Фібриляція та тріпотіння передсердь належать до патологій серця, для яких характерне порушення серцевого ритму. І хоча ці дві форми надшлуночкових аритмій схожі за етіологією, через що їх часто об’єднують терміном «миготлива аритмія», вони мають певні відмінності.
Фібриляція передсердь (ФП), мерехтіння – це найпоширеніший тип аритмії у клінічній практиці кардіологів Запорізької обласної лікарні (2-6% у популяції та збільшується з віком). Це суправентрикулярна аритмія, при якій електрична активація передсердь підвищується та досягає частоти від 350 до 700 за хвилину, відбувається нерегулярно, не скоординовано. Погіршує скорочувальну функцію передсердь і фактичну втрату фази наповнення передсердь шлуночків.
Тремтіння передсердь (ТП) – це менш поширена форма аритмії (0,1% у популяції), яка також характеризується надмірно частим ритмом серця (до 250-400 за хвилину). Однак, на відміну від мерехтіння, серцебиття при ТП регулярне. В основі цієї форми тахіаритмії лежить механізм повторного входу збудження. До захворювання більше схильні до чоловіків старше 60 років, у яких патологія протікає переважно у вигляді пароксизмів.
Фібриляція та тріпотіння передсердь не тільки тісно пов’язані між собою, ще у багатьох випадках можуть чергуватись в одного і того ж хворого, змінюючи один одного. Тому тактика ведення хворого має базуватися на повному аналізі загальної клінічної картини, анамнезі, правильному призначенні методів досліджень і грамотному прочитанні їхніх результатів. В обласній лікарні Запоріжжя діагноз аритмія (тремтіння передсердь, мерехтіння, їхнє поєднання) встановлюється лише після комплексного обстеження пацієнта за європейськими протоколами із застосуванням сучасного обладнання.
Причини порушення ритму серця
За статистикою кардіологів ЗОКЛ, у більшості випадків зміна інтенсивності серцевого ритму виникає через перенесені або наявні органічні захворювання серця:
- інфаркт міокарда
; - кардіосклероз;
- міокардит;
- кардіоміопатія;
- ревматичні та не ревматичні патології клапанів серця;
- ішемічна хвороба серця;
- артеріальна гіпертензія (підвищений кров’яний тиск);
- тяжка серцева недостатність.
До розвитку ФП і ТП можуть призвести захворювання інших органів і систем організму: тиреотоксикоз, деякі інтоксикації, гіпокаліємія, цукровий діабет, психоемоційні переживання, алкогольна залежність.
Серед факторів, які підвищують ризик захворювання: вік понад 50 років, надмірна маса тіла, надмірні фізичні навантаження, генетична схильність.
Симптоми захворювання
Клінічна картина захворювання залежить від його форми, стану серцевого м’яза, шлуночків, клапанів, індивідуальних особливостей здоров’я пацієнта Деякі пацієнти можуть не відчувати напади тахіаритмії та дізнаються про неї під час профілактичного обстеження.
Для типових випадків захворювання характерні наступні симптоми:
- відчуття збоїв у ритмічності скорочень серця;
- задишка при навантаженнях та у стані спокою;
- болі у ділянці грудної клітки;
- поява симптомів серцевої недостатності (набряки на ногах, утруднене дихання, хрипи у легенях, гепатомегалія);
- запаморочення та непритомність;
- пульсація вен шиї;
- нерівномірний пульс;
- підвищене потовиділення;
- слабкість, озноб, напади страху;
- поліурія.
Поява перелічених симптомів – обов’язковий привід для звернення за допомогою кардіолога. Лікар визначить тип тахіаритмії, причини, що її спровокували, вивчить анамнез, діагностує чи виключить наявні патології серця. Вчасно поставлений діагноз і розпочате лікування (тріпотіння передсердь або фібриляція) – запорука того, що прогресування хвороби можна зупинити та впевнено контролювати, іноді – повністю вилікувати.
Форми захворювання
Спочатку надшлуночкова аритмія має нападоподібний характер, тривалість і частота нападів індивідуальна. У деяких хворих після двох-трьох пароксизмів патологія може набувати хронічного характеру та вимагати постійного медичного спостереження. Для цього захворювання також характерні нетривалі рідкі напади, що можуть супроводжувати хворого протягом усього життя.
