходи розпочинаються з бесіди з пацієнтом та оцінки його скарг. Фахівець перевіряє пульс і проводить вислуховування серця (аускультацію).

Подальші діагностичні заходи полягають у проведенні досліджень:

• електрокардіографія;
• добовий моніторинг ЕКГ;
• навантажувальний тест або велоергометрія.

УЗД серця та комп’ютерна томографія допомагають діагностувати хвороби, які спровокували екстрасистолію.

Лікування екстрасистолії

Після комплексного обстеження кардіолог призначає лікування екстрасистолії. Тактика залежить від виду патології та локалізації аритмії. Пацієнту призначається медикаментозне, а за відсутності ефекту – хірургічне, лікування екстрасистолії.

Головна рекомендація лікаря, незалежно від форми хвороби:

• вести здоровий спосіб життя та виключити фактори, що можуть провокувати збій серцевого ритму (алкоголь, куріння, психоемоційні навантаження);
• підвищувати фізичну активність при гіподинамії.

Часто під час діагностики з’ясовується те, що екстрасистолія пов’язана з іншими хворобами серця, судин, ендокринного профілю, шлунково-кишкового тракту, бронхолегеневої системи, тому до тактики лікування екстрасистол обов’язково включається терапія, спрямована на лікування захворювання-провокатора.

Лікування передсердних екстрасистол полягає насамперед у дотриманні режиму дня, правильному плануванні графіків роботи та відпочинку, у відмові від шкідливих звичок. Якщо у пацієнта спостерігаються постійні перевтоми та стреси, призначається приймання седативних препаратів.

Лікування шлуночкової екстрасистолії при поодиноких екстрасистолах і відсутності захворювань серця та судин не потрібне. Однак, необхідно регулярне спостереження, оскільки збій ритму може свідчити про розвиток захворювань серця. Якщо добова кількість екстрасистол перевищує певну норму, супроводжується суб’єктивними скаргами та кардіологічними патологіями, пацієнту призначається медикаментозна терапія.

Існують такі класифікації шлуночкових екстрасистол.

Класифікація шлуночкової екстрасистолії за Лауном-Вольфом:

• I – до 30 екстрасистол за будь-яку годину моніторування;
• II – понад 30 екстрасистол за будь-яку годину моніторування;
• III – поліморфні екстрасистоли;
• IVa – парні екстрасистоли;
• IVb – групові екстрасистоли, триплети, короткі пробіжки шлуночкової тахікардії;
• V – ранні шлуночкові екстрасистоли типу R на T.

Як лікувати шлуночкову екстрасистолію, виходячи з її класифікації?

• 1-2 клас за Лауном не потребує лікування;
• 3 клас за відсутності органічного ураження серця не потребує призначення спеціальних антиаритмічних препаратів;
• 4 клас потребує специфічного лікування, підбору антиаритмічної терапії. При неефективності лікарської терапії показане хірургічне лікування аритмії (абляція, імплантація кардіоміостимулятора, кардіовертер-дефібрилятора);
• 5 клас потребує виключно хірургічного лікування.

Коли патологія спричинена нейрогенними факторами, прописуються седативні препарати або β-адреноблокатори. Ці призначення мають позитивний симптоматичний ефект – кількість шлуночкових екстрасистол зменшується. Паралельно можна застосовувати методи психотерапії. Якщо ефект від седативних препаратів відсутній, лікування шлуночкової аритмії включає призначення більш дієвих антиаритмічних препаратів, підбір яких проводиться під контролем ЕКГ та холтерівського моніторування.

Лікування суправентрикулярної екстрасистолії окрім дотримання здорового способу життя зводиться до приймання антиаритмічних препаратів. Їх існує 5 класів, які мають практично однакову ефективність (з різними протипоказаннями). Небезпека цієї форми екстрасистолії полягає у тому, що патологія здатна провокувати серйозніші захворювання (тріпотіння та фібриляція передсердь, реципрокна тахікардія). Лікування суправентрикулярних екстрасистол необхідно довіряти досвідченому кардіологу високої кваліфікації.

Лікування надшлуночкової екстрасистолії у пацієнтів, які мають ураження серця, починається з призначення антагоністів кальцію або блокаторів адренорецепторів. Якщо симптоматика зберігається, хворому прописують препарати І класу або кілька антиаритмічних препаратів, що мають різний механізм дії.

Екстрасистолія при брадикардії є компенсаторним механізмом, тому основним фактором у лікуванні екстрасистолії при брадикардії є купірування брадикардії, а не боротьба з екстрасистолами.

Хірургічне лікування екстрасистолії виконується за відсутності ефективності від консервативної терапії, її важкої переносності. Цим пацієнтам призначається малоінвазивна діагностична методика – ЕФІ (електрофізіологічне дослідження) та лікувальна процедура – ​​радіочастотна абляція (РЧА). Метод показаний при шлуночковій екстрасистолії у поєднанні з миготливою аритмією, коли кількість екстрасистол досягає 20-30 тисяч за добу. Під час операції відбувається точкове припікання вогнищ виникнення екстрасистолії у міокарді спрямованим впливом електромагнітного випромінювання (катетер вводиться через великі судини).

Екстрасистолія – досить поширений вид аритмії, що діагностується у людей, в анамнезі яких – широкий спектр захворювань (не лише кардіологічних). До того ж патологія проявляється у пацієнтів по-різному. Тому, якщо ви зіткнулися з порушенням серцевого ритму або відчуваєте симптоми, описані вище, потрібно звернутися за допомогою до кардіологів Запорізької обласної клінічної лікарні, які проводять діагностику та лікування екстрасистолії диференційовано. Фахівці кардіологічного відділення ЗОКБ призначать ефективну терапію, використовуючи сучасні методики боротьби із цією хворобою, що довели свою ефективність.