Епідидиміт

Епідидиміт – це урологічне захворювання, при якому у придатку яєчка розвивається запальний процес. Патологія рідко проявляється ізольовано, найчастіше – поєднується з орхітом та уретритом. Лікування епідидиміту має бути невідкладним, оскільки запущена форма патології може викликати безпліддя у чоловіків і привести до незворотних змін у структурі органу.

Придатки яєчка – парний орган, розташований на задній стінці яєчка. Він має форму вузької подовженої протоки. Його основна роль – забезпечення умов для накопичення, дозрівання та транспортування сперматозоїдів, які виділяються з яєчка та після знаходження у протоках надходять до насіннєвого канатика. Через попадання інфекції у довгий канал відбувається запалення придатка яєчка у чоловіків, і формування сперматозоїдів порушується (їхня якість знижується, виникає ризик безпліддя).

Причини виникнення патології

За статистикою клінічної урології Запорізької обласної лікарні, епідидиміт частіше діагностують у чоловіків віком від 20 до 50 років (у цьому проміжку спостерігається найвища сексуальна активність), а з цією хворобою стикається кожен п’ятий чоловік.

Епідидиміт – інфекційне захворювання, що розвивається через попадання у придаток інфекції. Осередок зараження може знаходитися як у сечостатевій системі, так і в інших органах і тканинах. Інфекція при цьому потрапляє до яєчок із кров’ю та лімфою. Патологія може бути наслідком прихованої інфекції або тривалого запального процесу в організмі.

Основні причини, що провокують запалення:

• інфекційні та запальні інфікування сечовивідних шляхів, викликані стафілококом, гонококом, хламідіями, трихомонадою;
• гіперплазія простати, стриктура уретри, уретрит, уронефролітіаз;
• інфекційні захворювання бактеріальної, вірусної та грибкової етіології (грип, ГРВІ, ангіна, пневмонія);
• деякі лікарські засоби;
• урологічні втручання (катетеризація, цистоуретроскопія, цистостома);
• після операції щодо видалення варикоцеле;
• можливі ускладнення перенесеного паротиту;
• переохолодження яєчок або їхній сильний перегрів;
• ускладнення туберкульозу;
• механічні травми статевих органів.

Групу підвищеного ризику складають чоловіки з ослабленою імунною реакцією під час та після проходження хіміо- та променевої терапії, гормонотерапії, з хронічним алкоголізмом та наркозалежністю.

Форми та симптоми захворювання

Захворювання вражає один придаток яєчка (розрізняють лівосторонній або правобічний епідидиміт) або одразу два (двосторонній).

За клінічними проявами в урології класифікують дві форми перебігу захворювання – гостра та хронічна.

Гострий епідидиміт відрізняється від хронічної яскравою симптоматикою. При уповільненій формі чоловіка практично нічого не непокоїть, проте при пальпації придаток виявляється ущільненим. Дискомфорт може виникати під час ходьби або фізичного навантаження.

Симптоматика гострого епідидиміту:

• біль у пахвинній ділянці, що переходить в області живота та попереку;
• болі у калитці, ущільнення та набряк органу;
• посилення болю під час руху;
• почервоніння шкіри з боку запалення, складки розгладжуються;
• больові відчуття під час сечовипускання та еякуляції;
• у сечі та спермі з’являються домішки крові;
• можливе виникнення реактивної водянки оболонок сім’яника;
• підвищення температури до 38-39 °С;
• слабкість, озноб та інші прояви загальної інтоксикації організму.

Гострій формі іноді передують дизуричні розлади та виділення з уретри, тому дуже важливо бути уважними до тривожних симптомів і вчасно звертатися до спеціаліста Запорізької обласної клінічної лікарні. Лікування запалення яєчка у чоловіків набагато ефективніше, якщо почати його при перших проявах хвороби.

Відсутність лікування

Якщо вчасно не приступити до терапії, у придатку та самому яєчку можуть виникнути гнійно-деструктивні процеси (нориці, абсцеси, наприклад). Гостра форма, за відсутності терапії, перетворюється на хронічний епідидиміт, при якому у придатках розвивається сполучна тканина, та звужується просвіт порожнини. Це спричиняє порушенню сперматогенезу, що спостерігається у 85% хворих після перенесеного захворювання.