Залежно від клінічних проявів розрізняють такі форми фібриляцій:
- нападоподібна або пароксизмальна ФП – епізодичні напади тривалістю до двох діб (при використанні кардіоверсії – до 7 днів, при відновленні норми – несподівано);
- персистуюча – тривалість понад тиждень, не має спонтанного відновлення. Під час використання кардіоверсії піддається корекції через 48 годин;
- хронічна – безперервні фібриляції, що не піддаються кардіоверсії.
Методи діагностики
Наявність діагнозів «фібриляція» та «тріпотіння передсердь» у більшості клінічних випадків можна припустити вже під час проведення первинного огляду, з якого починається обстеження пацієнта ЗОКЛ. При пальпації пульсу спостерігається невпорядкований, уповільнений або прискорений ритм, напруга та наповнення. Вислуховуючи серце, кардіолог може виявити коливання гучності та аритмічне серцебиття, наявність патологічних шумів.
Під час бесіди з пацієнтом фахівець дізнається про фактори, що провокують порушення (навантаження, стрес, алкоголізм), про частоту виникнення нападів та їхню тривалість. Важливо проаналізувати наявність в анамнезі захворювань серцево-судинної системи, захворювань легень, нирок, ендокринних порушень. Ці факти можуть значно збільшувати ймовірність ФП і ТП.
Поставити точний діагноз допомагають інструментальні дослідження:
- електрокардіографія
(ЕКГ); - добове моніторування ЕКГ;
- велоергометрія, тредміл-тест;
- УЗД серця;
- МРТ та МСКТ серця (додаткові методи досліджень)
Отримати розширену інформацію про стан серцево-судинної системи та загальний стан здоров’я, а також – для виявлення причин захворювання, допомагають лабораторні дослідження крові (загальний і біохімічний аналізи, ревматоїдний фактор, СРБ, визначення електролітів, згортання, гормонів щитоподібної залози, ліпідний спектр) та сечі.
Лікування фібриляцій і тріпотіння передсердь
В основі лікувальної тактики аритмій цієї форми закладено вирішення наступних завдань:
- усунення симптомів порушень;
- відновлення нормального синусового ритму;
- запобігання епізодам розладу в майбутньому;
- контроль частоти серцевих скорочень за хронічної ФП.
Для цього пацієнту призначається медикаментозне лікування, яке в кожному індивідуальному випадку може включати бета-блокатори, блокатори кальцієвих каналів, серцеві глікозиди, анти аритмічні препарати, що містять калій, антикоагулянти.
Паралельно з лікарською терапією може бути призначене електроімпульсне лікування. Дефібриляція розрядами малої потужності показана у гострих станах (колапс, стенокардія, ішемія, серцева недостатність).
Хірургічне лікування показане у разі рецидивуючої та постійної форм ФП/ТП, коли у хворого на фоні вживання оптимального комплексу медикаментів зберігаються клінічні симптоми. У кардіохірургії застосовуються такі методи:
радіочастотна абляція;- кріоабляція вогнища macro-re-entry;
- катетерна абляція лівого передсердя;
- кріобалонна ізоляція усть легеневих вен;
- абляція АВ-вузла/ствола пучка Гіса;
- резекція/ушивання та оклюзія вушка лівого передсердя;
- імплантація електрокардіостимулятора.
Оперативне втручання спрямоване на усунення субстрату аритмії та ізоляцію аритмогенної ділянки, що призводить до значного полегшення симптоматики захворювання, до запобігання незворотним ускладненням і покращення прогнозу.
Вибір лікувальної тактики фахівцями Запорізької обласної клінічної лікарні підбирається індивідуально та залежить від віку пацієнта, стажу його хвороби, наявності супутніх захворювань. Лікування хронічної форми у людей старше 55-60 років базується переважно на застосуванні медичних препаратів на постійній основі, що практично завжди зменшує симптоматику ФП/ТП і значно покращує повсякденну активність пацієнтів.
Фібриляція та тріпотіння передсердь є досить поширеними видами аритмій і можуть виявлятися по-різному у хворих. Тому, якщо ви помітили у себе порушення серцевого ритму, з’явилися біль в області серця, слабкість і запаморочення, потрібно звернутися за допомогою до відділення кардіології Запорізької обласної клінічної лікарні, де діагностику та лікування серцевих патологій проводять диференційовано. Використовуючи сучасні методи боротьби, які довели свою ефективність, фахівці ЗОКЛ обов’язково допоможуть вам.