У двох із десяти перехворілих чоловіків зберігається больовий синдром у хронічній формі через ураження нервових структур органу.

Діагностика епідидиміту

Епідидиміт у чоловіків діагностується на консультації уролога. Лікар збирає анамнез, проводить первинний огляд, пальпує орган.

Для уточнення діагнозу призначаються такі обстеження: мікроскопічне дослідження мазка з уретри, клінічний і загальний аналізи крові, лабораторні дослідження сечі та еякуляту передміхурової залози для ідентифікації збудника та визначення чутливості до антибіотиків, УГІ-дослідження (на урогенітальні інфекції).

Уролог призначає УЗД мошонки, простати, сечового міхура, аби виключити запалення яєчка та інші причини болю, набряку. Після підтвердженого діагнозу розпочинається лікування, що відбувається під наглядом кваліфікованого спеціаліста після комплексної діагностики.

Лікування епідидиміту

Лікувальна тактика залежить від патогенетичного фактора, що спровокував захворювання. Методики лікування епідидиміту:

Медикаментозна терапія:

• антибактеріальна терапія, спрямована на збудника запалення;
• НПЗЗ (нестероїдні протизапальні засоби), що підсилюють дію антибіотиків, надають жарознижувальну та знеболювальну дії;
• імуномодулятори та анальгетики при вірусній етіології інфікування;
• протитуберкульозні ліки для боротьби з туберкульозним епідидимітом.

Місцеве лікування проводиться у перші дні після виявлення захворювання. Призначаються напівспиртові, потім – мазеві, компреси із протизапальним ефектом.

Пацієнту рекомендується постільний режим зменшення напруги тканин. Обов’язковою є повна помірність від статевих контактів.

Фізіопроцедури призначаються, коли набряк зменшується, нормалізується температура. На області паху та калитки проводиться магнітно-лазерна та фотодинамічна дія, а також – електрофорез.

Як реабілітацію та з метою профілактики рецидивів призначається санаторне лікування, що можна починати за 6-8 тижнів після усунення гострого процесу. Воно включає грязьові та парафінові аплікації, лікувальні ванни.

Хірургічне лікування епідидиміту призначається рідко. Втручання проводять за наявності абсцесу, фімозу, піоцеле. В особливо важких випадках проводиться епідидимектомія (видалення придатка), орхоепідидимектомія (видаляються яєчко та придаток), органозбережні операції (видалення частини яєчка та/або його придатка, розтин і вишкрібання порожнин). Завдяки сучасним малоінвазивним методикам більшість втручань проводиться за допомогою лазера або ультразвуку, що значно полегшує лікувальний процес.

Лікування хронічного епідидиміту – це досить тривалий процес. Воно потребує додаткових обстежень. Антибіотикотерапія поєднується з прийманням імуномодуляторів і препаратами для місцевої терапії. При частих рецидивах і хронічному больовому синдромі призначається хірургічне втручання.

Лікування епідидиміту у дітей проходить за тією схемою, що й у дорослих, з огляду на те, що препарати підбирають відповідно до вікових критеріїв.

Профілактика епідидиміту

Щоб уникнути запалення придатка, необхідно своєчасно лікувати хронічні захворювання сечостатевих органів, особливо – хронічні уретрит і простатит. Після перенесених ГРВІ, грипу або травми пеніса, при найменших больових відчуттях необхідно негайно звертатися за допомогою до уролога.

У Запоріжжі ефективну допомогу при розв’язанні урологічних проблем будь-якої складності надають спеціалісти Запорізької обласної клінічної лікарні. Не займайтеся самолікуванням – «чудодійних перевірених засобів» не існує!

При переході хвороби у хронічну форму вилікувати її набагато важче, тому бережіть дорогоцінний час і довірте розв’язання проблеми спеціалістам обласної лікарні Запоріжжя.